про залишення позовної заяви без руху
12 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2825/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича та Чопської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними та скасування наказів, -
06 липня 2021 до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича (89502, Закарпатська область, м. Чоп вул. Берег, 2) та Чопської міської ради Закарпатської області (89502, Закарпатська область, м. Чоп вул. Берег, 2, код ЄДРПОУ 4053737), яким просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду; 2. Поновити строк для оскарження Розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15.03.2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення"; 3. Витребувати від Чопської міської ради, код ЄДРПОУ 04053737, 89502, м. Чоп вул. Берег, 2 - Розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15.03.2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", доповідна записка вх. № 262/03-30 від 02.06.2021 р., а також довідка про середню заробітну плату за останні 2 календарні місяці моєї роботи на посаді начальника відділу міського господарства Чопської міської ради; 4. Визнати протиправним та скасувати Визнати незаконними та скасувати Розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15.03.2021 р. "Про застосування дисциплінарного стягнення відносно начальника відділу міського господарства"; 5. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Чопського міського голови № 3-с від 21.04.2021 р. "Про застосування дисциплінарного стягнення"; 6. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Чопського міського голови № 91-ос про припинення трудового договору 02.06.2021; 7. Поновити мене на роботі на посаді начальника відділу міського господарства Чопської міської ради з 07.06.2021 року; 8. Стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на мою користь не отриманої заробітної плати у зв'язку із Розпорядження Чопського міського голови № 91-ос про припинення трудового договору, з 07.06.2021 року по день поновлення на роботі; 9. Стягнути на мою користь з Чопської міської ради моральну шкоду у розмірі 20000 грн; 10. Стягнути на мою користь з Чопської міської ради Закарпатської області всі документально підтверджені судові витрати.".
Відповідно до статті 171 частини 1 пункту 3 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши поданий позов, суддя вважає за необхідне залишити такий без руху з огляду на наступне.
Відповідно до статті 161 частини 3 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак позивачем до позовної заяви не додано як документу про сплату судового збору, так і документу, що підтверджує наявність підстави звільнення від сплати судового збору.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі по тексту - Закон України № 3674-VI).
Відповідно до статті 3 частини 1 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до статті 4 частини 1 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до статті 4 частини 2 пункту 3 Закону України № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, зокрема, майнового характеру, поданого фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 4 частини 2 пункту 2 Закону України № 3674-VI, за подання до адміністративного суду позовної позови немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270 грн 00 коп.
Відповідно до статті 5 частини 1 пункту 1 Закону України № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до зазначеної норми законодавцем вирішено надати пільгу щодо сплати судового збору, у даному випадку, лише позивачеві у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У відповідності до статті 6 частини 3 Закону України № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено 3 позовні вимоги, зокрема, немайнового характеру, кожна з яких є окремим об'єктом сплати судового збору, а саме: про визнання протиправним та скасування розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15 березня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення відносно начальника відділу міського господарства"; визнання протиправним та скасування розпорядження Чопського міського голови № 3-с від 21 квітня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення". Необхідно також зазначити, що вимога позивача, зокрема, про визнання протиправним та скасування розпорядження Чопського міського голови № 91-ос про припинення трудового договору 02 червня 2021 року є також немайновою та самостійною. Необхідно зазначити, що вимога, зокрема щодо поновлення працівника на роботі можлива й без оскарження відповідного розпорядчого акту, у відповідності до якого припинено трудові відносини.
Відтак, сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання адміністративного позову, зокрема немайнового характеру, становить 2724 грн (908х3 = 2724).
Щодо вимоги позивача про стягнення з Чопської міської ради Закарпатської області на його користь не отриманої заробітної плати у зв'язку із Розпорядження Чопського міського голови № 91-ос про припинення трудового договору, з 07.06.2021 року по день поновлення на роботі, суддею зазначається наступне.
Статтею 235 КЗпП України, її частиною 2 передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 233 КЗпП України, її частиною 1 передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом статті 233 частини 2 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із статтею 4 частиною 1 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 94 частини 1 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із статтею 1частиною 1Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (стаття 24 частина 1 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (стаття 24 частина 3 КЗпП України).
Припинення та розірвання трудового договору пов'язано зі звільненням працівника.
З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 частина 2 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже вимога позивача щодо стягнення з Чопської міської ради Закарпатської області на його користь не отриманої заробітної плати у зв'язку із Розпорядження Чопського міського голови № 91-ос про припинення трудового договору, з 07 червня 2021 року по день поновлення на роботі фактично є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, а відтак є об'єктом справляння судового збору. Крім того, така вимога є майновою, оскільки впливає на майновий стан, зокрема, позивача.
Такий висновок зроблений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, зокрема, зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості судового рішення, а також статті 13 "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як було зазначено вище, відповідно до статті 6 частини 2 Закону України № 3674-VI, у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Як зазначено вище, статтею 4 частиною 2 пунктом 3 Закону України № 3674-VI закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову, зокрема, майнового характеру, поданого фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем у даній справі ставиться вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення (07 червня 2021 року) по день поновлення на роботі. Однак позивачем не було визначено розмір суми, яку просить стягнути з відповідача.
У зв'язку із цим та у відповідності до статті 6 частини 2 Закону України № 3674-VI необхідно попередньо визначити позивачеві суму судового збору у мінімальному розмірі, яка становить 908 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення на користь позивача з Чопської міської ради моральної шкоди у розмірі 20000 грн, суддею зазначається наступне.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 листопада 2018 року, що ухвалена у справі № 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.
Таким чином, із врахуванням визначеного самостійно позивачем розміру моральної шкоди, останньому необхідно сплатити судовий збір за цю вимогу у розмірі 908 грн (стаття 4 частина 2 пункт з Закону України 3674-VI).
Підсумовуючи викладене вище, суддею зазначається, що позивач у даній справі при подачі позовної заяви звільнений від сплати судового збору лише за вимогою про поновлення на роботі на посаді начальника відділу міського господарства Чопської міської ради
Відтак, сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання адміністративного позову майнового та немайнового характеру становить 4540 грн (908х3 (вимоги немайнового характеру) + 908х2 (вимоги майнового характеру) = 4540).
Для сплати судового збору для звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 122 частини 5 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи вбачається, що одними із вимог позивача є визнання протиправними та скасування розпорядженнь Чопського міського голови № 1-с від 15 березня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення відносно начальника відділу міського господарства" та Розпорядження Чопського міського голови № 3-е від 21 квітня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення".
Отже, законодавцем встановлений строк протягом якого позивач може оскаржити до суду зазначені розпорядження і такий строк становить - один місяць з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 06 липня 2021 року, а отже з пропуском місячного строку звернення до суду.
Статтею 161 частиною 6 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 123 частини 1 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Звертаючись до Закарпатського окружного адміністративного суду позивачем заявлено клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з приводу оскарження лише Розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15 березня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення". Як доказ поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що ним 14 червня 2021 року була подана позовна заява із аналогічним предметом. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі, у зв'язку з тим, що такий спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Необхідно зазначити, що у відповідності до статті 122 частини 5 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Зазначена вимога процесуального закону є спеціальної по відношенню до позивачів, які звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином звернення до суду з вимогами з приводу оскарження рішень, дій, бездіяльності, що мали місце під час прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлений місячний строк звернення до суду.
У зв'язку із цим зазначені позивачем докази поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з приводу оскарження лише Розпорядження Чопського міського голови № 1-с від 15 березня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" є не поважними.
Зважаючи на це, а також не те, що позивачем взагалі не заявлено клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з приводу оскарження Розпорядження Чопського міського голови № 3-с від 21 квітня 2021 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" та не зазначено поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без руху.
З огляду на викладене, з врахуванням статті 123 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, слід залишити без руху.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, зокрема, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до статті 169 частини 4 пункту 1 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду оригінал доказу сплати судового збору згідно ставок, передбачених Законом України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового та немайнового характеру у розмірі 4540 грн та надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суд звертає увагу, що на підставі статті 123 частини 2 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169,171, 248 КАС України суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича та Чопської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без руху.
Надати позивачеві строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищезазначених недоліків.
Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.Є. Гаврилко