номер провадження справи 5/73/21
05.07.2021 Справа № 908/1147/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, с. Жидичин, вул. Данила Галицького, буд. 61-М, код ЄДРПОУ 42669055)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 172 848,50 грн.,
Без виклику учасників справи,
26.04.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 на загальну суму 172 848,50 грн., в т.ч. 157 140,00 грн. основного боргу, 3 215,87 грн. 3 % річних та 12 492,63 грн. інфляційних витрат.
26.04.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1147/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 27.05.2021, запропоновано сторонам виконати певні процесуальні дії.
24.05.2021 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 28-23/11940 від 19.05.2021 (вх. № 10377/08-08/21 від 24.05.2021), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 17.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено договір поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334, на виконання умов якого ТОВ «СТАН ГРУП ПЛЮС» здійснено поставку товару - компресора АВАС В 7000 GG660 Kupczuk на адресу ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за видатковою накладною № 189 від 25.06.2020 на суму 157 140,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 190,00 грн., підписаною відповідачем. Крім того, на виконання п. 4.4. Договору, позивач у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснив реєстрацію податкової накладної № 217 від 25.06.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних за № 9166777486. Однак, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 16.04.2021 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 157 140,00 грн. Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 2020 року. 25.03.2021 на адресу відповідача надіслана досудова вимога про сплату заборгованості за вих. № 20 від 23.03.2021, яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, позивач нарахував 3% річних за період з 10.08.2020 по 15.04.2021 включно на суму 3 215,87 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2020 по березень 2021 в сумі 12 492,63 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу на загальну суму 5 500,00 грн.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, пунктом 3.2 договору визначена додаткова умова - після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. При цьому, відповідно до пункту 4.4 Договору, позивач зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартість продукції за договором та встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. Строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ - 130 950,00 грн. до ВП ЗАЕС не надходила. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості продукції ва розмірі суми ПДВ - 130 950,00 грн. не надав, у зв'язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов'язком ВП ЗАЕС. Вимога позивача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суперечить умовам договору, Цивільному кодексу України та ст. 61 Конституції України, оскільки за своєю правовою природою 3 % річних та індекс інфляції - це різновиди відповідальності, які відносяться до відповідальності одного виду - цивільно-правової, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. Також, відповідач заперечив проти вимоги позивача щодо стягнення адвокатських витрат.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
05.07.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 (договір).
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар: компресор АВАС В 7000 GG660 Kupczuk (далі - Товар) на загальну суму - 157 140,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 26 190,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору, строк поставки товару: травень-червень 2020.
Розділом 3 договору сторони визначили умови та порядок оплати.
Вартість договору становить - 130 950,00 грн., крім того ПДВ - 26 190,00 грн. Загальна сума по договору складає - 157 140,00 грн. (п. 3.1. договору).
Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1. договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно п. 3.3. договору, постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній призначення одиниці вимірювання товару, що поставляється за договором, згідно з вимогами «Класифікатору систем призначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96 затвердженого наказом Держстандарту України № 8 від 09.01.1997.
Відповідно до п. 4.1. договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС - 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад). Вантажоодержувач: ЗВ ВП «Складське господарство».
Поставка товару відбувається в строки згідно з п. 1.2. договору (п. 4.2).
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань (п. 7.3).
Пунктами 10.1 та 10.2 договору передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковий.
Постачальник і покупець є платниками податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.7).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладення (п. 12.1).
Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним сторонами суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" поставлено, а Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" отримано товар на загальну суму 157 140,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 189 від 25.06.2020 (дата отримання відповідачем - 30.06.2020) сума без ПДВ - 130 950,00 грн., ПДВ - 26 190,00 грн., всього з ПДВ - 157 140,00 грн. (а.с. 17)
Відповідна продукція отримана повноважним представником відповідача - Сидоренко на підставі довіреності, про що міститься відповідний підпис повноважної особи скріплений печаткою відповідача на зазначеній видатковій накладній.
Вказані обставини також визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» зобов'язано на виконання договору поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 сплатити на користь ТОВ «СТАН ГРУП ПЛЮС» грошові кошти у розмірі 157 140,00 грн. протягом 45 (сорок п'яти) календарних днів з дати поставки товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який завершився 09.08.2020.
Сам факт поставки та отримання вказаного у видатковій накладній товару на загальну суму 157 140,00 грн. з ПДВ Відповідачем не заперечується як і факт нездійснення ним оплати за поставлений Позивачем товар.
Однак, в порушення умов договору поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 26.04.2021 сума основної заборгованості відповідача за договором № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 становить 157 140,00 грн.
Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 2020 року, згідно якого станом на 31.12.2020 заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» на користь ТОВ «СТАН ГРУП ПЛЮС» складає 157 140,00 грн. (а.с. 20).
У зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 10.08.2020 по 15.04.2021 у розмірі 3 215,87 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2021 включно на суму 12 492,63 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.1. договору поставив відповідачу товар на умовах DDP м. Енергодар, Інкотермс 2010 на склад отримувача вантажу: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство" (склад) м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133 склад.
Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № 189 від 25.06.2020 на суму 130 950,00 грн., ПДВ - 26 190,00 грн., разом із ПДВ - 157 140,00 грн., яка підписана та скріплена печатками обох сторін (а.с. 17).
Судом встановлено, що договором також визначено:
4.3 Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 примірника; б) сертифікат СЕ (оригінал або копія, завірена постачальником; в) рахунок-фактура.
4.4 Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mqw.npp.zp.ua.
На виконання п. 4.4. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 217 від 25.06.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.07.2020 на суму 130 950,00 грн., ПДВ 20% 26 190,00 грн., усього 157 140,00 грн., про що свідчить квитанція № 9166777486 від 14.07.2020 (а.с. 19).
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, при постачанні товару за видатковою накладною № 189 від 25.06.2020 на суму 157 140,00 грн. податкова накладна № 217 складена позивачем 25.06.2020, а посилання відповідача, що позивач не довів надання відповідачу та отримання ним зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.4 договору позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 217 від 25.06.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.07.2020 на суму 130 950,00 грн., ПДВ 20% - 26 190,00 грн., всього 157 140,00 грн., про що свідчить квитанція від 14.07.2020 (а.с. 19).
Доводи відповідача про те, що у п. 3.2. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, а сума ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, є безпідставними, з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну за здійсненою поставкою, що підтверджується квитанцією від 14.07.2020 про реєстрацію документу.
Суд зазначає, що зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки товару.
Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.4. договору в частині складання податкової накладної в електронній формі та її реєстрації в ЄРПН, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною № 189 від 25.06.2020. на суму 157 140,00 грн. є 09.08.2020.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 в розмірі 157 140,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 10.08.2020 по 15.04.2021 у розмірі 3 215,87 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2021 включно на суму 12 492,63 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 10.08.2020 по 15.04.2021 включно у розмірі 3 215,87 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 10.08.2020 по 15.04.2021 включно на суму 3 210,91 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з вересня 2020 по березень 2021 включно у розмірі 12 492,63 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 5 500,00 грн., в обґрунтування яких позивач посилається на таке.
17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАН ГРУП ПЛЮС» (Клієнтом) та адвокатом Щербюком Олегом Юрійовичем (Адвокатом) укладено договір № 17/03-2021 про надання правової допомоги (договір), розділом 1 якого визначено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у справі про стягнення в користь клієнта заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 2 договору передбачені обов'язки адвоката, а саме:
2.1.1. надання правової інформації, консультацій і роз'яснень.
2.1.2. складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
2.1.3. представництво у встановленому порядку інтересів клієнта в будь-яких державних органах та установах, органах місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, судових органах України будь-якої ланки, а також в інших органах з усіма правами, які надані законодавством України стороні/учаснику судового процесу, в тому числі з правом: подання та підписання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, участі в судових засіданнях, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, укладення мирової угоди, надання пояснень та доказів, подання заяв, скарг, клопотання та інших документів, підтримання або заперечення проти апеляційної та касаційної скарг, ознайомлення з матеріалами справи, подання відзивів та заперечень, отримання судових рішень, виконавчих документів та копій документів наявних в матеріалах справи, оскарження рішень, ухвал, постанов суду, сплати судового збору та інших платежів необхідних для захисту прав клієнта у суді, пред'явлення виконавчого документа до виконання, отримання стягнених коштів по виконавчому документі від імені клієнта.
2.2. Виконуючи умови даного Договору, адвокат обов'язується, керуючись ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов'язані з паданням юридичної допомоги, згідно умов цього Договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи).
2.3. Адвокат має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою адвокат укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов'язань на іншу особу, адвокат залишається відповідальною у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного Договору.
2.4 Адвокату забороняється розголошувати дані та передавати документацію, що є адвокатською таємницею, тертім особам, а також використовувати їх в своїх інтересах.
2.5. При наданні вказаної в п. 2.1. договору правничої допомоги, адвокат керується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чинним законодавством та умовами цього договору.
2.6. Адвокат при виконанні доручень клієнта та умов Договору зобов'язаний реалізовувати права та обов'язки за Договором, керуючись виключно інтересами клієнта.
Згідно п. 4.1. договору, розмір винагороди адвоката за надання правничої допомоги за цим договором становить 5 500,00 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок. У випадку надходження клієнту коштів від боржника останній додатково сплачує адвокату винагороду в розмірі 2 % від суми коштів, що надійшли.
Розрахунки за виконану роботу здійснюються клієнтом у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів па рахунок адвоката протягом десяти робочих днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг (п. 4.2).
Відповідно до п. 4.3. договору, для виконання завдань клієнта, поставлених перед адвокатом, клієнт на основі рахунків адвоката сплачує додаткові витрати останнього, а саме: представницькі (накладні) витрати, витрати на відрядження, транспортні витрати. Дані суми витрат в оплату послуг згідно п. 4.1. даного Договору не входять.
Кількість та вид послуг будуть вказуватись в акті прийому-здачі виконаних робіт (п. 4.5).
Даний договір укладений на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання (п. 8.1).
Доказів розірвання договору або визнання його недійсним позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що станом на дату прийняття рішення зазначений договір є чинним.
Відповідно до ч 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги № 17/03-2021 від 17.03.2021, у період з 18.03.2021 по 15.04.2021 адвокат надав, а клієнт прийняв повний комплекс послуг передбачених договором про надання правової допомоги, у тому числі були виконані наступні види робіт:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань стягнення в користь ТзОВ «СТАН ГРУП ПЛЮС» заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на суму 1 000,00 грн. - 1,0 година;
2) складання досудової вимоги про сплату заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на суму 1 000,00 грн. - 1,5 години;
3) складання та формування позовної заяви про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на суму 3 500,00 грн. - 3,5 години.
Цим актом клієнт підтверджує відсутність будь-яких претензій до розміру та якості наданих адвокатом послуг (п. 2 акту).
В матеріалах справи міситься рахунок-фактура № 16/04/21-01 від 16.04.2021 за надання правничої допомоги відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг згідно договору від 17.03.2021 № 17/03-2021 на суму 5 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 136 від 16.04.2021 ТОВ «СТАН ГРУП ПЛЮС» перерахувало на користь ФОП Щербюка О.Ю. грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн. (призначення платежу: за надання правничої допомоги зг. рах. № 16/04/21-01 від 16.04.2021 без ПДВ).
Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).
Частиною 4 ст. 124 ГПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На виконання вимог ст. 124 ГПК України, у позовній заяві позивачем зазначено, що у зв'язку з розглядом справи позивач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 500,00 грн., грн.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
З урахуванням того, що загальний розмір первинно заявлених позовних вимог у цій справі складає 172 848,50 грн., тому розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 5 500,00 грн. є співмірним з ціною позову та ознаками, вказаними у ч. 4 ст. 126 ГПК України., оскільки в тому числі в процентному відношенні складає лише 3,3 % від розміру заявлених позовних вимог.
Суд звертає увагу, що положення ГПК України не містять вимоги щодо направлення іншим учасникам судового процесу детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги стороні у справі. Такий опис подається до суду для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає їх такими, що відповідають умовам укладеного договору та підтверджені належними та допустимими доказами.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях судом до ваги не приймаються в силу вищевикладеного, підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у розмірі 172 843,54 грн., в т.ч. 157 140,00 грн. основної заборгованості, 3 210,91 грн. 3 % річних та 12 492,63 грн. інфляційних витрат.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до статті 129 ГПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи, що заявлено до стягнення з відповідача загальну суму в розмірі 172 848,50 грн. та задоволено загальну суму 172 843,54 грн., тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 5 499,84 грн. та судовий збір на суму 2 269,93 грн.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАН ГРУП ПЛЮС" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, с. Жидичин, вул. Данила Галицького, буд. 61-М, код ЄДРПОУ 42669055) основну заборгованість за договором поставки товару № 156(2)20УК/53-121-01-20-09334 від 17.04.2020 у розмірі 157 140 (сто п'ятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 00 коп., 3 % річних за період з 10.08.2020 по 15.04.2021 включно на суму 3 210 (три тисячі двісті десять) грн. 91 коп., інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2021 включно у розмірі 12 492 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 63 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 5 499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2021.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.