справа№380/2729/21
13 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Квартино-експлуатаційного відділу міста Львова про визнання протиправними бездіяльності, дій, зобов'язання вчинити дії,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Квартино-експлуатаційного відділу міста Львова, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зміни січня 2008 року як базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при її обчисленні з 01.01.2016 по 28.02.2018 та щодо не врахування вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 при поновленні виплати з 01.03.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 17.10.2019 провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести донарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по 02.10.2020 із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме з огляду на протиправність зміни військовою частиною НОМЕР_1 базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1994 року по2020 рік проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Останнє перед звільненням місце проходження військової служби - Західне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю. Вищезазначене управління перебуває на фінансовому забезпеченні у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Львова. Наказом директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особливому складу) від 13.04.2020 року, № 64 підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я), а наказом начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю №179 виключено із списків особового складу з 02.10.2020 року. Однак, на час виключення зі списків військової частини з позивачеві не проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Позивач вважає, що невиплата йому індексації грошового забезпечення порушує його права та інтереси, що зумовило звернення до суду з цим позовом.
Відповідач 1 у встановлений судом строк подав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач звернувся до суду із порушенням строків звернення до суду, визначених у статті 122 КАС України, також зазначає, що обґрунтовуючи заявлену вимогу базовим місяцем для нарахування індексації представником позивача взято січень 2008 року та березень 2018 року у зв'язку із чим за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та в період із 01.03.2018 року по 17.10.2019 року позивач на свою думку має право на індексацію грошового забезпечення та разом із тим січень як базовий місяць 2008 року та березень 2018 року для нарахування індексації грошового забезпечення визначено не вірно, тому що 01 січня 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період 01 лютого 2008 року по 31 березня 2013 року, та згідно заведеної таблиці індексу споживчих цін у квітні 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який склав 114,00 відсотка, тому квітень 2016 року необхідно вважати базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2018 року., тому вважає що, твердження, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, відповідач 1 вважає безпідставним, оскільки визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), а підвищення посадового окладу у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не відбувалось, проте як зазначив відповідач 1 у зв'язку із відсутністю в кошторисі Міністерства оборони України грошового ресурсу, необхідного для виплати індексації грошового забезпечення, за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року індексація не виплачувалась. Враховуючи, що з березня 2018 року по жовтень 2019 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, то позовні вимоги в цій частині відповідач 1 заперечує, та проаналізувавши те, що справа має типовий характер, вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій справі неспівмірним та зазначає щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу.
Позивач у встановлений судом строк подав відповідь на відзив, у якому наведені відповідачем 1 у відзиві аргументи відхилити, а позовні вимог задовольнити у повному обсязі, мотивуючи тим, що індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці, в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, також зазначив щодо дискреційних повноважень відповідача 1 в частині нарахування індексації грошового забезпечення а саме, що питання визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві являється основним предметом даного спору, оскільки у позовній заяві позивач наводить аргументи щодо необхідності застосувати базовими місяцями для нарахування індексації його грошового забезпечення - січень 2008 року та березень 2018 року, з чим не погоджується відповідач 1, та заперечує щодо клопотання відповідача зменшити розмір витрат котрі позивач поніс на правничу допомогу.
Відповідач 2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку із чим, судом в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України було вирішено здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.
Щодо посилань відповідача 1 на пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Предметом спору у даній справі є вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період та стягнення з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Тобто спірні правовідносини стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на нарахування йому індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби.
Суд зазначає, що у Кодексі адміністративного судочинства України відсутні норми, які регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
При цьому, ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.
Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19.
05.03.2021 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи Наказом директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України № 64 (по особливому складу) від 13.04.2020 року, підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я), а наказом начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю №179 виключено із списків особового складу з 02.10.2020 року.
З метою досудового врегулювання даного спору позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідачів з заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення.
Листом від 16.02.2021 № 759вих у відповідь на вказану заяву позивача відповідач повідомив, що для виплати індексації з 01.01.2016 по 28.02.2018 у вказаний період фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося, а відповідно індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідача 2 повідомив, що за період проходження служби в Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту та фінансового контролю індексація виплачувалась із застосуванням березня 2018 року як базового місяця.
Вважаючи не нарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 02.10.2020 протиправним, позивач звернувся до суду позовом за захистом своїх порушених законних прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).
В розумінні ст. 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями ст. 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Положеннями п. 4 Порядку №№1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Із аналізу вище наведених норм видно, що індексація грошових доходів населення в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Водночас, нормами Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2020 № 187.
При цьому, суд акцентує увагу, що відповідачем не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним надсилались до органу вищого рівня потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
З урахуванням вищевикладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача щодо відсутності на його рахунках коштів для виплати індексації грошового забезпечення, що не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, які передбачені законом.
Судом встановлено, що всупереч нормам чинного законодавства відповідач не нарахував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Відтак, така бездіяльність є протиправною, тому наявні підстави для нарахування та виплати індексації за вказаний період.
Визначаючись щодо заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо зміни січня 2008 року як базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при її обчисленні з 01.01.2016 по 28.02.2018 та щодо не врахування вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 при поновленні виплати з 01.03.2018 та відповідно зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для її нарахування - січня 2008 року, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі 240/11882/19 зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
У даній правовій ситуації індексація за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не була нарахована та виплачена позивачеві взвгалі.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Отже, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача. Тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січня 2008 року- відсутні.
З огляду на зазначене та з урахуванням висновків Верховного Суду, беручи до уваги, що позивачеві у спірний період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація не була нарахована та виплачена, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині позовних вимог, оскільки у даній частині спірних правовідносин права позивача ще не порушені, а заявлені на майбутнє.
Щодо іншої частини позовних вимог, а саме щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 17.10.2019 провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести донарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по 02.10.2020 із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме з огляду на протиправність зміни військовою частиною НОМЕР_1 базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначено інший порядок встановлення та розміри посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).
Згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по грудень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Як слідує з матеріалів справи за період проходження військової служби позивача з 01.03.2018 року по 17.10.2019 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення згідно розрахунку індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 в сумі 206,72 грн, що підтверджується грошовим атестатом серії ЗУ№185776.
Крім цього, щодо позовної вимоги щодо зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова провести донарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по 02.10.2020 із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, суд також зазначає, що згідно довідки №646 від 16.10.2020 та архівних відомостей №1 та 2 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по 02.12.2020 в загальній сумі 2622,48 грн із врахуванням березня 2018 року.
При цьому суд зазначає, що визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача, і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем.
Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, а тому, враховуючи те, що відповідачами індексація грошового забезпечення проводилась та відповідно виплачувалась за спірний період з 17.10.2019 по 02.10.2020 року з врахуванням березня 2018 як базового місяця, то суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки відповідачі в даному випадку діяли в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.
Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тож, оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та, враховуючи те, що відповідно до норм Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення саме на відповідача покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу в сумі 5300,00 грн.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Хлопецьким О.О. укладено договір про надання правової допомоги від 09.12.2020 № 75-20.
Відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) від 25.02.2021, Адвокат надав, а Клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу), зокрема:
усна консультація, аналіз правовідносин, відповідно до п. 2.1 прайс-листа вартість становить 500, 00 грн, час виконання 30 хв;
вивчення судової практики у подібних справах, відповідно до п. 2.3 прайс-листа вартість становить 300 грн, час виконання 20 хв;
адвокатський запит - відповідно до п. 3.1 прайс-листа вартість становить 500, 00 грн, час виконання 15 хв
написання позовної заяви та формування пакету документів - 4000,00 грн.
Відповідно до довідки про проведення готівкової оплати позивачем сплачено адвокату Хлопецькому О.О. готівкові кошти у розмірі 5300, 00 грн.
Суд зазначає, що усна консультація клієнта, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних питаннях у судовому процесі не є професійною правничою допомогою, пов'язаною саме з розглядом даної справи, відповідно до приписів ст.132 КАС України. Такі послуги є фактичною складовою такого виду правничої допомоги, як складання позовної заяви.
Відповідно до положень п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/WestAllianceLimited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі №520/7431/19.
Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, з урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ, враховуючи задоволення позовних вимог позивача частково, суд вважає правомірним стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним із результатом розгляду та складністю такої справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Квартино-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027) про визнання протиправними бездіяльності, дій, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2000,00 (дві тисячі гривень) понесених витрат на правничу допомогу.
У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.
Суддя Р.М. Брильовський