Справа № 646/1172/21
№ провадження 2/646/1855/2021
07.07.2021 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Сердюк В.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. з подальшою індексацією, починаючи з 20 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Обґрунтовує вимоги позову ОСОБА_1 тим, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу залишився мешкати разом з нею.
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач не цікавиться дитиною, матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на таку можливість, що встановлено вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року. Крім того, ОСОБА_2 приховує своє місцеперебування, що унеможливлює ініціювати зустріч з ним для врегулювання спору у досудовому порядку.
ОСОБА_1 вказує, що працює та отримує мінімальну заробітну плату, якої не вистачає на забезпечення нагальних потреб як її самої, так і дитини.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2021 року заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини скасовано.
Вищевказану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Правом подання відзиву відповідач не скористався, що не перешкоджає судовому розгляду.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, погодившись на стягнення з нього аліментів на утримання спільного сина в розмірі 1 500,00 грн., щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 22 лютого 2021 року, а не як просить позивач, з 20 лютого 2018 року.
ОСОБА_2 пояснив, що позивач обізнана про його фактичне місце проживання у с. Покотилівка, де у 2021 році протягом п'яти днів на зимових канікулах разом з ним мешкав син, за погодженням з колишньою дружиною на вихідних син ночує в нього. Вказав, що на даний час має нерегулярні мінливі заробітки, здійснюючи ремонт приватних квартир, в розмірі приблизно 15 000,00 грн. щомісячно.
Позивач зазначив, що регулярно проводить вільний час спільно зі своєю дитиною, відвідуючи парки, аквапарки, розважальні кімнати, кафе тощо. В 2019 році разом з сином їздив на відпочинок до Туреччини, в 2020 році спільно відпочивали на Азовському морі, спільно святкують день народження сина. Також вказав, що регулярно надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у тому числі перераховує на банківський рахунок позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, купує, за необхідності, речі для дитини та надає грошові кошти безпосередньо сину на кишенькові витрати, поповнює мобільний телефон.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову ОСОБА_1 , об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов до наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать, що з 04 вересня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року розірвано (справа № 646/2353/15-ц, № 2/646/809/2015). Рішення набрало законної сили.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 лютого 2015 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23 лютого 2021 року, місце проживання позивача ОСОБА_1 та дитини - ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_2 , місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, що набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2402-III та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2402-III на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як убачається зі змісту позовної заяви позивач ОСОБА_1 визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За приписами ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Частинами 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як установлено судовим розглядом, відповідач ОСОБА_2 має щомісячний дохід в розмірі приблизно 15 000,00 грн.
Дитина ОСОБА_3 мешкає разом з матір'ю - позивачем у справі за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її утриманні.
Відповідачем ОСОБА_2 щомісячно надається матеріальна допомога на утримання сина шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_2 та додатковим рахункам договору по окремим операціям за період: 01 січня 2017 року - 24 травня 2021 року.
Судовим розглядом встановлено, що дитина постійно спілкується з батьком, разом відвідують розважальні заклади та їздять на відпочинок.
Зазначені обставини жодним чином не спростовані позивачем ОСОБА_1 під час судового засідання.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 2 000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що, на думку суду, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідає вимогам ст.ст. 181, 182 СК України.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві ставить вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час, а саме: з 20 лютого 2018 року.
Згідно ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
За змістом цієї норми права стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
При цьому під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати.
Матеріали справи свідчать, що з березня 2017 року відповідачем майже щомісячно здійснюється перерахування грошових коштів на ім'я позивача.
Отже, ОСОБА_1 , на виконання вимог ч. 2 ст. 191 СК України, не надано суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів за минулий час, оскільки у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які вказують на те, що ОСОБА_2 брав активну участь у належному матеріальному забезпеченні дитини.
Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В частині 1 статті 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
За вимогами статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
За наведених вище обставин у сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 81, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні позовних вимог в іншій їх частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь держави.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено і підписано без проголошення 12 липня 2021 року.
Суддя - Ю.Ю. Власова