Провадження № 22-ц/803/5024/21 Справа № 190/1594/19 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 05 жовтня 1991 року з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу, ними на депозитний рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 , який було відкрито на ім'я дружини, були покладені кошти в розмірі 14360,05 доларів США. Шлюбно-сімейні відносини між ними не склалися, 31 березня 2014 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюб відповідач ОСОБА_1 без його згоди, самостійно використала вказані кошти та в добровільному порядку віддати Ѕ частину належних йому коштів не бажає.
Враховуючи вищезазначене просив стягнути з ОСОБА_1 176 183,11 грн. спільних сумісних коштів подружжя, а також понесені ним судові витрати у розмірі 1761,83 грн.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 176 183 (сто сімдесят шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 11 коп. спільних сумісних коштів подружжя та сплачений судовий збір у розмірі 1761,83 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 05 жовтня 1991 року по 31 березня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу від 31 березня 2014 року (а.с.10).
11 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_3 зареєструвала шлюбу з ОСОБА_4 , після чого дружині було присвоє но прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.11).
Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на депозитному рахунку останньої станом на 05.12.2013 року знаходилось 14360,05 доларів США, які були накопичені під час перебування сторін у шлюбі та який закрито відповідачем 06.06.2014 року (а.с.13, 50).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх законності та обґрунтованості.
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Частиною першою статті 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період перебування в зареєстрованому шлюбі у АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відкрито депозитний рахунок № 263041712605, який оформлено на ім'я відповідача та на якому знаходилось 14360,05 доларів США, вказані кошти накопичені під час перебування сторін у шлюбі, та які були зняті відповідачем 06.06.2014 року, тобто після розірвання шлюбу, тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим позивач має на право на Ѕ частину вказаних коштів.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: