Справа № 216/591/21
Провадження 2/216/1581/21
13 липня 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача, -
02.02.2021 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача.
Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позивачем подано позов за місцем свого реєстраційного обліку, у зв'язку з чим, 03.02.2021 року Центрально-Міським райсудом було зроблено запит до відділу реєстрації місця проживання громадян Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, щодо підтвердження місця реєстрації позивача по справі.
11.02.2021 року було отримано відповідь, що відсутні дані щодо реєстрації позивача за зазначеною у позові адресою.
15.02.2021 року судом повторно було зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо з'ясування місця реєстрації відповідача по справі.
22.03.2021 року до суду надійшла відповідь, якою підтверджено місце реєстраційного обліку позивача за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За нормою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Справи позовного провадження розглядаються судом на підставі поданої позивачем позовної заяви, яка повинна відповідати положенням ст.ст. 175,177 ЦПК України.
Між тим, дана позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам.
Вказана позовна заява ОСОБА_1 не відповідає положенням ч. 1 ст. 183 ЦПК України, що визначає загальні вимоги до форми та змісту заяви учасника процесу.
Зокрема, позивачем взагалі не викладені обставини щодо укладення оспорюваного правочину (коли він був укладений, яким чином він був укладений, мета укладення, умови договору, на який термін, яким чином позивачем та у якому розмірі було, або не було отримано цю позику), а також не зазначено доказів на підтвердження цих даних, не надано доказів укладення саме споживчого кредиту, а не фінансового (що впливає на вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору, та застосування підсудності згідно ч.5 ст. 28 ЦПК України). Позивачем одночасно з поданням позовної заяви подано заяву про витребування доказів, у якій не зазначено який саме договір позики, за яким номером, від якої дати, повинен витребувати суд.
У зв'язку з цим, позовна заява не містить прохання (конкретного змісту) щодо питання, який договір позики суд повинен визнати недійсним, не зазначено який номер договору позики, від якої дати та на яку суму.
Згідно п.3.ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, згідно положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків, Проте право на звернення до суду не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання заявником певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбачений ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою.
Ухвалою суду від 23.03.2021 року, позовну заяву, було залишено без руху, ухвалою суду позивачу було надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, роз'яснено, що в разі невиконання вказаних вимог, позовна заява буде вважатись не поданою та буде повернута. Ухвалу суду було направлено позивачу супровідним листом від 24.03.2021 року, позивачем по справі ухвала згідно отриманого судом 13.05.2021 року поштового повідомлення, отримана 06.05.2021 року, але до сьогоднішнього часу ухвалу суду не виконано, в зв'язку з чим недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення заяви без руху, не виправлені.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
З врахуванням наведеного, а також того, що описані в ухвалі недоліки позивачем не усунуті, відповідно до вимог ст. 185 ч.3 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 175-177,185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача, вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з ним, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: М. В. Бутенко