Провадження № 22-ц/803/1755/21 Справа № 192/135/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом кредитної спілки “Союз-Дніпро” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
13 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 квітня 2014 року між кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 827/14.
Згідно умов договору в редакції Додаткового договору № 1 від 15 січня 2015 року позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33 228 грн. строком на 34 місяці, починаючи з 09 квітня 2014 року до 08 лютого 2017 року.
Отримання коштів підтверджується касовим ордером № 1916 від 09 квітня 2014 року. В свою чергу ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом.
Банк покладенні на нього зобов'язання виконав в повному обсязі, а позичальник з грудня 2016 року припинила виконувати свої зобов'язання, в результаті чого станом на 20 січня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 108 684,14 грн. з яких: 31 746,73 грн. залишок по кредиту; 76 937,41 грн. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.
15 січня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір № 1 відповідно до якого Позичальник ОСОБА_1 визнала станом на 15 січня 2015 рік суму заборгованості за кредитним договором № 827/14 від 09 квітня 2014 року з зарахуванням суми відсотків відповідно до п. 4.4 Кредитного договору в сумі 46 038,98 грн., в тому числі залишок заборгованості за кредитом 31 746,73 грн. та заборгованість за відсотками 14 286, 25 грн.
В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій був укладений договір поруки № 827/14 від 09 квітня 2014 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Договір поруки № 827/14 від 09 квітня 2014 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до Договорів поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 визначених Кредитним договором.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 20 січня 2020 року в розмірі 108 684,14 грн. з яких: 31 746,73 грн. залишок по кредиту; 76 937,41 грн. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів. Вирішити питання стосовно судового збору (а.с.1-3).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість станом на 20 січня 2020 рік в розмірі 108 684 грн.,14 коп. з яких: 31 746 грн.,73 коп. залишок по кредиту; 76 937 грн., 41 коп. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» судові витрати в розмірі 700 грн. 67 коп. з кожного (а.с. 138-144).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2014 року між кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 827/14 про надання останній кредитних коштів на ремонт квартири в розмірі 33 228 грн. строком на 30 місяців тобто з 09 квітня 2014 року по 08 жовтня 2016 рік з відсотковою ставкою 21,76% та проценти нараховані згідно п. 4.2 пунктом 4.4 кредитного договору сторони погодили, що при порушенні Позичальником строків сплати кредиту, вказаних в п 4.2 цього договору більше ніж на 15 календарних днів із 16 дня, Кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом із рахунку 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення (а.с. 6-7).
Отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується касовим ордером від 09 квітня 2014 року (а.с. 10).
15 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 827/14 від 09 квітня 2014 року, яким було продовжено термін дії договору на чотири місяці, а саме з 09 квітня 2014 року по 08 лютого 2017 рік. Даним додатковим договором ОСОБА_1 визнала заборгованість в розмірі 46 038,98, в тому числі залишок заборгованості за кредитом 31 746,73 грн. та заборгованість за відсотками 14 286, 25 грн. (а.с. 96).
В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій був укладений договір поруки № 827/14 від 09 квітня 2014 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Договір поруки № 827/14 від 09 квітня 2014 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до Договорів поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 визначених Кредитним договором. Даними договорами встановлено, що відповідачі несуть солідарну відповідальність (а.с. 8-9).
В результаті не виконання відповідачами своїх зобов'язань станом на 20 січня 2020 рік утворилась заборгованість в розмірі 108 684,14 грн. з яких: 31 746,73 грн. залишок по кредиту; 76 937,41 грн. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів (а.с.4).
Задовольняючи позовні вимоги кредитної спілки “Союз-Дніпро”, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Встановивши факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в загальному розмірі 108 684,14 грн. з яких: 31 746,73 грн. залишок по кредиту; 76 937,41 грн. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.
Щодо заяви апелянта про застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Кодексу.
Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.
Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.
Відповідно, суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, оскільки останньою додатковою угодою № 1 до договору про споживчий кредит №827/14 від 09 квітня 2014 року, підпис на якій не оскаржується стороною відповідача, строк дії кредитного договору продовжено до 08 лютого 2017 року позивач з позовними вимогами звернувся в січні 2020 року, тобто в межах строку позовної давності (п. 3 Додаткової угоди, а.с. 96).
У зв'язку із вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Союз Дніпро» заборгованість станом на 20 січня 2020 рік в розмірі 108 684,14 грн. з яких: 31 746,73 грн. залишок по кредиту; 76 937,41 грн. проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.
Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення, в оскаржуваній частині, має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: