Господарський суд Харківської області 01 липня 2021 року м. Харків
справа № 922/1067/21
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач (прокурор):Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова
відповідач-1: Харківська міська рада
відповідач-2:Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
відповідач-3:Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ-ПЛЮС"
вимоги позивача:визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно
прокурор:не з'явився;
представник відповідача-1:не з'явився;
представник відповідача-2: не з'явився;
представник відповідача-3: не з'явився.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Відповідачем-3 шляхом викупу приватизоване орендоване ним комунальне майно. Прокурор вважає приватизацію у такий спосіб незаконною, оскільки для викупу були відсутні передбачені законом необхідні умови (здійснення поліпшень майна на суму не менше 25% його вартості). Відповідачі стверджують, що приватизація майна відбулася законно, оскільки здійснення поліпшень є не єдиною можливою умовою викупу, наразі були наявні інші (відповідне застереження в договорі оренди). Крім того, відповідачі вважають, що прокурором пропущений строк позовної давності.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ТОВ “Благоустрій-Плюс” (орендар) був укладений Договір оренди від 18.01.2018 №5099 (т.I, а.с. 29-358) на нежитлові приміщення підвальної частини №1, 1-1, 1-2 загальною площею 42,0 кв. м в житловому будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 2, літ. “А-2” та знаходиться на балансі КП “Жилкомсервіс” (далі - Майно).
2.2. 05.02.2018 відповідач-3 ТОВ “Благоустрій-Плюс” звернувся до відповідача-2 із заявою про дозвіл на приватизацію орендованого Майна (т.I, а.с. 39-41).
2.3. Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18 (далі - Рішення т.I, а.с. 37-38) вирішено провести відчуження Майна шляхом його викупу ТОВ “Благоустрій-Плюс”.
2.4. На виконання рішення між відповідачем-2 та відповідачем-3 був укладений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ “Благоустрій-Плюс” від 02.11.2018 №5645-В-С (далі - Договір, т.I, а.с. 44-49), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №3992.
2.5. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 (т.I, а.с. 50-56) надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до документів, які зберігаються у відповідача-2, по об'єктам нерухомості майна, яке було відчужене з комунальної власності шляхом викупу на підставі, зокрема, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА.
3.1. Предметом позову Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова є:
- визнання незаконним та скасування пункт 68 додатку до Рішення
- визнання недійсним Договору, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3;
- зобов'язання відповідача-3 повернути Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі відповідача-1 Майно шляхом складання акту приймання-передачі, а відповідача-1 зобов'язати прийняти вказане Майно.
3.2. Юридичними підставами позову є стаття 345 ЦК України, стаття 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
3.3. Фактичними підставами позову є дії відповідачів зі здійснення приватизації Майна шляхом його викупу.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.
4.1. Представник відповідача-2 звернувся до суду з клопотанням (вх. №15244 від 30.06.2021) про відкладення розгляду справи для формування єдиної правозастосовчої практики та застосування нових висновків Верховного Суду.
4.2. Суд відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому судом враховано те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У даному разі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі.
4.3. Крім того відповідач-2 просить суд залишити позов без розгляду вважаючи, що прокурор не має повноважень на його подачу (вх. №9461 від 26.04.2021)
4.4. Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не обмежує можливість приватизації шляхом викупу лише випадками здійснення орендарем невід'ємних поліпшень у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Вважає, що приватизація шляхом викупу можлива також і у разі, якщо таке право передбачено договором оренди. Наразі саме це і має місце. Також прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності. Крім того, відповідач-1 вважає, що у спірних відносинах у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави.
4.5. Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує з аналогічних підстав.
4.6. Відповідач-3 проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що прокурором пропущений строк позовної давності, а також не доведено порушення інтересів держави. Зазначає, що втручання у право власності відповідача-3, як законного власника Майна, очевидно буде непропорційним, необґрунтованим, безпідставним, не переслідуватиме легітимну мету та порушуватиме його право на мирне володіння майном.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1067/21.
5.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 закрито підготовче провадження та призначену справу до судового розгляду по суті.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи є підстави для представництва прокурором інтересів держави?
- Чи відсутні підстави для приватизації Майна шляхом викупу?
- Чи суперечить прийняте Рішення відповідача-1 актам цивільного законодавства?
- Чи наявні підстави для визнання недійсним Договору та повернення Майна?
- Чи відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог прокурора?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно прокурор має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідачі негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ.
7.1. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
7.2. Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.
7.3. Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.
7.4. Проте у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов'язаних з приватизацією комунального майна, немає.
7.5. Отже, прокурор правомірно визначив себе, позивачем, що представляє інтереси держави у справі, а не Харківську міську раду чи інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ОБ'ЄКТУ ШЛЯХОМ ВИКУПУ.
8.1. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі в редакції від 06.08.2014) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
8.2. Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами (ч.1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
8.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
8.4. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок №439).
8.5. Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України. Відповідно до пункту 8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
8.6. Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891. Згідно з абзацом 6 пункту 73 названої Методики (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
8.7. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Пункт 2.2 цього порядку визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
8.8. З наведеного слідує, що за загальним правилом, встановленим названими вище нормами права, приватизація Об'єкту мала здійснюватись шляхом аукціону або за конкурсом.
8.9. Виключення з цього правило можливо лише за умов, вказаних у пункті 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Ними є здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
8.10. Аналогічна права позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, яка у відповідності до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом при розгляді даної справи.
8.11. Посилання відповідачів на пункт 5.6. Договору, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд вважає безпідставним, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини третьої статті 6 ЦК України).
8.12. Згідно з статтями 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
8.13. Відповідачами тягар доказування не витриманий. Доказів здійснення відповідачем-3 ТОВ "Благоустрій-Плюс" поліпшень орендованого Майна не надано. Відповідно у справі відсутні й докази надання відповідачем-3 відповідачеві-2 документів на підтвердження цих поліпшень в порядку визначеному Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затв. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.
8.14. Навпаки, з матеріалів справи, зокрема, зі змісту звіту про оцінку майна від 28.02.2018 (т.I, а.с. 42-43), виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем-3 поліпшення Майна не здійснювалось. Цей факт підтверджується також поясненнями прокурора та представників відповідача-2, відповідача-3, які надавались суду в підготовчих засіданнях.
8.15. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що умови передбачені пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відсутні, а отже підстави для приватизації Об'єкту шляхом викупу відсутні.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕЗАКОННІСТЬ РІШЕННЯ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ МАЙНА ШЛЯХОМ ВИКУПУ.
9.1. Рішенням було вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно з пунктом 68 додатку 1 до зазначеного Рішення спірне Майно підлягало приватизації шляхом викупу відповідачем-3 ТОВ "Благоустрій-Плюс".
9.2. Одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.15 ЦК України).
9.3. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
9.4. На підставі викладеного суд з урахуванням наведеного в пункті 8.15. цього рішення висновку про відсутність передбачених законом (п.1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") умов здійснення приватизації шляхом викупу, приходить до висновку про незаконність оспорюваного Рішення відповідача-1 та наявність підстав для його скасування.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРУ ТА НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ МАЙНА.
10.1. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч.1.ст.173 ГПК України).
10.2. Відповідно вимога про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ “Благоустрій-Плюс” від 02.11.2018 №5645-В-С, є похідною від вимог про визнання незаконним та скасування Рішення, адже єдиною правовою підставою укладення цих договорів було Рішення.
10.3. Визнання Рішення незаконним та його скасування усуває передбачені законом правові підстави для укладення названих договорів. За таких обставин зміст цих договорів є таким, що суперечить актам цивільного законодавства (ст.3, ч.1 ст.11, п.1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншим, що названі у п.п.8.1.-8.7. цього рішення суду).
10.4. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
10.5. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).
10.6. Викладене означає наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ “Благоустрій-Плюс” від 02.11.2018 №5645-В-С недійсним.
10.7. Підставою передачі Майна відповідачеві-3 були Рішення відповідача-1 та укладений між відповідачем-2 і відповідачем-3 договір купівлі-продажу від 02.11.2018 №5645-В-С. Інших правових підстав для переходу права власності на Майно до відповідача-3 не існує.
10.8. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України).
10.9. Отже, з урахуванням визнання незаконним та скасування Рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 №5645-В-С позовна вимога про повернення Об'єкту, яка в свою чергу є похідною від названих вимог, також підлягає задоволенню.
11. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРА В МЕЖАХ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.
11.1. Відповідачі стверджують, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного Рішення безпосередньо в день його оприлюднення на офіційному сайті Харківської міської ради - 22.02.2018, а тому звернувся до суду з даним позовом з пропущенням строку позовної давності.
11.2. Суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідачів, виходячи з наступного.
11.3. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
11.4. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
11.5. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
11.6. І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
11.7. Сам по собі зміст оскаржуваного Рішення відповідача-1, а саме вказівка про проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, закону не суперечить і прямо на порушення прав територіальної громади не вказує. Встановлення цієї невідповідності закону та порушення прав можливо лише шляхом співставлення змісту рішення із фактичними підставами його ухвалення (обставинами, що стосуються наявності/відсутності поліпшень орендованого майна).
11.8 Співставлення стало можливим лише після одержання прокурором доступу до документів (приватизаційних справ), котрі становили підставу для ухвалення Рішення.
11.9. Доступ був одержаний прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 у межах кримінального провадження №42017221080000002.
11.10. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскільки перебіг строку позовної давності почався з моменту, коли прокурор довідався про порушення інтересів держави, а саме з 06.02.2019 - дати одержання доступу до відповідної приватизаційної справи, строк позовної давності станом на дату звернення із даним позовом до суду прокурором не пропущений. Тому заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.
11.11. Посилання відповідачів на можливість прокурора бути обізнаним з відкритих джерел мережі Інтернет про наявність Рішення з дня його ухвалення наведеного висновку суду не спростовують. В даному разі ключове значення для висновку про наявність порушення права має не інформація про факт ухвалення та зміст Рішення, а інформація про підстави його, Рішення, ухвалення. Останньої у відкритому доступі немає.
12. ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ.
12.1. Суд вважає помилковим посилання відповідачів на практику Європейського суду з прав людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
12.2. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
12.3. Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
12.4. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").
12.5. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
12.6. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
12.7. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
12.8. У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства і порушення цим інтересів держави.
12.9. Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.
12.10. При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є можливість повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.
12.11. Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
12.12. Окрім цього, суд зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
13. СУДОВІ ВИТРАТИ.
13.1. Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору за вимогу про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування покладаються на відповідача-1; за вимогу про визнання недійсними договору купівлі-продажу - на відповідача-2 та відповідача-3; за вимогу про повернення майна - на відповідача-3.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 68 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18.
3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.11.2018 №5645-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ-ПЛЮС", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №3992.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ-ПЛЮС" (61124, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 182, код ЄДРПОУ 37875500) повернути Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення підвальної частини № I, 1-1, 1-2, загальною площею 42,0 кв. м в житловому будинку літ. "А-2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вказані приміщення.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, пр-т. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.270,00 грн.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.135,00 грн.
9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
10. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ-ПЛЮС" (61124, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 182, код ЄДРПОУ 37875500) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.405,00 грн.
11. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.07.2021.
Суддя О.В. Бринцев