Провадження № 22-ц/803/5573/21 Справа № 204/3968/20 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди,-
23 червня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що 10.10.2019 року близько 15.00 год. в м. Дніпрі відбулася ДТП за участю маршрутного таксі № 76 автомобіля “Mersedes-Benz Sprinter”, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив раптове гальмування, внаслідок чого пасажир цього маршрутного таксі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження.
Позивач була доставлена до приймального відділення, де була оглянута лікарем-травматологом ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 МОЗ України», було встановлено діагноз закритий осколковий перелом с/3 правої плечової кістки, рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку.
З 15.10.2019р. по 30.10.2019р. перебувала на лікуванні у травматологічному відділенні закладу. В анамнезі хвороби, який описаний у Виписці медичної карти стаціонарного хворого № 11394 ОСОБА_1 вказано: «травма побутова 10.10.19, біля 15.00., при різкому гальмуванні маршрутного таксі, впала на праву руку. Перша допомога з приводу закритого осколкового перелому с/3 діафізу плечової кістки надана в ПВ СБЛ № 1: накладена гіпсова пов'язка. Поточна госпіталізація в плановому порядку для оперативного лікування. Проведене лікування: після обстеження і перед операційної підготовки 16.10.19 під провідниковим знеболенням проведена операція - закрита репозиція, інтрамедулярний блокуємий остеосинтез системою «NXMedical.» З 17.12.2019 р. по 31.12.2019 р. знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні лікарні з приводу видалення металоконструкції, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого.
Позивач понесла витрати на придбання медикаментів та комплекту фіксаторів для остеосинтезу на суму 26 766,49 грн., окрім того, внаслідок лікування в травматологічному відділенні була тимчасово непрацездатна протягом протягом 30 днів, таким чином, підлягає стягненню також розмір страхового відшкодування, пов'язаного із тимчасовою втратою працездатності в розмірі 4 173 грн.
Також, стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 1546,98 грн.
26.12.2019 року Відповідачу було направлено повідомлення про ДТП від 24.12.2019 pоку та Заяву на виплату страхового відшкодування.
Таким чином, до Відповідача, як до відповідальної особи за відшкодування спричиненої шкоди його страхувальником, були пред'явлені вимоги сплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 31 025,91 грн.
Листом № 1644-1/ДВЗ від 27.05.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на користь позивача. Свою відмову мотивував тим, що «водій транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не притягувався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в результаті якої ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження, та його вина у настанні події не підтверджена жодним доказом. А також при зверненні до Товариства не було надано жодного належним чином оформленого документу, яким би встановлювався причинно-наслідковий зв'язок між діями водія транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та отриманими ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями».
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки майнова та моральна шкода заподіяна позивачу, знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з діями водія застрахованого транспортного засобу.
Враховуючи зазначене, просила суд стягнути з АТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду заподіяну здоров'ю пов'язану з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності та моральну шкоду в загальному розмірі 32 486,47 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та відшкодувати судовий збір.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2019 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1580855. Забезпеченим транспортним засобом за договором страхування №АО/1580855 виступає «MERCEDES-BENZ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12019040030002477 від 10.10.2019 року, 10 жовтня 2019 року із Спеціалізованої багатопрофільної лікарні №1 до ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постраждала при невстановлених обставинах внаслідок падіння в маршрутному таксі №76 маршруту.
Позивач була доставлена до приймального відділення, де була оглянута лікарем-травматологом ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 МОЗ України», було встановлено діагноз закритий осколковий перелом с/3 правої плечової кістки, рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку.
З 15.10.2019 року по 30.10.2019 року перебувала на лікуванні у травматологічному відділенні закладу. В анамнезі хвороби, який описаний у Виписці медичної карти стаціонарного хворого № 11394 ОСОБА_1 вказано: «травма побутова 10.10.19 року, біля 15.00 годин, при різкому гальмуванні маршрутного таксі, впала на праву руку. Перша допомога з приводу закритого осколкового перелому с/3 діафізу плечової кістки надана в ПВ СБЛ № 1: накладена гіпсова пов'язка. Поточна госпіталізація в плановому порядку для оперативного лікування. Проведене лікування: після обстеження і перед операційної підготовки 16.10.19 року під провідниковим знеболенням проведена операція - закрита репозиція, інтрамедулярний блокуємий остеосинтез системою «NXMedical.» (а.с. 11-12,13).
Як вбачається з постанови старшого слідчого ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Патлахи Ю.Г. від 21.10.2019 року, про закриття кримінального провадження №12019040030002477 від 10.10.2019 року, 10 жовтня 2019 року, близько 15 години в Чечелівському районі м.Дніпро на вул. Тітова, в районі перехрестя з вул. Макарова, рухався автомобіль «MERCEDES-BENZ Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , де під час руху в салоні якого трапилося падіння пасажирки ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП пасажиру ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження. Відомості про кримінальне правопорушення було внесено 10.10.2019 року до ЄРДР за №12019040030002477, з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України. Під час досудового розслідування ОСОБА_1 в категоричній формі відмовилась від надання заяви про залучення її до кримінального провадження в якості потерпілої про що надала заяву. Також, в постанові про закриття кримінального провадження слідчим встановлено, що 18.10.2019 року по кримінальному провадженню призначено проведення судово-медичної експертизи, від проходження якої ОСОБА_1 відмовилась в категоричній формі, та надала заяву про це, а також відмовилась від надання будь-яких особистих медичних документів з приводу травми, що унеможливлює встановлення ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень необхідних для встановлення складу злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України.
Внаслідок відсутності заяви від потерпілої особи та власне самого потерпілого, слідчим було закрито кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України (а.с.10).
З 17.12.2019 року по 31.12.2019 року позивач знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні лікарні з приводу видалення металоконструкції, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 14120 (а.с.11-14).
У відповідності до довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 27.02.2020 року, позивач перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні ДЗ «СБЛ № 1 МОЗ України» та була тимчасово непрацездатна протягом 15 днів з 15.10.2019 по 30.10.2019 року та протягом 15 днів з 17.12.2019 року по 31.12.2019 року. Таким чином Позивач була непрацездатною протягом 30 днів (а.с. 23-24).
28.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком, внаслідок ДТП, яка мала місце 10.10.2019 року в м. Дніпро, за участю транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження (а.с. 7-9).
Листом № 1644-1/ДВЗ від 27.05.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на користь позивача (а.с. 25).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз'яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, та незалежно від вини фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі, моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб, тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України щодо майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України щодо моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
В пункті 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суд роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
В пункті 5 зазначеної постанови ВССУ також вказано, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
В своєму позові позивачка зазначає, що під час дорожньо-транспортної пригоди у автомобілі «MERCEDES-BENZ Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , їй було спричинено ушкодження здоров'я, а тому просить відшкодувати шкоду спричинену дорожньо-транспортною пригодою, та посилається як на підставу відшкодування ст. 1187 ЦК України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоди, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача.
Юридичною підставою для цивільно-правової відповідальності є норма закону або іншого акта цивільного законодавства, а фактичною - склад правопорушення, який має бути повним, якщо йдеться про відшкодування шкоди (протиправність, збитки, причинний зв'язок, вина).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом першої інстанції, водій транспортного засобу автомобіль «MERCEDES-BENZ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не притягався до відповідальності за будь-які порушення Правил дорожнього руху, в результаті яких ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження та його вина та участь у настанні події не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Крім того, позивачкою не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що взагалі були дії або бездіяльність водія забезпеченого транспортного засобу, які призвели до спричинення ушкодження здоров'я позивачки.
Посилання позивачки лише на згадку у медичних документах та постанові слідчого на завдання їй ушкоджень внаслідок раптового гальмування водієм - не можуть бути прийняті судом до уваги, як безумовні та достатні підстави для задоволення позову, оскільки в медичній виписці такі обставини події записані з власних слів позивачки, в свою чергу, у постанові слідчого взагалі зазначено лише про сам факт падіння позивачки в салоні автомобіля, без встановлення факту раптового гальмування водієм та без встановлення власне причин, що призвели до падіння позивачки. Кримінальне провадження, в межах досудового розслідування якого, слідчий міг встановити обставини події, було закрито саме внаслідок процесуальної поведінки позивачки, яка відмовилася надавати відповідну заяву про залучення її в якості потерпілої та відмовилася від проведення судово-медичної експертизи.
Матеріали справи не містять також будь-яких доказів, якими би встановлювався причинно-наслідковий зв'язок між певними діями водія транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та отриманими ОСОБА_4 тілесними ушкодженнями, зокрема обставин, що викликали такі ушкодження (дії/бездіяльність водія, можлива необережність ОСОБА_1 чи дії/бездіяльність третіх осіб), з урахуванням чого, сам факт перебування та падіння ОСОБА_1 в салоні маршрутного таксі, без належних та допустимих доказів щодо дійсних обставин, що призвели до її падіння та отримання ушкоджень, на які посилається позивач - не може бути підставою для покладання обов'язку відшкодування шкоди на відповідача, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: