про передачу адміністративної справи в частині позовних вимог
з одного адміністративного суду до іншого
12 липня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/3026/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39909396) про визнання недійсним та скасування припису, протоколу про адміністративні правопорушення, постанови.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати:
- припис №439-ДК/0188Пр/03/01-21 від 15.06.2021;
- протокол про адміністративні правопорушення № 439-ДК/0187П/07/01-21 від 15.06.2021;
- постанову про накладення адміністративного стягнення №439-ДК/0198По/08/01-211 від 29.06.2021.
Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч. 5 ст. 5 КАС України).
Правила розмежування предметної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено ст. 20 КАС України. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано ст. 286 КАС України. Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, загальне правило, яке встановлено наведеними нормами КАС України полягає в тому, що предметна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів не може бути змінена. Відтак, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.
Із змісту позовних вимог видно, що позивач оскаржує протокол про адміністративні правопорушення № 439-ДК/0187П/07/01-21 від 15.06.2021 та постанову про накладення адміністративного стягнення №439-ДК/0198По/08/01-211 від 29.06.2021 за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Статтею ст. 53-1 КУпАП визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Отже, враховуючи наведене, даний спір в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування протоколу про адміністративні правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному, а не окружному адміністративному суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити також і те, що вказана адміністративна справа не може бути розглянута Чернівецьким окружним адміністративним судом і з інших підстав.
Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Передачу справ з одного суду до іншого суду визначають положення ст. 29 КАС України.
Однак, вказаною нормою законодавець не врегулював питання передачі справ за правилами предметної підсудності. Відтак, виходячи із приписів ч. 6 ст. 7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Так, згідно ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 1, 2 ст. 30 КАС України).
Статтею 25 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Враховуючи, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 в частині вимог (про визнання недійсним та скасування протоколу про адміністративні правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення) предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, суд приходить до висновку про необхідність передати даний адміністративний спір за підсудністю до Вижницького районного суду Чернівецької області за місцем проживання позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 29, 248 та 256 КАС України, суд, -
Позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання недійсним та скасування протоколу про адміністративні правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, - передати за підсудністю на розгляд до Вижницького районного суду Чернівецької області.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України.
Суддя В.К. Левицький