Провадження № 33/803/1101/21 Справа № 932/3260/21 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
09 липня 2021 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Свірідова Д.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, приватного підприємця, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 850 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 05 квітня 2021 року о 10.15 год. керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Запорізьке шосе, біля електроопори № 27 в м.Дніпро, при перестроюванні, не надав перевагу в русі автомобілю марки «BMW Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортні засоби, завдано матеріальні збитки.
Адвокат Свірідов Д.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що судом не проаналізовано пояснення водія ОСОБА_2 який пояснив, що виявивши небезпеку для руху, він не застосував гальмування аж до зупинки, а намагався уникнути зіткнення повернувши кермо вправо в напрямку прилеглої території.
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги що відповідно до п. 1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Таким чином Водій ОСОБА_1 не повинен під час руху враховувати можливість дії інших водіїв, під час яких допущено порушення правил дорожнього руху.
Вказує на те, що судом першої інстанції фактично встановлено факт руху ТЗ під керуванням водія ОСОБА_2 з порушенням п.п. в крайній правій смузі в напрямку прямо в порушення вимог знаку 5.18 та розмітки 1.16.2,1.18.
Водій не повинен і фізично не може враховувати порушення вимог ПДР іншими учасниками дорожнього руху, і не повинен припускати та враховувати всі фізично можливі траєкторії і напрямки руху інших ТЗ. В той же час водій ОСОБА_2 не міг рухатись в крайній правій смузі не порушуючи ПДР.
З відеозапису, так і з пояснень водія ОСОБА_1 вбачається що останній дотримався усіх вимог ПДР, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Звертає увагу на пояснення водія ОСОБА_2 відповідно до якого він спочатку подавав звуковий сигнал, змінив напрямок руху вправо, і лише після цього застосував звичайне, не аварійне гальмування.
Відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 момент небезпеки для нього настав в момент перестроювання ТЗ під керуванням водія ОСОБА_1 в правий ряд, проте жодних дій передбачених ПДР останній не вжив, до того допустивши ряд порушень вимог ПДР.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та діючого в його інтересах адвокат Свірідов Д.М., які підтримали апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Пунктом 10.3 ПДР України зазначено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Однак, в порушення вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду об'єктивно не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Апеляційним переглядом встановлено, що 05 квітня 2021 року о 10.15 год. керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Запорізьке шосе, біля електроопори № 27 в м.Дніпро, при перестроюванні, не надав перевагу в русі автомобілю марки «BMW Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортні засоби, завдано матеріальні збитки.
Так, при винесенні оскаржуваного рішення, як на підставу для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд посилався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №131814 від 05.04.2021 року, схема до нього із зазначенням напрямку руху, місця ДТП, локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів, а також інші матеріали справи в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні п.п. 10.3 Правил дорожнього руху України з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 він здійснив перестроювання автомобіля яким він керував одразу після проїзду перехрестя.
Суд апеляційної інстанції ставиться до вищевказаних пояснень критично, оскільки розмітка 1.16.2 закінчується вже за перехрестям, та відповідно до відеозапису, в цьому місці здійснив перестроювання в крайню праву смугу саме водій ОСОБА_1 , та вже з правої смуги виконав в'їзд на прилеглу територію. Зіткнення автомобілів можливе лише за умов руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 в крайній правій смузі в напрямку прямо в порушення вимог знаку 5.18 та розмітки 1.16.2, 1,18.
Поряд із цим, відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 останній помітивши небезпеку для руху у вигляду здійснюючого повороту (зміну напрямку руху) іншого автомобіля, але в порушення п. 12.3 ПДР не вжив будь яких заходів для зменшення швидкості або для зупинки транспортного засобу під своїм керуванням.
Відповідно до п. 1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Таким чином водій ОСОБА_1 не повинен під час руху враховувати можливість дії інших водіїв, під час яких допущено порушення правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції констатує той факт, що водій ОСОБА_2 не міг рухатись в крайній правій смузі не порушуючи ПДР, знаходячись при цьому на забороняючій розмітці знаку 5.18 та розмітки 1.16.2, 1,18.
В той же час, як з відеозапису, так і з пояснень водія ОСОБА_1 вбачається що останній дотримався усіх вимог ПДР, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 не вбачається порушень п.п. 10.3 ПДР, а відтак його дії не можуть знаходитись в причинно - наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо - транспортної пригоди.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даної справи про адміністративне правопорушення та безпідставно прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки його вина у вчиненні даного правопорушення не доведена.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Свірідова Д.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року - скасувати.
Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко