13 липня 2021 року справа № 580/1852/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” (далі - товариство, позивач) подало позов, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області (далі - управління, відповідач) про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧК/43/453/АВ/ТД-ФС-12 від 09.03.2021 у розмірі 480000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесена постанова про накладення штрафу є неправомірною, оскільки зафіксоване у акті позапланового заходу порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 431 збоку ТОВ “Бруклін Транс 1919” не доведене жодним чином та взагалі не мало місця.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки вказані в даній ухвалі.
16 квітня 2021 року представник подав до суду заяву з додатками на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.05.2021.
20 травня 2021 року представник відповідача подав до суду клопотання про перенесення підготовчого засідання.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 03.06.2021.
27 травня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування товариства, за результатами якого виявлено порушення законодавства про працю, а саме: статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпПУ і у зв'язку з вказаною обставиною відповідачем складено оскаржувану постанову.
03 червня 2021 року представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копій додаткових доказів по справі.
03 червня 2021 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування додаткових доказів по справі.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 14.06.2021.
10 червня 2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що наказ управління Держпраці у Черкаській області від 25.01.2021 № 44-Н “Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (інспекційне відвідування) ТОВ “Бруклін Транс 1919” виданий не у відповідності до Закону України “Про основні засади державного нагляду (9контролю) у сфері господарської діяльності”, а тому і акт від 05.02.2021 № ЧК-43/453/АВ та винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧК-43/453/АВ/ТД-ФС-12 від 09.03.2021 є протиправними.
Також, представник позивача наголосив, що враховуючи кількість укладених позивачем за 13 місяців договорів між підприємством та кожним з водіїв на разове виконання робіт по перевезенню вантажів, то системність роботи водіїв спростовується самим же актом інспекційного відвідування та доданими до справи матеріалами.
Окрім того, представник позивача зазначив, що при укладенні цивільно-правових угод між товариством та виконавцями - фізичними особами, у повній мірі дотримано вимоги статей 628, 901 ЦК України.
14 червня 2021 року представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що у адміністративному позові не оскаржувались підстави для проведення інспекційного відвідування та наказ відповідача № 44-Н від 25.01.2021.
Також, відповідач наголосив, що є належною підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, визначеною пп. 3 п. 5 Порядку № 295, є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування.
У підготовчому засіданні 14.06.2021 представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, занесеними до протоколу судового засідання, задоволено вказане клопотання представника позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2021.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 08.07.2021.
06 липня 2021 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що праця за цивільно-правовими угодами не може бути індивідуально-визначеною, юридично самостійною, адже здійснюється у межах господарської діяльності підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, аналогічно штатним працівникам, а саме, перевезення на вимогу позивача його вантажу за певним маршрутом та вказані терміни.
А також, представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
08 липня 2021 року представник товариства подав до суду заяву про проведення судових засідань без участі представників товариства.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що посадовою особою управління на підставі наказу № 44-Н від 25.01.2021 та відповідно до направлення № 42 від 25.01.2021 у період з 27.01.2021 по 09.02.2021 проведено позаплановий захід (інспекційне відвідування) на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, підставою для проведення такого інспекційного відвідування стала інформація, зазначена в листі ГУ ПФУ в Черкаській області № 2300-0503-8/60201 від 27.11.2020, правова підстава - абзац 14 підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 823 від 21.08.2019.
За результатами інспекційного відвідування управлінням складено акт № ЧК-43/543/АВ від 05.02.2021, в якому зазначено про порушення частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, абзацу першого постановляючої частини Постанови № 413, а саме:
- не укладено трудового договору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що є порушенням частини 1 статті 21 КЗпП України;
- працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України;
- повідомлення про прийняття працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не подано до територіальних органів Державної податкової служби відповідно до вимог ПКМУ №413.
Також, 05.02.2021 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № ЧК-43/453/АВ/П/ПТ, відповідно до якого директор ТОВ “Бруклін Транс 1919” - ОСОБА_9 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16 лютого 2021 року відповідачем складено припис № ЧК-43/453/АВ/П, згідно якого позивача зобов'язано усунути порушення частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, абзацу першого постановляючої частини Постанови №413 до 02.03.2021 відповідно до частини 1 статті 8 та статті 11 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.
09 березня 2021 року управлінням прийнята постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧК-43/453/АВ-ТД-ФС-12, відповідно до якої на ТОВ “Бруклін Транс 1919” накладено штраф у розмірі 480000 грн, оскільки позивачем не виконано вимоги припису № ЧК-43/453/АВ/П від 16 лютого 2021 року.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова управління є протиправною та підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та законних інтересів звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб'єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов'язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб'єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб'єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб'єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб'єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.
Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).
За приписами пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку № 295).
Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Аналіз наведених норм свідчить, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.
В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).
У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частинами 1 та 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
В той же час, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Оскільки Цивільним кодексом України (ст. 6) визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам саме договору підряду. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладені цивільно-правові угоди, відповідно до яких виконавець (тобто фізичні особи) зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів на автомобілі замовника (тобто товариства), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених даними договорами.
На підтвердження виконання умов вказаних цивільно-правових угод, позивачем надано платіжні доручення, та акти приймання-передачі виконаних робіт до цивільно-правових угод.
В матеріалах справи відсутні докази ознак нікчемних правочинів, та доказів того, що такі правочини визнавались недійсними у судовому порядку.
Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, з якого видно, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
З огляду на викладене, висновок посадової особи контролюючого органу про відсутність цивільно-правових відносин між суб'єктом господарювання і фізичними особами, що непідтверджений належними та допустимими доказами, не може бути підставою для висновку про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.
У межах правовідносин, що є предметом дослідження, спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів.
В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в яких, зокрема фізичні особи зазначили, що при укладанні договорів, щодо надання з перевезення будуть проводитися винятково по виникненню у товариства потреби, як замовника. При цьому жодних умов щодо підпадання фізичних осіб під дію правил внутрішнього розпорядку, що діють у товаристві не було. Фізичні особи не табелювалися та мали вільний графік роботи, та не виконували функцій водіїв товариства, а лише надавали послуги з перевезення.
Вказані обставини на переконання суду є достатніми підставами для визнання постанови від 09.03.2021 № ЧК/43/453/АВ/ТД-ФС-12 протиправною та її скасування, якою накладено на позивача штраф у розмірі 480000 грн.
Під час вирішення спору суд також враховує інші аргументи сторін, однак зазначає, що встановлені судом обставини є достатніми підставами для прийняття рішення у справі.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09.03.2021 № ЧК/43/453/АВ/ТД-ФС-12 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 480000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бруклін Транс 1919” (18000, м. Черкаси, вул. Грушевського, 198, кв. 4, код ЄДРПОУ 40504413);
2) відповідач - управління Держпраці у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.07.2021.
Суддя В.О. Гаврилюк