02 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1248/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судових засідань - Костелей І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 30, м. Тячів, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39543119) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про скасування вимоги, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано (враховуючи перебування головуючого на лікарняному з 06 липня 2021 року по 09 липня 2021 року (включно)) 12 липня 2021 року.
Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить: 1) скасувати «Вимогу про сплату3 боргу (недоїмки)» від 15.02.2021р. № Ю-4954-13 Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату недоїмки по єдиному соціальному внеску в сумі 1888745,84 грн., яку застосовано до відділу освіти Тячівської РДА (а.с.1-4).
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.25, 26).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз'яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.35, 36).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач є структурним підрозділом Тячівської районної державної адміністрації, бюджетною установою та не є прибутковою організацією. Станом на 31 грудня 2020 року фактична чисельність працівників відділу освіти становить 2 особи. Фінансування відділу освіти здійснювалось за рахунок Державного бюджету. Однак, відповідно до рішення другої сесії IV скликання Тячівської районної ради від 18 липня 2002 року за № 30 «Про підпорядкування шкіл району» відділу освіти Тячівської РДА було передано в оперативне управління заклади освіти району, засновниками та власниками яких були сільські та селищні ради Тячівського району. Відділом освіти Тячівської РДА у відповідності до Бюджетного кодексу здійснювалось фінансування освітніх закладів. 31 грудня 2020 року, у зв'язку з процесами децентралізації, відсутністю механізму фінансування структурних підрозділів відділу освіти Тячівської районної державної адміністрації, що здійснювалось з районного бюджету, централізовану бухгалтерію було розформовано. У зв'язку із закінченням бюджетного періоду 2020 року та у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Закарпатської області», Закону України «Про місцеве самоврядування», на підставі рішення Тячівської районної ради першої сесії VІІІ скликання від 29 грудня 2020 року за № 34 «Про припинення оперативного управління відділом освіти Тячівської державної районної адміністрації закладів освіти району» та змінам до Бюджетного кодексу України, позивач припинив оперативне управління закладами загальної середньої освіти і як, наслідок, втратив всі повноваження щодо управління, в тому числі і фінансування по видатках на фінансування закладів освіти району. Виходячи з наведеного, видатки та функціонування закладів освіти у 2021 році плануються та здійснюються з бюджетів територіальних громад, що є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків, в тому числі, закладів освіти району. Тобто, як стверджував у позовній заяві позивача, видатки пов'язані з фінансуванням закладів освіти, в тому числі, і погашення заборгованості по сплаті ЄСВ працівників закладів освіти району здійснюється з бюджетів громад, а отже «Вимога про сплату боргу (недоїмки)» від 15 лютого 2021 року за № Ю-4954-13 Головного управління ДПС у Закарпатській області по Єдиному соціальному внеску в сумі 1 888 745,84 грн. до відділу освіти Тячівської РДА є безпідставною та суперечить нормам чинного законодавства. Враховуючи зазначене вище, позивач просив суд скасувати оскаржувану вимогу.
15 червня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Проти позову відповідач заперечує, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки 05 січня 2021 року відділом освіти Тячівської державної районної адміністрації було подано до податкового органу звіт про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 року із таблицями: 1 - застрахованих осіб, 5 - відомості ро трудові відносини застрахованих осіб, 6 - відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, 7 - наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства. На підставі поданого звіту позивачем самостійно нараховано до сплати єдиного соціального внеску за грудень 2020 року в загальній сумі 4 834 314,28 грн. (термін сплати до 20 січня 2021 року). Нараховану до сплату суму 4 834 314,28 грн. було зменшено за рахунок переплати в картці на суму 2 945 568,44 грн. і станом на 20 січня 2021 року у позивача виникла недоїмка у розмірі 1 888 745,84 грн.. Оскільки позивачем було самостійно нараховано до сплати єдиний соціальний внесок, відповідач вважає твердження останнього про безпідставність пред'явлення саме йому вимоги про сплату недоїмки. Отже, враховуючи зазначене вище, відповідач зазначає, що ним правомірно виставлено вимогу та просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є структурним підрозділом Тячівської районної державної адміністрації, бюджетною установою та не є прибутковою організацією.
У відповідності до рішення другої сесії IV скликання Тячівської районної ради від 18 липня 2002 року за № 30 «Про підпорядкування шкіл району» відділу освіти Тячівської РДА було передано в оперативне управління заклади освіти району, засновниками та власниками яких були сільські та селищні ради Тячівського району.
Як стверджує сам позивача, Відділом освіти Тячівської РДА у відповідності до Бюджетного кодексу здійснювалось фінансування освітніх закладів. 31 грудня 2020 року, у зв'язку з процесами децентралізації, відсутністю механізму фінансування структурних підрозділів відділу освіти Тячівської районної державної адміністрації, що здійснювалось з районного бюджету, централізовану бухгалтерію було розформовано. У зв'язку із закінченням бюджетного періоду 2020 року та у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Закарпатської області», Закону України «Про місцеве самоврядування», на підставі рішення Тячівської районної ради першої сесії VІІІ скликання від 29 грудня 2020 року за № 34 «Про припинення оперативного управління відділом освіти Тячівської державної районної адміністрації закладів освіти району» та змінам до Бюджетного кодексу України, позивач припинив оперативне управління закладами загальної середньої освіти і як, наслідок, втратив всі повноваження щодо управління, в тому числі і фінансування по видатках на фінансування закладів освіти району.
Однак, як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, а саме: звітності за грудень 2020 року, позивач самостійно 05 січня 2021 року подав до податкового органу звіт про нарахування єдиного соціального внеску.
Оскільки 05 січня 2021 року відділом освіти Тячівської державної районної адміністрації було подано до податкового органу звіт про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 року із таблицями: 1 - застрахованих осіб, 5 - відомості ро трудові відносини застрахованих осіб, 6 - відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, 7 - наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Судом також встановлено, що на підставі поданого звіту позивачем самостійно нараховано до сплати єдиного соціального внеску за грудень 2020 року в загальній сумі 4 834 314,28 грн. (термін сплати до 20 січня 2021 року). Нараховану до сплату суму 4 834 314,28 грн. було зменшено за рахунок переплати в картці на суму 2 945 568,44 грн. і станом на 20 січня 2021 року у позивача виникла недоїмка у розмірі 1 888 745,84 грн.. Усе вищеперераховане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: ідентифікаційними даними позивача, обліковою карткою за 2021 рік та звітом щодо сум нарахування єдиного соціального внеску за грудень 2020 року.
Однак, як встановлено в ході розгляду справи, видатки та функціонування закладів освіти у 2021 році плануються та здійснюються з бюджетів територіальних громад, що є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків, в тому числі, закладів освіти району. Тобто, як стверджував у позовній заяві позивача, видатки пов'язані з фінансуванням закладів освіти, в тому числі, і погашення заборгованості по сплаті ЄСВ працівників закладів освіти району здійснюється з бюджетів громад.
Щодо оскаржуваної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2021 року за № Ю-4954-13 по Єдиному соціальному внеску в сумі 1 888 745,84 грн. до відділу освіти Тячівської РДА, слід зазначити, що вона була винесена відповідачем на підставі самостійно поданої платником єдиного соціального внеску звітності за грудень 2020 року (коли розпорядником коштів та фінансування закладів освіти Тячівського району було покладено на позивача) та у зв'язку з відсутність повного погашення по ній заборгованості останнім.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-IV із змінами та доповненнями (далі - Закон), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за N 508/26953 (далі - Інструкція).
У відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У відповідності до пунктів 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, а також подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно вимог ч. 3 ст. 25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Нормами ч.4 вищезазначеної статті визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів
З дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Розділом VI Інструкції врегульований порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Так, податковим органом на підставі ст. 25 Закону та у відповідності до вимог Інструкції №449 було сформовано та надіслано відділу освіти Тячівської РДА рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2021 року за № Ю-4954-13 на загальну суму 1 888 745,84 грн., яку вручено платнику поштою 03 березня 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що Головне управління ДПС у Закарпатській області правомірно виставило щодо позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки), а тому, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 30, м. Тячів, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39543119) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець