справа№380/2679/21
07 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Липитчука Я.І.,
за участі:
представника позивача - Жерухи Р.С., згідно договору,
представника відповідача - Полуліх Н.І., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ України у Львівській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України у Львівській області від 05.02.2021 № 421 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”;
- зобов'язати ГУПФ України у Львівській області призначити пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу” на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2603-вих-83 від 29.01.2021 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 2603-вих-84 від 29.01.2021, виданих Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 29.01.2021 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 29.01.2021 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу”. За результатами розгляду заяви відповідач рішенням від 05.02.2021 року № 421 відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Позивач вважає таке рішення органу пенсійного фонду протиправним, тому й звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 09.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
15.04.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №25864) та клопотання про розгляд справи з викликом сторін (вх. №25868). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”. За результатами розгляду заяви відповідач рішенням від 05.02.2021 року № 421 відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що дія Закону України “Про державну службу” не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, а тому періоди служби позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.11.2016, з відповідним присвоєнням рангу посадової особи місцевого самоврядування, не підлягають зарахуванню до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”. Таким чином, відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889, а вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою судді від 26.04.2021 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивача з 14.09.1992 зараховано на посаду спеціаліста 2-ї категорії відділу соціального забезпеченій виконкому Залізничної райради народних депутатів м. Львова; 12.05.1994 присвоєно 15 ранг державного службовця, прийнято присягу державного службовця; 01.09.1997 за результатами атестації присвоєно 14 ранг державного службовця; 30.12.1998 присвоєно 14 ранг державного службовця; 01.01.2000 встановлено І категорію спеціаліста державного службовця; 29.12.2000 присвоєно 13 ранг державного службовця; 10.06.2001 присвоєно 9 ранг державного службовця; 14.08.2001 прийнято присягу посадової особи відповідно до ст. 11 Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування”; 01.10.2001 відділ соціального захисту населення з 01.10.2001 реорганізовано у відділ праці та соціального захисту населення; 01.11.2001 переведена на посаду головного спеціаліста підвідділу соцзахисту населення, як така, що перебувала в кадровому резерві;28.03.2003 - з 01.01.03 посада віднесена до шостої категорії, присвоєно одинадцятий ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; 04.01.2007 в зв'язку з реорганізацією органів виконавчої влади переведена за її згодою на посаду головного спеціаліста сектору соціальних програм Залізничного відділу соціального захисту; 24.02.2014 переведена за й згодою на посаду завідувача сектора соціальних програм Залізничного відділу соціального захисту, як така, що перебуває у кадровому резерві; 30.11.2016 звільнена із займаної посади за згодою сторін.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 29.01.2021 № 2603-вих-83 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана ОСОБА_1 про те, що вона працює в Залізничному відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на посаді завідувача сектору, заробітна плата станом на 29.01.2021 становить : посадовий оклад - 6200 грн.; надбавка за ранг 11 ранг) - 400 грн.; надбавка за вислугу років (40%) (за стаж державної служби (служби в органах місцевого самоврядування) 35 років 05 місяців 28 днів - 2680 грн.; усього 9240 грн.
Також в матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 29.01.2021 № 2603-вих-84 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020.
29.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” №889.
05.02.2021 ГУПФ України у Львівській області прийнято рішення №421 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі Закону України “Про державну службу” №889.
Рішення мотивоване тим, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 , в період роботи в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця. Відтак, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців, тому, періоди роботи з 04.07.2001 по 30.11.2016 не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723.
Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивач звернулась до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд зазначає, що 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу”, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-XII) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, дослідженням наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що в період з 14.09.1992 по 30.11.2016 позивач працювала на різних посадах державної служби та в органах місцевого самоврядування.
При цьому, частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз положень частини першої статті 37 Закону №3723-XII дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Отже, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17 та від 22.05.2020 у справі № 263/9612/16-а, а тому суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
З огляду на відомості трудової книжки ОСОБА_1 з 14.08.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. При цьому, згідно статті 15 Закону № 2493-III, 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування може бути присвоєно особі, яка у відповідності до статті 14 Закону 2493-III, займає посади, віднесені до четвертої та п'ятої категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач займала посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно статті 14 Закону №2493-III та Порядку №283 зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становитиме понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку із чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначенні пенсії (переведенні з одного виду пенсії на іншу) державного службовця є протиправною.
Отже, належним способом захисту прав позивача на пенсійне забезпечення є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 421 від 05.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 року (заява №38722/02).
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: “Права і свободи людини і громадянина захищаються судом” (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В матеріалах справи наявні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.01.2021 № 2603-вих-83 та Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 29.01.2021 № 2603-вих-84 видані Управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, що відповідають за формам, затвердженими постановою правління пенсійного фонду України “Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям” від 17.01.2017 №1-3.
Враховуючи зазначене вище, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2021 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, п. п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу” на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2603-вих-83 від 29.01.2021 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 2603-вих-84 від 29.01.2021, виданих Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за призначенням такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
З врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.02.2021 № 421 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” № 889 від 10.12.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу” на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2603-вих-83 від 29.01.2021 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 2603-вих-84 від 29.01.2021, виданих Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 29.01.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 908 (дев'ятсот вісім) гривень рівно судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 12.07.2021.
Суддя Потабенко В.А.