вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2021 р. Справа№ 927/41/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 (повний текст підписано 25.02.2021)
у справі №927/41/21 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" про стягнення 808 612,29 грн.
В судовому засіданні 10.06.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" про стягнення 808 612,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 5232/18-БО-39 від 02.10.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/41/21 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 665 043,04 грн. боргу, 56 575,62 грн. пені, 34 134,20 грн. 3% річних, 35 978,79 грн. інфляційних втрат, 6 057,04 грн. збитків за березень 2019, 10 823,60 грн. збитків за квітень 2019 та 12 129,18 грн. судового збору.
Задовольняючи позов повністю, суд виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 665 043,04 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований. Одночасно суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач в березні 2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, ухвалити нове, яким у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 56 575,62 грн. відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач здійснює діяльність виключно у сфері теплопостачання для потреб населення та бюджетних організацій, зокрема, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими тепловими мережами та виробництво теплової енергії, а відтак, займається пріоритетною сферою господарської діяльності в Україні; низька платоспроможність населення та тривала криза неплатежів бюджетних установ за спожите тепло, призвели до порушення дисципліни розрахунків з боку боржника за спожитий природній газ по всім категоріям споживачів;
- відповідач розрахувався за більшу частину обсягу поставленого природного газу згідно № 5232/18-БО-39 від 02.10.2018;
- посилаючись на Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, вважає, що складна ситуація в Державі та негативне економічне становище може бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання належних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу у даній справі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід у справі №927/41/21 задоволено.
Матеріали справи №927/41/21 передано на автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/41/21 та призначено розгляд справи на 10.06.2021.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 10.06.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Приватним підприємством «Спеціальна енергетична компанія укладено договір постачання природного газу № 5232/18-БО-39 (а.с. 13-22).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (а. с. 104).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
У п. 2.1. Договору та Додаткових угодах №1 від 22.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018, №4 від 23.11.2018, №6 від 20.03.2019, №8 від 22.04.2019, №9 від 24.04.2019, №10 від 29.05.2019, №11 від 29.05.2019, №13 від 24.06.2019, №15 від 29.07.2019, №17 від 30.08.2019, №19 від 27.09.2019 до Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені, а саме: Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 30.09.2019 природний газ в кількості 265,380 тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень 9,778, листопад 62,298, грудень 46,850, січень 50,227, лютий 36,227, березень 55,0, квітень 5,0, травень 0, червень 0, липень 0, серпень 0, вересень 0.
Пунктом 3.8 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018, передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 договору (п. 3.8.1). Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).
Згідно п.5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн, крім того ПДВ 20 %. Усього до сплати разом з ПДВ 9 488,64 грн.
Додатковою угодою №3 від 01.11.2018 сторони виклали п.5.2 в новій редакції, зокрема, ціна за 1000 куб. м газу з 01.11.2018 становить 6 235,51 грн, крім того ПДВ 20 %. Усього до сплати разом з ПДВ 7 482,61 грн.
За умовами п. 4.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, ціна за 1000 куб. м газу становить 6 235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 7 482,61 грн.
Додатковою угодою №10 від 29.05.2019 сторони виклали п.4.2 в новій редакції, визначивши, що ціна за 1000 куб м природного газу становить:
4.2.1 з 01.05.2019 по 31.05.2019 (включно) 5 990,00 грн., крім того ПДВ 20%. Усього разом з ПДВ - 7 188,00 грн.
4.2.2 з 01.06.2019 по 30.06.2019 6 299,00 грн., крім того ПДВ 20%. Усього разом з ПДВ 7 558,80 грн.
До ціни газу, зазначеної в п. 4.2 Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу (п. 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 29.05.2019).
Відповідно до п.4.4 Договору, в редакції Додаткової угоди №10 від 29.05.2019, споживач зобов'язується сплатити за цим договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в п. 4.2 договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в п. 4.3 договору:
4.4.1 з 01.05.2019 по 31.05.2019 (включно) 6 147,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 7 376,63 грн за 1000 куб. м.
4.4.2 з 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) 6 456,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того, ПДВ 20 %, всього з ПДВ 7 747,43 грн за 1000 куб. м.
Додатковою угодою № 12 від 24.06.2019 сторони виклали в новій редакції:
- підпункт 4.2.2 п. 4.2 з 01.06.2019 по 30.06.2019 5 553,89 грн, крім того ПДВ 20 %. Усього разом з ПДВ 6 664,67 грн.
- підпункт 4.4.2 з 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) 5 711,08 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того, ПДВ 20 %, всього з ПДВ 6 853,30 грн за 1000 куб. м
Додатковою угодою № 14 від 25.07.2019 сторони доповнили договір:
- підпунктом 4.2.3 з 01.07.2019 по 31.07.2019 4 905,675 грн, крім того ПДВ 20 %. Усього разом з ПДВ 5 886,81 грн.
- підпунктом 4.4.3 з 01.07.2019 по 31.07.2019 (включно) 5 062,865 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того, ПДВ 20 %, всього з ПДВ 6 075,44 грн за 1000 куб. м.
Додатковою угодою № 16 від 29.08.2019 сторони доповнили договір:
- підпунктом 4.2.4 з 01.08.2019 по 31.08.2019 4 653,544 грн, крім того ПДВ 20%.
- підпунктом 4.4.4 з 01.08.2019 по 31.08.2019 (включно) 4 810,734 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того, ПДВ 20 %.
Додатковою угодою № 18 від 12.09.2019 сторони доповнили договір:
- підпунктом 4.2.5 з 01.09.2019 по 30.09.2019 4 493,6363 грн, крім того ПДВ 20 %.
- підпунктом 4.4.5 з 01.09.2019 по 30.09.2019 (включно) 4 650,8263 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того, ПДВ 20 %.
Відповідно до п.6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 7.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно з п. 7.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до підп. 8) п. 6.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. Договору.
Відповідно до підп. 4) п. 6.3. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 5.7 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 Договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
На виконання умов Договору позивач у жовтні 2018 року - квітні 2019 року поставив відповідачу природний газ у обсязі 241,798 тис. куб. м на загальну суму 1 828 895,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 у обсязі 9,778 тис. куб. м на суму 92 779,92 грн (за жовтень 2018 року), від 30.11.2018 у обсязі 62,298 тис. куб. м на суму 466 151,76 грн (за листопад 2018 року), від 31.12.2018 у обсязі 46,850 тис. куб. м на суму 350 560,37 грн (за грудень 2018 року), від 31.01.2019 у обсязі 50,227 тис. куб. м на суму 375 829,15 грн (за січень 2019 року), від 28.02.2019 у обсязі 36,227 тис. куб. м на суму 271 072,58 грн (за лютий 2019 року), від 31.03.2019 у обсязі 28,525 тис. куб. м на суму 231 441,50 грн (за березень 2019 року), від 30.04.2019 у обсязі 7,893 тис. куб. м на суму 59 060,26 грн (за квітень 2019 року) (а. с. 60-66).
Відповідно до умов Договору відповідач за поставлений природний газ у жовтні 2018 року повинен був розрахуватись з позивачем до 26.11.2018, у листопаді 2018 року до 26.12.2018, у грудні 2018 року до 25.01.2019, у січні 2019 року до 25.02.2019, у лютому 2019 року до 25.03.2019, у березні 2019 року до 25.04.2019, у квітні 2019 року до 27.05.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий у жовтні 2018 року - квітні 2019 року природний газ на суму 1 163 852,50 грн., на підтвердження чого позивач надав копії виписок ПАТ Укргазбанк (а. с. 87 - 103).
Отже, залишок заборгованості за отриманий згідно з Договором природний газ становить 665 043,04 грн.
Суд визнав обставини щодо постачання позивачем природного газу відповідачу на загальну суму 1 828 895,54 грн та сплату відповідачем коштів за отриманий газ у розмірі 1 163 852,50 грн. встановленими, з огляду на вірогідність поданих позивачем доказів.
16.05.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію за вих № 26-1269- 19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 18.11.2019 за вих № 26/10-3557-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 6 057,04 грн, за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (55,000 тис куб м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за Договором (28,52500 тис куб м).
11.06.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію за вих. № 26-1955-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 10 823,60 грн, за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (5,000 тис куб м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 природного газу за Договором (7,89300 тис куб м).
Вищезазначені Акти-претензії про суми збитків отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які додані до позовної заяви (а. с. 69-85).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у порушення ст. ст.525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним природний газ у визначений Договором термін, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 665 043,04 грн. заборгованості за поставлений природний газ.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 56 576,62 грн. пені за період з 27.11.2018 по 27.11.2019, 34 134,20 грн. 3% річних за період з 27.11.2018 по 30.11.2020 та 35 978,79 грн. інфляційних втрат за лютий 2019 року - листопад 2020 року.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як встановив суд, сторони у Договорі погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі змісту ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Здійснивши перевірку розрахунку заявленої позивачем до стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про правильне її нарахування та стягнення у розмірі 56 575,62 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Перевіривши розрахунки суми інфляційних витрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та стягнення з відповідача 35 978,79 грн. інфляційних втрат та 34 134,20 грн. 3 % річних.
Пунктом 3.13. Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 №4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
-постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 Договору;
-постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
-споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп. 8) п. 6.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. Договору.
Відповідно до підп. 4) п. 6.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору узгоджуються з положеннями п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 26,47500 тис. куб. м. та у квітні 2019 року в обсязі більшому на 2,89300 тис куб м ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору.
16.05.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію за № 26-1269-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 18.11.2019 за № 26/10-3557-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 6 057,04 грн, за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (55,000 тис куб м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за Договором (28,52500 тис куб м).
11.06.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію за № 26-1955-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 10 823,60 грн, за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (5,000 тис куб м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 природного газу за Договором (7,89300 тис куб м).
Станом на момент звернення з позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Відповідач не згоден з рішенням суду в частині стягнення пені у сумі 56 575, 62 грн., при цьому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу ним не оскаржується в апеляційному порядку, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що він здійснює діяльність виключно у сфері теплопостачання для потреб населення та бюджетних організацій, зокрема, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими тепловими мережами та виробництво теплової енергії, а відтак, займається пріоритетною сферою господарської діяльності в Україні; низька платоспроможність населення та тривала криза неплатежів бюджетних установ за спожите тепло, призвели до порушення дисципліни розрахунків з боку боржника за спожитий природній газ по всім категоріям споживачів; розрахувався за більшу частину обсягу поставленого природного газу згідно № 5232/18-БО-39 від 02.10.2018; посилаючись на Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, вважає, що складна ситуація в Державі та негативне економічне становище може бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Вказані доводи колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 6 ст. 3 ЦК України).
Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов'язання мало місце через погіршення його матеріального стану.
За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини у своїй сукупності, колегія суддів, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов'язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем не сплачена в повному обсязі (рішенням постановлено стягнути 665 043,04 грн. боргу), не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та відмову в позові про стягнення 56 575,62 грн. пені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені з обґрунтуванням підстав для її зменшення не подавав, у зв'язку з чим судом першої інстанції вказане питання не досліджувалось.
Наявне в матеріалах справи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке є ідентичним за змістом з доводами апеляційної скарги, надійшло до суду 24.02.2021, в той час як оскаржуване рішення у справі прийнято 23.02.2021 (згідно протоколу судового засідання від 23.02.2021 розгляд справи відбувався з 10 год. 04 хв. до 10 год. 30 хв.).
З чеку Укрпошти (штрихкодовий ідентифікатор 1402103635513), долученого до клопотання про зменшення розміру пені, вбачається, що 23.02.2021 о 17 год. 06 хв. 02 с. на адресу позивача у справі надіслано вказану копію клопотання, в той час як засідання у даній справі закінчено о 10 год. 30 хв.
З огляду на викладене, надіслане після закінчення розгляду справи судом з постановленням рішення, клопотання не підлягало розгляду судом першої інстанції.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення пені, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/41/21.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/41/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/41/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/41/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 13.07.2021
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська