13 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/536/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Скраль Т.В.,
при секретарі Шестак Н.В.,
учасники справи :
позивач: Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради - представник Аділова Світлана Ярославівна ;
відповідач: Південно-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області - представник Міснік Неля Вячеславівна;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі,24, код ЄДРПОУ 03192997) до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська,11) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, -
15 лютого 2021 року Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.01.2021 року ВП №64187227 «Про стягнення виконавчого збору».
18 лютого 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
11 березня 2021 року ухвалою суду повернуто позовну заяву з додатками позивачу, оскільки позивачем вимогу ухвали від 18 лютого 2021 року усунуто частково.
01 червня 2021 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 260/536/21 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10 червня 2021 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В.
05 липня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі. Зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №64187227 для вивчення судом та приєднання до матеріалів справи до 09 липня 2021 року.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що аналіз норм Закону дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/3346/20 є рішенням немайнового характеру. Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та. як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником. Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем будь-яких дій пов'язаних з організацією виконавчого провадження. Виходячи з того, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Фактично судове рішення державним виконавцем примусово виконане не було, державний виконавець не вчинив дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону, отже, у нього були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові.
13 липня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що в розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчою збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено. На дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних причин, визначених частиною п'ятою ст. 27 Закону № 1404-VIІІ, для невиконання обов'язку, передбаченого положеннями даної статті щодо винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення з боржника виконавчою збору. Отже, державним виконавцем правомірно та обґрунтовано, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з мотивів, що в ньому наведені.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16 листопада 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/2787/20 позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради задоволено частково. Визнано протиправною відмову, оформлену листом Департамента праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 29.07.2020 №34.02-04/Ш-00283, щодо проведення перерахунку ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня з розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5410,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 16 грудня 2020 року.
19 січня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Нелею Вячеславівною, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 260/2787/20, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 11 січня 2021 року та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64187227, постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 64187227 у розмірі 24000,00 грн..
Не погоджуючись з постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) "Про стягнення виконавчого збору" від 19 січня 2021 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
За змістом статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, під час якого визначається розмір виконавчого збору.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У пункті 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, у якій зазначається розмір та порядок стягнення такого.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 23 січня 2019 року у справі №703/1086/17, від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19, від 21.05.2020 у справі №336/2056/17, від 02.06.2021 року у справі № 160/4481/20.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Отже, судом встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження та прийняття рішення про стягнення виконавчого збору, рішення суду в справі № 260/2787/20 боржником у повному обсязі не виконано, тому у державного виконавця були відсутні визначені ч.5 та ч.9 ст.27 Закону № 1404-VIII підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Щодо посилань позивача про виконання відповідачем рішенням майнового характеру, то судом встановлено наступне.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови з точки зору дотримання державним виконавцем встановленого Законом способу визначення суми виконавчого збору, суд враховує таке.
Розмір виконавчого збору згідно з положеннями частин 2 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020, та з 01.01.2021 по 30.11.2021 такий розмір становить 6000 грн. на місяць.
Як слідує із матеріалів справи постановою державного виконавця від 26.04.2021 вирішено стягнути з Департаменту виконавчий збір в сумі 24000 грн, тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6000грн.) як за виконання рішення немайнового характеру.
Аналізуючи правову природу рішення яке підлягало виконання у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням «майнового характеру», суд зважає на те, що за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/2787/20, на підставі якого видано виконавчий лист «Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5410,00 грн.».
Відтак, враховуючи, що у вказаному рішенні суб'єкта владних повноважень зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену разову грошову допомогу у визначеному розмірі 5410,00 грн., то судом вирішена майнова вимога.
Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Відтак, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови невірно оцінив заявлені у виконавчому листі вимоги як вимоги немайнового характеру.
На підтвердження даних висновків свідчить те, що держаний виконавець мав можливість дотриматись положень частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII, а саме визначити розмір виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження та відобразити його у постанові про відкриття виконавчого провадження, адже резолютивна частина рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/2787/20 містить суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5410,00 грн., тому суд стверджує, що розглянута судом вимога має вартісну оцінку, а отже є майновою.
.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вимогами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 частини 2 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд
1. Позов Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19 січня 2021 року ВП №64187227 «Про стягнення виконавчого збору».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адмінсуду шляхом подання апеляційної скарги через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до частини 1 статті 271 КАС України, судом виготовлено повне судове рішення 13 липня 2021 року.
СуддяТ.В.Скраль