Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1086/21
2-з/287/3/21
08 липня 2021 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову, -
В провадженні Олевського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа № 287/1086/21 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора, шляхом дострокового стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.
Крім цього, представник позивача також звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: нежитлову будівлю магазину, реєстраційний № 1500819818244, загальною площею 100, 7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права власності - 28.02.2018 року, форма власності - приватна, розмір частки власності - 1/1, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір, а також враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, в тому числі після пред'явлення позову, заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, що належить відповідачці, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, заборгованість позичальниці є суттєвою, а обставини, що породили виникнення заборгованості, на думку представника позивача, вказують на неплатоспроможність боржниці (вона не виконує взяті на себе боргові зобов'язання, відмовляється від пропонованих програм рефінансування, припинила відповідати на телефонні дзвінки працівників банку тощо), у зв'язку з чим існують всі підстави забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності позичальниці ОСОБА_1 . Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.
07.07.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
У п. 4. Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України, від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Дослідивши аргументи викладені у заяві про забезпечення позову, встановлено, що така не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Заявником не наведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі.
Крім того, позивач посилається лише на загальні підстави для накладення арешту на майно в цілому, оскільки незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення, адже відповідачка може відчужити нежитлову будівлю магазину. Натомість, переконливих доказів вчинення відповідачкою дій по відчуженню нежитлової будівлі магазину суду не надано. При цьому, наявність самого по собі вищевказаного позову в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю магазину.
Окрім цього, суд позбавлений можливості встановити співмірність розміру позовних вимог із обраними способами забезпечення позову, адже жодних доказів визначення вартості спірного майна (нежитлової будівлі магазину) не надано.
Суд приймає до уваги положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачки від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а тому враховуючи інтереси не тільки позивача, але й відповідачки, суд прийшов висновку, що у заяві необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л.В.Винар