Провадження № 22-ц/803/4697/21 Справа № 185/4143/20 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2021 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», про стягнення виплаченого страхового відшкодування,-
18 червня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Страхова компанія «Юнівес», про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.12.2017 між ним та ТОВ «Ділео Фарма» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу КАСКО CORPORATE № 011183/4100/0000026, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
12.05.2018 р. відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Дніпрі по вул. Калиновій, 84, скоїв зіткнення з автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
31.05.2018 р. позивач виплатив ТОВ «Ділео Фарма» страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Skoda Fabia» у розмірі 44 666,62 грн.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу, що зіткнувся із застрахованим ПАТ «Страхова компанія «Уніка» автомобілем, була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Юнівес», останнє виплатило позивачу кошти на покриття збитків.
Однак, непокрита сума страхового відшкодування склала 16 105,06 грн., у зв'язку з чим ПАТ "Страхова компанія «Уніка» змушена звернутись до суду.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 105 грн. 06 коп..
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2021 року позов ПАТ "Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Страхова компанія «Юнівес», про стягнення виплаченого страхового відшкодування - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 105 грн. 06 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішення, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2017 року між ТОВ «Ділео Фарма» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО CORPORATE № 011183/4100/0000026, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 4).
12.05.2018 відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ-1102, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Дніпрі по вул. Калиновій, 84, допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який належав ТОВ «Ділео Фарма» (а.с. 153-154).
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.05.2018 (а.с. 5-6).
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 1 складає 45 966,62 грн. (а.с. 7).
Визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля здійснено на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності № 07/13-578 від 22.05.2018 (а.с. 85-102).
ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі страхового акта № 00259686 та наказу від 25.05.2018 відшкодувало ТОВ «Ділео Фарма» шкоду у розмірі 44 666,62 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» (а.с. 7-10).
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами за майнову шкоду, заподіяну ним як водієм автомобіля ЗАЗ-1102, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП згідно з полісом № АМ/2406253 від 06.05.2018 була застрахована в ПАТ «СК «Юнівес», останнє на підставі угоди про здійснення страхового відшкодування від 25.06.2018 частково компенсувало ПАТ «Страхова компанія «Уніка» суму страхового відшкодування (а.с. 183-186).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Оскільки ПАТ «СК «Уніка» (яке є страховиком потерпілої в ДТП особи) виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, тому до нього згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до заподіювача шкоди ( ОСОБА_1 ) у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено, що відносини між ОСОБА_1 та його страховиком (ПАТ «СК «Юнівес») регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № АМ/2406253) від 06.05.2018, та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страховик відповідача виконав свої зобов'язання за страховим полісом № АМ/2406253 від 06.05.2018, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу та франшизи, але такої виплати виявилось недостатньо для покриття збитків в повному обсязі, тому деліктну відповідальність ОСОБА_1 не можна вважати такою, що припинена.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: