12 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11526/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року
у справі №160/11526/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 р. по справі №160/11526/19 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та виплату ОСОБА_1 заборгованості із розрахунком збільшення розміру пенсії на 35% відповідно до постанови КМУ від 23 квітня 2012 року №355 Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, на підставі довідки УСБУ у Дніпропетровській області від 18.05.2012 р. №55/11/3118 про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 р., виходячи із 83% грошового забезпечення, з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р.; задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року по справі №160/11526/19 - без змін.
До суду від позивача надійшла заява, в якій він просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 р. по справі №160/11526/19 щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років та виплату йому заборгованості із розрахунком збільшення розміру пенсії на 35% відповідно до постанови КМУ від 23 квітня 2012 року №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки УСБУ у Дніпропетровській області від 18.05.2012 р. №55/11/3118 про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 р., виходячи із 83% грошового забезпечення, з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р.
Вказана заява мотивована тим, що за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 р по справі №160/11526/19 заборгованість по проведенню перерахунку пенсії за вислугу років та її виплаті позивачу із розрахунком збільшення розміру пенсії на 35% відповідно до постанови КМУ від 23 квітня 2012 року №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки УСБУ у Дніпропетровській області від 18.05.2012 р. №55/11/3118 про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 р., виходячи із 83% грошового забезпечення, з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. складає 1 662, 80 грн. х 24 = 39907,20 грн. На теперішній час, позивач застосував усі законні можливості по виконанню рішення суду, але відповідач відмовляється від його виконання, а тому він був змушений звернутися до суду із даною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. у справі № 160/11526/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/11526/19 відмовлено.
Ухвалу суду мотивовано відсутністю підстав для застосування судового контролю.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. у справі № 160/11526/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Згідно ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті статті 6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції, а обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Положенням статей 382, 383 КАС України встановлено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, згідно з вказаною статтею судовий контроль за виконанням судового рішення передбачає: зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення; можливість накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Як встановлено вище, позивач в обґрунтування заяви про в становлення судового контролю посилається на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання судового рішення.
Суд першої інстанції цим доводам позивача оцінки не надав, обмежився лише аналізом процесуальних норм.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду помилковим, оскільки статтею 382 КАС України не передбачено можливості застосування заходів судового контролю виключно при ухваленні судового рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки цільове призначення даного процесуального інституту спрямовано саме на забезпечення реального виконання вже прийнятого рішення, яке фактично не виконується (є обґрунтований сумнів про це).
Також жодні інші діючі процесуальні норми не обмежують право особи, на користь якої якого ухвалене судове рішення, ставити перед судом, що ухвалив таке рішення, питання про встановлення судового контролю після розгляду справи по суті. Відповідно, суд після розгляду справи по суті не позбавлений процесуальної можливості встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що встановлення контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду (яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами), проте, суд, вбачаючи обґрунтований сумнів заявника у невиконанні/неповному виконанні рішення суду, має прийняти до провадження відповідну заяву, адже це є заходом для забезпечення конституційного права особи на судовий захист.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.382 КАС України зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії в порядку судового контролю за виконанням рішення суду може суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Отже, правові підстави для задоволення апеляційної скарги в частині вимог про задоволення поданої заяви про встановлення судового контролю відсутні, оскільки розгляд заяви відповідно до наведеної вище правової норми має здійснювати у даному випадку суд першої інстанції, який ухвалив рішення від 08.01.2020 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. у справі № 160/11526/19 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 р. у справі № 160/11526/19 - скасувати, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко