Справа № 626/1264/20 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В. О.
Провадження № 22-ц/818/2700/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: що виникають з договорів оренди
07 липня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря : Семикрас О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Дудченко В.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановив:
09 червня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області.
Належна йому на праві приватної власності земельна ділянка площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, знаходиться з 23.02.2017 року в оренді у ПП ОСОБА_3 строком на 15 років.
Пунктом 9 Договору оренди землі №2 від 08.12.2016 року визначено розмір орендної плати, який вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає 31697,67 гривень на рік з періодом виплати з 1 серпня по 31 грудня, а у відповідності до п.12 цього договору орендодавець має право одержувати орендну плату наперед за весь період дії договору і додаткових угод до нього.
Повідомлення ПП ОСОБА_3 від 12.11.2019 року має інформацію щодо отримання ОСОБА_1 , як повноправним представником ОСОБА_2 , орендної плати в повному обсязі за весь п'ятнадцятирічний період дії договору оренди.
ОСОБА_1 отримав від ПП ОСОБА_3 належне ОСОБА_2 майно у вигляді орендної плати в сумі 31697,67 грн. х 15 років = 475465,05 (чотириста сімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень 05 копійок, які станом на 03.06.2020 року не отримані їх власником ОСОБА_2 .
03.06.2020 року ОСОБА_2 на підставі ч. 3 ст. 530 ЦК України надіслав ОСОБА_1 Вимогу про повернення безпідставно збережених належних йому коштів орендної плати у сумі 475465,05 гривень 05 копійок із семиденним строком повернення.
Зважаючи на наявність Вимоги від 03.06.2020 року про повернення безпідставно збережених коштів орендної плати, та неповернення у добровільному порядку ОСОБА_1 належних ОСОБА_2 коштів у сумі 475465,05 грн., є підтвердженням наявності майнового спору між сторонами щодо повернення безпідставно збережених коштів у сумі 475465,05 гривень.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 , просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на його користь безпідставно збережені кошти від оренди земельної ділянки площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, у сумі 475465,05 гривень 05 копійок.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти від оренди земельної ділянки площею 17,0943 га, кадастровий номер 6323385500:10:000:0174, що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, у сумі 65392 гривні 66 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в сумі 653 (шістсот п'ятдесят три) гривні 76 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказав, що суд першої інстанції пославшись на постанову Харківського апеляційного суду від 11.09.2019 у справі №626/686/19, у оскаржуваному рішенні, суд не зазначив, коли саме ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою в загальній сумі 65392,66 грн, та залишив поза увагою умови додаткової угоди, які передбачають необхідність повернення суми сплаченої орендної плати.
Зазначив, що ОСОБА_1 дав у борг ОСОБА_2 300000,00 грн, видана довіреність фактично мала забезпечити виконання нотаріально посвідченого договору позики від 19.11.2011 року, згідно з умовами якого він дав у борг ОСОБА_2 300000,00 грн. на строк до 19.12.2031 року. В обгрунтування доводів щодо обов'язковості додаткової угоди від 03.03.2017 року, яку проігнорував суд першої інстанції, посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 11.02.2019 року у справі №643/13788/15-ц.
Вказав, що відповідно до додаткової угоди у суду першої інстанції не було правових підстав стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму орендної плати, яка за умовами додаткової угоди підлягає поверненню ОСОБА_3 .
Вважає, що оскільки кошти були отримані за договором, як орендна плата, то ці кошти не можна вважати безпідставно отриманими коштами в розумінні приписів, встановлених ст.1212 ЦК України, посиланням на які мотивовано як позов, так і у оскаржуваному рішенні суду.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін.
На обгрунтування вказав, що відповідно до Акту прийняття-передачі коштів в рахунок орендної плати по договору оренди землі від 08.12.2016 року № 2 від 10.12.2016 року, Розписка від 10.12.2016 року, є належними доказами отримання ОСОБА_1 належних мені коштів у сумі 65392,66 гривень.
Зазначив, що ОСОБА_1 особисто, під звукозапис судового засідання по справі №626/686/19 Красноградського районного суду Харківської області, підтвердив факт отримання від орендаря ОСОБА_3 , орендної плати за 2016-2018 роки в загальному розмірі 65392,66 гривень, яка безпідставно у нього залишилась.
Враховуючи, що вищевикладені аргументи повністю підтверджують додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а апеляційна скарга відповідача має лише формальні міркування, які суперечать встановленим судовим рішенням обставинам отримання ОСОБА_1 належних йому коштів у сумі 65392,66 грн.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Сімейко А.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
На обґрунтування вказав, що всі грошові зобов'язання ФОП ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором оренди землі №2 від 08.12.2016 року є припиненими внаслідок прощення боргу; раніше сплачена орендна плата має бути повернута Орендарю, тобто третій особі у справі ОСОБА_3 . Відтак, ОСОБА_4 зобов'язаний повернути ФОП ОСОБА_3 ті кошти (кошти орендної плати) та в тій сумі (65 392,66 грн.), які оскаржуваним рішенням суду стягнуті з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 .
Зазначив, що додаткова угода від 03.03.2017, по-перше, не є нікчемною в силу прямої вказівки закону, а, по-друге, презумпція правомірності вказаної додаткової угоди не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, то, як наслідок всі права, набуті сторонами додаткової угоди, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення цієї угоди, підлягають виконанню; умови додаткової угоди є обов'язковими для суду першої інстанції при вирішенні даного спору.
Посилається на висновки викладені у постанові від 11.02.2019 у справі №643/13788/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі N° 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 17,0943 га (кадастровий номер 6323385500:10:000:0174), що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії 1У-ХР, № 005443.
19 грудня 2011 року ОСОБА_2 довіреністю уповноважив ОСОБА_1 здійснювати нагляд над належною йому землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону вживати заходів до обробки землі, змінювати цільове призначення землі, вносити необхідні платежі за земельну ділянку, посвідчити договір оренди чи його розірвання, одержувати необхідні документи, подавати заяви, підписувати їх, одержувати продукцію чи гроші згідно договору оренди земельної ділянки, ставити питання перед компетентними органами про припинення права власності на землю, при необхідності одержати новий Державний акт в проектному інституті, представляти його інтереси в судових органах щодо зазначеної землі, оскаржувати рішення суду, розписуватися за нього та виконати всі інші дії, пов'язані з даною довіреністю.
08 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір оренди вказаної земельної ділянки № 2 строком на 15 років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до суду з позовами, які стосуються договорів оренди землі №2 від 08 грудня 2016 року, а саме справа № 626/783/17 - позов про визнання недійсним договору оренди землі №2 від 08 грудня 2016 року; справа № 626/686/19 - позов про розірвання договору оренди землі №2 від 08 грудня 2016 року, суд в судовому засіданні дослідив матеріали справи № 626/686/19 за позовом ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі.
За рішенням Красноградського районного суду Харкіської області від 08 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Красноградського районного управління юстиції, про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 06 червня 2019 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 06 червня 2019 року про виправлення арифметичної помилки, позов задоволено частково.
Розірвано Договір оренди земельної ділянки № 2 від 08 грудня 2016 року, плошею 17,0943 га (кадастровий номер 6323385500:10:000:0174), що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 грудня 2011 року в інтересах ОСОБА_2 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в розмірі 58704 грн. 91 коп. та 1379 грн. 59 коп. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного суду від 11.09.2019 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, встановлено, що 08 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір оренди вказаної земельної ділянки № 2 строком на 15 років.
В пунктах 11, 40 Договору оренди землі № 2 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% нормативної грошової оцінки землі, що складає 31697 грн. 67 коп., з 01 серпня по 31 грудня; цей договір набирає чинності після підписання сторонами.
Цього ж дня земельна ділянка площею 17,0943 га (кадастровий номер 6323385500:10:000:0174), що розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, передана в користування відповідачу за актом приймання-передачі, підписаним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .
Додатковими угодами від 10 грудня 2016 року та від 28 лютого 2017 року, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , сторони уточнили, що Договір оренди № 2 від 08 грудня 2016 року укладено Даврушевим А.Ф. від імені та в інтересах ОСОБА_2 та дійшли згоди про поширення дії договору та договірних відносин на акт приймання-передачі земельної ділянки від 08 грудня 2016 року та на акт прийняття-передачі коштів в рахунок орендної плати від 10 грудня 2016 року.
Договір оренди зареєстровано 23 лютого 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1184395963233, номер запису про право власності 19229942.
Згідно до копії витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, 24 березня 2017 року дія довіреності була припинена (а.с.15).
Рішенням Красноградського районного суду Харкіської області від 08 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Красноградського районного управління юстиції, про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
У заявлених вимогах ОСОБА_2 як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2016 року посилався на несплату відповідачем орендної плати за 2016-2018 роки. Отже, договір оренди землі може бути розірваний за умови систематичної несплати орендної плати (два та більше випадків).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнутих коштів з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, Актом прийняття-передачі та розпискою підтверджується факт сплати орендної плати за 2016-2018 роки ОСОБА_3 ОСОБА_1 , який був уповноважений на це довіреністю, згідно з якими ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_5 орендну плату в загальному розмірі 65392 грн. 66 коп., із яких: за 2016 рік - 1997 грн. 32 коп., за 2017 рік - 31697 грн. 67 коп., за 2018 рік - 31697 грн. 67 коп. (а.с.118,119)
При цьому пунктом 12 Договору оренди землі № 2 від 08 грудня 2016 року передбачена можливість сплати орендної плати наперед за весь період дії договору і додаткових угод до нього.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
На підставі чинної постанови Харківського апеляційного суду від 11.09.2019 року у цивільній справі №626/686/19, яка набрала законної сили, було встановлено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 орендну плату за користування даною земельною ділянкою за 2016-2018 роки в загальному розмірі 65392,66 грн., грошові кошти ним були отримані на підставі довіреності за договором оренди, які є предметом розгляду даної справи. (а.с.124-127)
З огляду на це позов ОСОБА_2 був задоволений частково.
Згідно постанови Харківського апеляційного суду від 11.09.2019 року 65392,66 грн. отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_3 в якості орендної плати.
Згідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
У статті 1006 ЦК України визначені наступні обов'язки повіреного:
1. Повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Стаття 1212 ЦК України визначає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави:
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 після припинення ОСОБА_2 виданої йому довіреності стосовно земельної ділянки, яка перебуває в оренді, за відсутності належних і допустимих доказів іншого, не повернув отримані від орендаря належні ОСОБА_2 грошові кошти, - суд правильно вирішив, що вони мають бути стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
У справі також відсутні належні і допустимі докази про наявність у ОСОБА_2 на день ухвалення оскарженого рішення суду не виконаних зустрічних зобов'язань перед ОСОБА_1 на визначену судом суму стягнення, тому посилання у скарзі на договір позики, укладений між ними 19.12.2011 року - є безпідставним (а.с. 58). Стороною договору оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки є саме він, а не ОСОБА_4 , який на підставі довіреності має діяти в інтересах позивача, що є умовою дійсності договору оренди.
Посилання у доводах скарги на додаткову угоду оренди землі № 2 від 03 березня 2017 року, якою визначено, що орендодавець має повертати орендарю отриману орендну плату є безпідставним, оскільки вона не позбавляє ОСОБА_2 права на отримання орендної плати від орендаря - ПП ОСОБА_3 (а.с. 59).
Крім того, суд апеляційної інстанції зважає на те, що надана до суду додаткова угода оренди землі № 2 від 03 березня 2017 року була укладена від імені ОСОБА_2 як орендодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі, а основний договір оренди - у нотаріальній (а.с. 59, 6-14), що порушує вимоги ст. 654 ЦК України про те, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється. Оскільки у даному випадку договір основний договір оренди був вчинений у нотаріальній формі, то й додаткова угода до нього також потребує нотаріального посвідчення. Згідно зі ст. 220 Цивільного Кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ст. 236 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Тому посилання у доводах скарги на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 11.02.2019 року у справі №643/13788/15-ц, - є безпідставним.
Таким чином, доводи скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, ухвалив рішення відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 липня 2021 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді І.В.Бурлака.
О.М.Хорошевський.