Справа № 953/5240/21 (1-кс/953/2730/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/921/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
08 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
представників власника майна - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021221130000119 від 11.03.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021221130000119 від 11.03.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт на HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , авто належить ОСОБА_8 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , контактний номер телефона НОМЕР_3 ), ключі від транспортного засобу, шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна.
Передано на відповідальне зберігання арештоване майно - HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 , потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попереджено його про кримінальну відповідальністю за ст. 388 КК України за збереження арештованого майна.
На зазначену ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що слідчий суддя при ухваленні вказаного рішення порушив принцип дизпозитивності кримінального процесу, самостійно визначивши, що метою арешту є збереження речових доказів, при тому, що прокурор у своєму клопотанні про це не вказував, що само по собі є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Зазначає, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем вказаного майна так як набув його за відплатним договором купівлі-продажу транспортного засобу №1249/2021/2369726 від 04.01.2021 року. Також посилається на те, суд першої інстанції недотримався положень ч.2 ст.172 КПК України, позбавив можливості власника майна взяти участь у розгляді клопотання про арешт та можливості надати свої заперечення та докази, чим допустив істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства. Вважає, що обраний слідчим суддею спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси добросовісного набувача та власника автомобіля HYUNDAI ELANTRA - ОСОБА_8 , щодо належного зберігання належного йому транспортного засобу у зв'язку із наступним. Також не погоджується з висновком слідчого судді в частині визначення місця зберігання автомобіля за ОСОБА_10 та вважає, що обраний слідчим суддею спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси добросовісного набувача та власника майна - ОСОБА_8 щодо належного зберігання його транспортного засобу. Крім того, фактично слідчий суддя наклав заборону на відчуження та розпорядження вказаним автомобілем, проте права ОСОБА_11 на володіння та користування вказаним автомобілем не обмежувались. Але, передавши автомобіль ОСОБА_10 , який не має правомочностей володіння та користування автомобілем, суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_11 , як добросовісного набувача та власника, здійснювати правомочності щодо володіння та користування автомобілем.
Прокурор, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, був належним чином повідомлений засобами телефонного зв'язку про дату та час та місце розгляду справи (а.с.15,16),однак у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без його участі, у зв'язку з підтриманням публічного обвинувачення в іншому суді. У задоволенні апеляційної скарги прошив відмовити.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як підтримали вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021221130000119 від 11.03.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
23.03.2021 року прокурор Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просив накласти арешт на автомобіль HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , авто належить ОСОБА_8 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , контактний номер телефону НОМЕР_3 ), ключі від транспортного засобу, шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна. Передати на відповідальне зберігання арештоване майно - HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 , потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що 10.03.2021року до ХРУП №1 надійшла заява від ОСОБА_10 щодо вчинення невстановленими особами шахрайських дій, що завдало шкоди у великих розмірах.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_10 пояснив, що у січні 2020 року він придбав автомобіль FORD FUSION, 2014 року випуску, седан - В, колір - сірий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , д.н. НОМЕР_5 , для особистого користування, автомобіль замовляв з США, який в подальшому здав в оренду чоловіку на ім'я ОСОБА_12 , який запропонував потерпілому виписати на нього довіреність для представництва інтересів в органах поліції і т.д. 01.04.2020 потерпілий виписав довіреність на ім'я ОСОБА_13 на право представляти інтереси власника, але без права передоручення повноважень третім особам, забороною виїзду за кордон і на тимчасово - окуповані території, терміном на 2 роки. Також, приблизно влітку 2020 ОСОБА_12 зайняв у потерпілого гроші в сумі 1000 доларів на певний час, борг віддавав насилу, починалися конфлікти.
В середині осені потерпілий отримав з США ще один автомобіль HYUNDAI ELANTRA, рік випуску 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , об'єм двигуна 1 797, Тип ЛЕГКОВИЙ - ЗАГАЛЬНИЙ / CAR - GENERAL СЕДАН - В, реєстраційний номер НОМЕР_7 , чорного кольору. ОСОБА_14 запропонували взяти у потерпілого її в оренду. Потерпілий 14.12.2020 виписав довіреність на користування автомобілем HYUNDAI ELANTRA на ОСОБА_15 на право представляти інтереси, але без права передоручення повноважень третім особам, забороною виїзду за кордон і на тимчасово - окуповані території, терміном на 2 роки, без права зняття з реєстрації. Крім того потерпілий зайняв ОСОБА_15 10,000 гривень та 2500,00 грн. В лютому 2021 року потерпілий дізнався, що на ньому немає зареєстрованих автомобілів, що Форд був перереєстрований 26.12.2020 в місті Київ, а Хюндай 04.01.2021 в Дніпрі, нових власників не назвали, в зазначені дати потерпілий постійно перебував у Харкові, нікуди не відлучався, договорів купівлі-продажу на автомобілі ні з ким не підписував.
Згідно відповіді ТСЦ в Харківській області, автомобіль HYUNDAI ELANTRA, рік випуску НОМЕР_8 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 було перереєстровано 26.12.2020 в ТСЦ №1242 МВС України в Дніпропетровській області на підставі договору купівлі-продажу №7108/20/001736 від 24.12.2020 року, укладеного та підписаного в ФІЛІЯ ТОВ «АВТО-АРСЕНАЛ» в м. Житомирі.
Автомобілі HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 (на теперішній час має д.н.з. НОМЕР_1 ) та FORD FUSION № 1FA6P0H79F5104270 (на теперішній час має д.н.з. НОМЕР_9 ) визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та оголошено у розшук. Крім того, призначено авто товарознавчі експертизи за вказаними транспортними засобами, для проведення яких необхідно пред'явлення експерту предмету оцінювання.
18.03.2021 співробітниками патрульної поліції м. Дніпро, за адресою - м. Дніпро, Богдана Хмельницького 19, було зупинено автомобіль HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомлено ініціатора розшуку. 18.03.2021, в період часу з 16.05 по 16.30 було проведено огляд місця події за адресою м. Дніпро, Богдана Хмельницького 19, в ході якого виявлено та вилучено HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу.
Враховуючи, що HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , авто належить ОСОБА_8 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ), ключі від транспортного засобу, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є його предметом, а також вказане майно буде використано у кримінальному провадженні в якості речових доказів, необхідні для проведення судових експертиз, сторона обвинувачення просила накласти арешт на вказане майно.
Постановляючи рішення, про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції таке рішення мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. Слідчий суддя зазначив, що на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, на які слідчим суддею накладено арешт, а саме: автомобіля HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - НОМЕР_6 д.н.з. НОМЕР_1 та ключів від транспортного засобуознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння злочину або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав, для арешту автомобіля HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 та ключів від транспортного засобу, не ґрунтуються на матеріалахсправи. Вилучені 18.03.2021 року, в період часу з 16.05 по 16.30, під час проведення огляду місця події за адресою м. Дніпро, Богдана Хмельницького 19, автомобіль HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - KMHDH4AE4DU883171 д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу - відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було доказом вчинення кримінального правопорушення або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Більш того, постановою слідчого від 15.03.2021 року автомобілі HYUNDAI ELANTRA, р.в. 2013 р.в., код - НОМЕР_6 (на теперішній час має д.н.з. НОМЕР_1 ) та FORD FUSION № 1FA6P0H79F5104270 (на теперішній час має д.н.з. НОМЕР_9 ) визнано речовими доказами по кримінальному провадженню (а.с. 21 ).
Крім того, прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 до Харківського апеляційного суду було надано заяву, в якій зазначено про те, що на даний час отримано ухвалу на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме реєстраційних документів, які стали підставою для перереєстрації транспортного засобу 26.12.2020 в ТСЦ №8047 МВС України в Київській області на підставі договору купівлі-продажу №7502/20/007600 від 26.12.2020 року,укладеного та підписаного в ТОВ «АВТОКОНСУЛ». Після отримання вказаних документів слідчим буде призначено судову почеркознавчу експертизу.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об'єктивних відомостей.
Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.
Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення відповідних експертиз, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді