Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 липня 2021 р. Справа№200/6478/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
до Державної податкової служби України
про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації
Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання недійною індивідуальної податкової консультації, викладеної у листі № 1662/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 21.04.2021 року.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував незаконністю отриманої від відповідача на своє звернення індивідуальної податкової консультації № 1662/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 21.04.2021 року.
Зазначає, що надана індивідуальна податкова консультація суперечить фактичному застосуванню норм податкового та митного законодавства.
Зокрема, позивач запитав у відповідача, чи має право підприємство застосовувати нульову ставку ПДВ без повідомлення митниці про фактичне вивезення експортованого ним товару за межі митної території України, керуючись пунктами 30-32 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, на що отримав роз'яснення, яке вважає незаконним.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов від 17.06.2021 року № б/н (а.с. 27-32). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що ДПС України було надано позивачу індивідуальну податкову консультацію від 21.04.2021 року щодо визначення дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів у випадках, коли дата оформлення митної декларації та дата фактичного вивезення товарів за межі митної території України припадають на різні податкові періоди.
Зазначив, що датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні платником операцій з вивезення товарів за межі митної території України у випадках, коли дата оформлення митної декларації та дата фактичного вивезення товарів за межі митної території України не співпадають та припадають на різні податкові періоди, є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої до вимог Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, а не повідомлення митниці про фактичне вивезення експортованого товару за межі митної території України.
Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства наданої позивачу податкової консультації, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 00210602, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 (а.с. 4-8).
Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100336168 з 05.08.1995 року (а.с. 9).
Основним видом діяльності товариства є виробництво чавуну, сталі та феросплавів, код КВЕД 24.10, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Товариство звернулося до відповідача зі зверненням про надання індивідуальної податкової консультації стосовно відображення експортних операцій від 26.02.2021 року № 13/547 (а.с. 10-11).
Зокрема, позивач запитав у відповідача, чи має право підприємство застосовувати нульову ставку ПДВ без повідомлення митниці про фактичне вивезення експортованого ним товару за межі митної території України, керуючись пунктами 30-32 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450. Тобто, фактично поставлене у запиті питання стосується визначення дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів у випадках, коли дата оформлення митної декларації та дата фактичного вивезення товарів за межі митної території України припадають на різні податкові періоди, яка є пізнішою дати митної декларації.
Державна податкова служба України, розглянувши звернення позивача, надала індивідуальну податкову консультацію листом від 21.04.2021 року № 1662/ІПК/99-00-21-03-02-06 (а.с. 12-14). Відповідач роз'яснив, що датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні платником операцій з вивезення товарів за межі митної території України у випадках, коли дата оформлення митної декларації та дата фактичного вивезення товарів за межі митної території України не співпадають та припадають на різні податкові періоди, є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог Митного кодексу України та постанови КМУ №450 від 21.05.2012 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
За приписами ст.ст. 52, 53 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
З аналізу наведених норм ПК України, суд приходить до висновку, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства. Також право позивача на оскарження індивідуальної податкової консультації, як правового акту індивідуальної дії, прямо передбачено чинним законодавством України. Надання консультації є наслідком належної реалізації податковим органом своїх владних управлінських функцій в сфері податкового законодавства, яка може створювати для платника податків на якого вона спрямована відповідні права у цій сфері. Зазначена консультація, як певне рішення суб'єкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, норми якого регулюють відповідні правовідносини.
Тобто, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Відповідно до підпункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Підпунктом «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Згідно абзацу «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Спеціальним законодавством, що регулює порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення є Митний кодекс України (далі - МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою ст. 248 МК України визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.
Згідно з частиною п'ятою статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (далі - Постанова №450), митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Порядок підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України передбачено пунктами 30-32 Постанови № 450.
Зокрема, для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням «3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).
Кількість митних декларацій, щодо яких може бути подана одна заява, не обмежується.
Заява реєструється митним органом у встановленому законодавством порядку та розглядається не більше п'яти робочих днів з дня її реєстрації.
Посадова особа митного органу за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України перевіряє наявність внесеної посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон інформації про пропуск задекларованих у цій митній декларації товарів за межі митної території України.
У разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням «3/8» форми МД-2 відповідної митної декларації посадовою особою митного органу робиться запис «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)», який засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та проставляється дата фактичного вивезення. Митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.
Якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС.
Таким чином, з метою визначення згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування - за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму.
Як зазначено вище, законодавством, що регулює порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення є Митний кодекс України, а також Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450.
При цьому, слід зазначити, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, тому, оскільки питання дати оформлення митної декларації не врегульоване Податковим кодексом України, при виборі застосування норм права, слід надати перевагу саме нормам митного законодавства.
Крім того, відповідно до положень п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Виходячи з наведеного, при експорті товарів датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ є дата оформлення митної декларації, яка відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а в разі електронного декларування - за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації, після перетворення її у візуальну форму. На дату виникнення податкового зобов'язання платник ПДВ - експортер складає податкову накладну з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют, який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, викладеної у листі ДПС України № 1662/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 21.04.2021 року.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь», код ЄДРПОУ 00210602) до Державної податкової служби України (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації - задовольнити.
Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, викладену у листі від 21.04.2021 року № 1662/ІПК/99-00-21-03-02-06.
Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ 00210602) судові витрати з судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 липня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова