Справа № 635/6799/20 Головуючий суддя І інстанції Пілюгіна О. М.
Провадження № 33/818/737/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
22 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Крижановського М.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2020 року, стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 08 жовтня 2020 року о 05:00 ОСОБА_1 рухаючись поблизу будинку № 15 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Покотилівка, вулиця Незалежності, керував транспортним засобом ЗАЗ 11206 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820, а також у лікаря нарколога у закладі здоров'я КНПХОРОНД у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився.
В апеляційній скарзі захисник Крижановський М.В. просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що докази, які містяться в матеріалах справи не доводять вину ОСОБА_1 . Зазначає, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 які саме ознаки сп'яніння вони встановили. Також працівники поліції не поінформували ОСОБА_1 про те, яким приладом вони будуть проводити огляд останнього на стан алкогольного сп'яніння. Працівники поліції з невідомих підстав зазначили в протоколі, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога, хоча він підозрювався в тому що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вказує, що письмові пояснення свідків не є належними доказами, оскільки ці особи не були допитані в суді безпосередньо та не попереджались про кримінальну відповідальність. Крім того, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про те, що здійснювалась відео фіксація спілкування поліцейських з останнім. Вважає, що рапорт працівника поліції не пройшов відповідної реєстрації, а тому не може бути належним доказом. В матеріалах справи відсутні відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вважає дії працівників поліції протиправними.
В судове засіданні в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Крижановський М.В. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
22 червня 2021 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника Крижановського М.В., в якій він просив провести судове засідання без його участі та за відсутності ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника Крижановського М.В. без його участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, судом не встановлено, а апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, правопорушник не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, зазначених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості рапорту працівника поліції, а також на відомості відеозапису бодікамер працівників поліції.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «ДРАГЕР», а також у лікаря нарколога у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 6, 7) вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер» та в закладі охорони здоров'я відмовився.
В цих поясненнях зазначено, що все викладене відповідає дійсності, зауважень до працівників поліції не мають, а також власноручно свідками зазначено свої особисті підписи та зазначено Прізвище та ініціали. Прийняв ці пояснення 08.10.2020 року, тобто саме в день зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , старший лейтенант патрульної поліції ОСОБА_4 .
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 8 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, яка є чинною на момент апеляційного розгляду, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Працівники поліції залучили двох свідків під час пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, проте в матеріалах справи міститься відеозапис, який був зафіксований працівником поліції на його бодікамеру.
Відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ЗАЗ». Останній не заперечував, того факту, що керуючи автомобілем був зупинений працівниками поліції за те, що в нього не працює одна з лампочок підсвічування номерного знаку, а також він не реагував на законні вимоги працівників поліції зупинити транспортний засіб. Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер, а також в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 категорично відмовився від запропонованого огляду. Після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння працівники поліції повідомили останнього про те, що стосовно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, проти чого останній не заперечував. Під час складання протоколу працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що впродовж доби він не має права керувати транспортним засобом та повинен залишити його на місці зупинки або скористатись послугами тверезого водія. Ці відомості ОСОБА_1 зрозумів, оскільки повідомив працівників поліції, що декілька годин тому його вже зупиняли працівники поліції та роз'яснювали ці ж самі права та обов'язки і він розуміє, що керувати автомобілем йому неможна. Також вбачається, що працівниками поліції роз'яснювалось ОСОБА_1 зміст складеного протоколу. ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень та не виявляв бажання скористатись послугами захисника, а також відмовився від отримання копії цього протоколу.
За таких обставин, враховуючи норми ст. 10 КУпАП, належить взяти до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив це правопорушення умисно, тобто свідомо ухилився від законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та намагався в такий спосіб уникнути відповідальності, передбаченої законодавцем за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, враховуючи положення ст. 266 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про об'єктивність висновків суду першої інстанції посилаючись на наявний відеозапис.
Враховуючи відомості цього відеозапису апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника про те, що
- працівники поліції не повідомили ОСОБА_5 про ознаки алкогольного сп'яніння;
- працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 яким саме приладом буде проводитись огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки;
є безпідставними та не відповідають дійсності.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції попередили ОСОБА_1 про заборону впродовж доби керувати транспортним засобом, на що останній повідомив, що він проживає неподалік і керувати автомобілем не буде та залишить його на зупинки, що спростовує твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування.
Поряд з цим, захисник зазначає, що ним були оскаржені дії працівників поліції до Управління патрульної поліції в Харківській області, до Департаменту патрульної поліції України та заяву про вчинення злочину, передбаченого ст. 365 КК України до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава.
Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо результатів розгляду цих скарг, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в судове засідання в суд апеляційної скарги не з'явились та не надали будь-яких фактичних відомостей щодо розгляду цих скарг.
Апеляційний суд ставиться критично до таких апеляційних доводів та розцінює їх наявність як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналізуючи цю норму закону об'єктивно вбачається, що огляд на стан сп'яніння повинен проводити лікар фахівець, а встановити наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів об'єктивно в змозі лікар нарколог, а тому працівники поліції ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп'яніння у Обласному наркологічному диспансері, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає порушень в діях працівників поліції в частині зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД.
Крім того, захисник в апеляційній скарзі зазначав, що звертався до суду першої інстанції з заявою про об'єднання справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 в одне провадження.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особня вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Належить врахувати, що відповідно до відомостей апеляційної скарги стосовно ОСОБА_1 08.10.2020 року було складено два протокола про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Один протокол розглядався Червонозаводським районним судом м. Харкова. Інший протокол був предметом розгляду Харківського районного суду Харківської області. Оскільки розгляд справи проводився різними органами (посадовими особами), то апеляційний суд дійшов висновку про законність відмови суду першої інстанції в задоволені заяви захисника Крижановського В.М. про об'єднання справ стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха поти Іспанії», параграфи 29-30) Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ - є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Крижановського В.М. залишити без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков