12 липня 2021 р. № 400/3690/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористані 42 дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018, 18 днів щорічної основної відпустки за 2019 та 45 днів щорічної основної та додаткової відпустки за 2020, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 42 дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018, 18 днів щорічної основної відпустки за 2019 та 45 днів щорічної основної та додаткової відпустки за 2020.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем протиправно в порушення вимог Конституції України, Закону України « Про відпустки», Закону України « Про Національну поліцію» при звільненні зі служби 18.01.2021не виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018-2020.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки Законом України « Про Національну поліцію» № 580 та Порядком № 260 від 06.04.2016, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошової компенсації за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористану відпустку за попередні роки не передбачена.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
18.01.2021 наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області № 22 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію».
Наказ про звільнення не містить будь-яких посилань на кількість днів основної та додаткової відпустки, які не відбув позивач у 2018-2020 роках.
05.04.2021 відповідач повідомив позивача, що кількість днів компенсації за невикористану відпустку не зазначена у наказі про звільнення.
06.04.2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським відповідно до п.10. ст.93 Закону України « Про Національну поліцію», у зв'язку з чим грошова компенсація за невикористані відпустки не призначається, оскільки позивач був звільнений в 2021. Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 217 о/с від 10.06.2019 позивачу надано невикористану частину чергової відпустки за 2018 з 23.06. 2019 по 15.07.2019 на 23 доби.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 80 о/с від 07.02.2020 позивачу надано невикористану чергову відпустку за 2019 з 09.02.2020 по 25.03.2020 на 46 діб.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №129 о/с від 02.03.2020 позивача, в зв'язку зі службовою необхідністю відкликано з чергової відпустки за 2019 з 07.03.2020. Невикористана частина щорічної відпустки становить 18 діб.
Позивач надав суду довідку № 13 про тимчасову непрацездатність з 18.02. 2020 по 06.03.2020.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 601 о/с від 09.11.2020 позивачу надано невикористану частину чергової відпустки за 2019 з 04.11.2020 по 21.11.2020 на 18 діб.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки підлягають вирішенню із застосуванням приписів КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна позиція міститься у постановах ВС від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19, від 04.02.2021 по справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 по справі № 320/3843/20, від 24.06.2021 по справі № 520/8054/2020.
Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 10.06.2019 № 217 позивач перебував у відпустці за 2019 з 23.06.2019 по 15.07.2019, що складає 23 дні. Позивач у повідомленні наданому суду від 06.07.2021 зазначив, що у відпустці був 23,24,25.06.2019, оскільки з 26.06.2019 по 08.07.2019 знаходився на службі, що підтверджує рапортом від 02.07.2019-03.07.2019,19.07.2019-20.07.2019 та розстановкою нарядів від 19.06.2019, 26.06.2019, 29.06.2019 та з 08.07.2019 по 17.07.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою КМП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня». На довідці мається печатка ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Миколаївській області».
Позивач не надав суду доказів, а саме наказ керівника про відкликання його з чергової відпустки, тому суд не приймає до уваги рапорт від 02.07.2019, на якому міститься його підпис, розстановку нарядів від 26.06.2019, 29.06.2019. Рапорт від 19-20.07.2019 та розстановку нарядів від 19.06.2019 суд не приймає до уваги, оскільки в зазначені дні позивач дійсно повинен був перебувати на службі, оскільки ці дні не охоплюються періодом відпустки, зазначеної у наказі від 10.06.2019. Наказом МВС від 23.03.2016 № 201, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2016 р. за № 535/28665 затверджена форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України. Надана позивачем довідка , яка видана КМП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» не відповідає формі довідки, затвердженої наказом МВС, тому суд не приймає її до уваги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач перебував у відпустці з 23.06.2019 по 15.07.2019 за 2018 рів - 23 дня, тому відповідач повинен виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку тільки за 22 (45-23) дня, а не 42, як просить позивач.
Стосовно невикористаної відпустки за 2019 в кількості 18 днів, за 2020-45 днів суд погоджується з розрахунком днів, оскільки позивачем надано наказ від 02.03.2020, яким його відкликано з відпустки, довідку про тимчасову непрацездатність встановленої форми.
Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018 рік, 18 днів щорічної основної відпустки за 2019 рік та 45 днів щорічної основної та додаткової відпустки за 2020 рік.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 22 дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018 рік, 18 днів щорічної основної відпустки за 2019 рік та 45 днів щорічної основної та додаткової відпустки за 2020 рік.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко