вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1328/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Чуби Олексія Миколайовича, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Приватного підприємства «Авентин», Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород
про стягнення заборгованості
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чуби Олексія Миколайовича б/н від 26.04.2021 року (вх. №1274/21 від 29.04.2020 року) (далі - позивач) до Приватного підприємства «Авентин» (далі - відповідач) про стягнення 491318,58 грн., з яких: 459092,00 грн. основного боргу, 15039,84 грн. пені, 3498,27 грн. 3% річних, 13688,47 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за Договором поставки №3110 від 31.10.2018 року.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1328/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 31.05.2021 року (вх. №13922/21 від 03.06.2021 року), в якому відповідач проти позову заперечує зазначаючи, що на доданій позивачем до позовної заяви видатковій накладній №37 від 12.03.2021 року та товарно-транспортній накладній №37 від 12.03.2021 року відсутні підписи та печатка ПП «Авентин», а тому, зазначені документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, що підтверджують господарську операцію.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 07.06.2021 року (вх. №14492/21 від 10.06.2021 року), в якій позивач спростовував доводи відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Фізичною особою-підприємцем Чубою Олексієм Миколайовичем (за договором - постачальник) та Приватним підприємством «Авентин» (за договором - покупець) 31.10.2018 року укладено Договір №3110 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується, у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у видаткових накладних, рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного Договору, передати у власність покупця паливні гранули (пелети) з відходів деревини (сосна) (далі - товар), які належать йому на праві власності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Кількість та асортимент товару, що поставляється згідно даного Договору, зазначається у Специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, ціни та асортимент товару, що поставляється за цим Договором, вказані в рахунках-фактурах. У разі зміни цін на товар постачальник надає покупцю новий рахунок-фактуру до Договору. В ціну товару включена вартість упаковки. Загальна сума Договору з ПДВ складається з суми всіх видаткових накладних по дійсному Договору.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України протягом одного дня з моменту отримання товару покупцем в 100% обсязі.
Товар постачається партіями автомобільним транспортом. Умови поставки та строк поставки на кожну партію товару узгоджується сторонами шляхом підписання Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікація складається на підставі заявки покупця. При постачанні автомобільним транспортом умовами поставки є DDP, склад покупця: м. Вишгород, пром.майданчик «Карат», буд. 2, якщо інші умови поставки не визначені сторонами у Специфікації. При цьому, сторони дійшли згоди, що терміни, які використовуються в даному Договорі, приймаються ними згідно з «ІНКОТЕРМС» (2010 р.) (п.п. 4.1, 4.2 Договору).
Згідно п. 4.5 Договору, право власності на товар (партію товару), що постачається за цим Договором, переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у видатковій накладній.
У п. 9.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Договір вважається щоразу пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії. Ці умови пролонгації Договору поширюються на всі наступні роки.
Також, 01.10.2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно умов п. 1 якої, у зв'язку із зміною банківських реквізитів постачальника і покупця, сторони домовились внести відповідні зміни до Договору та викласти реквізити постачальника і покупця, що містяться в Розділі 11 Договору «Реквізити та підписи сторін» з урахуванням змін.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору протягом 2018-2021 р.р. ним поставлено а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 1637908,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками та рахунками на оплату.
При цьому, позивачем зазначено, що рахунок на оплату №35 від 12.03.2021 року на суму 70488,00 грн., видаткову накладну №37 від 12.03.2021 року, товарно-транспортну накладну №37 від 12.03.2021 року надіслано на адресу відповідача листом від 27.03.2021 року для підписання (докази надіслання додано до позовної заяви), однак, станом на день звернення до суду з даним позовом відповідачем не повернуто позивачу підписаних примірників видаткової накладної №37 від 12.03.2021 року та товарно-транспортної накладної №37 від 12.03.2021 року.
Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої продукції виконав частково сплативши 1178816,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками. Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 459092,00 грн., що також підтверджується бухгалтерською довідкою про заборгованість відповідача від 23.04.2021 року.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стосовно посилань відповідача, що на видатковій накладній №37 від 12.03.2021 року та товарно-транспортній накладній №37 від 12.03.2021 року відсутні підписи та печатка ПП «Авентин», а тому, зазначені документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, що підтверджують господарську операцію, суд зазначає наступне.
Згідно умов Договору 12.03.2021 року поставлено відповідачу товар «Паливні гранули (пелети) з відходів деревини» у кількості 22,0 тони на загальну суму 70488,00 гривень, що підтверджується складеними первинними документами, які підтверджують факт поставки товару: рахунок на оплату №35 від 12.03.2021 року на суму 70488,00 грн., видаткова накладна №37 від 12.03.2021 року на суму 70488,00 грн., товарно-транспортна накладна № 37 від 12.03.2021 року.
Скановані копії рахунку на оплату №35 від 12.03.2021 року та видаткової накладної №37 від 12.03.2021 року з підписом та печаткою позивача відправлено 12.03.2021 року на електронні адреси працівників відповідача (samofalov.d@aventin.ua, guzhova@aventin.ua), що підтверджується доданими до матеріалів справи роздруківками з електронної пошти). Крім того, позивачем, на адресу для листування зазначену відповідачем в договорі, для підписання рекомендованим листом 27.03.2021 року надіслано оригінали рахунку на оплату №35 від 12.03.2021 року, видаткової накладної №37 від 12.03.2021 року, товарно-транспортної накладної №37 від 12.03.2021 року.
Однак, відповідачем не підписано вказаних документів та не повернуто їх на адресу позивача, при цьому не надано пояснень щодо відмови від підписання таких документів, заперечень щодо фактичного отримання товару.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції та факту поставки товару відповідачу, згідно умов Договору та рахунку на оплату №35 від 12.03.2021 року, видаткової накладної №37 від 12.03.2021 року, товарно-транспортної накладної №37 від 12.03.2021 року позивачем до матеріалів справи додано договір-заявку, укладену позивачем з перевізником ТОВ «Софія Інтер Газ» на разове перевезення вантажу №12/03/2021 від 12.03.2021 року, що підтверджує транспортування товару відповідачу найманим автомобільним транспортом; рахунок №38 від 12.03.2021 року та акт №38 від 13.03.2021 року про надання транспортних послуг, платіжне доручення №1361 від 13.03.2021 року про оплату наданих транспортних послуг. Крім того, за фактом відвантаження товару позивачем складено товарно-транспортну накладну №37 від 12.03.2021 року, яка також підтверджує факт переміщення (доставки) товару від позивача до відповідача.
Крім того, за фактом поставки товару відповідачу, позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.03.2021 року №4 на загальну суму 70488,00 грн., постачальником, згідно даної податкової накладної є ФОП Чуба О.М., а одержувачем ПП «Авентин», номенклатура товару - «Паливні гранули (пелети) з відходів деревини», кількість товару - 22,0 тони. Вказана податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 23.03.2021 року та отримана відповідачем ПП «Авентин» 23.03.2021 року, що підтверджується роздрукованою з автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» квитанцією. Також, 19.04.2021 року позивачем подано до органу фіскальної служби податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2021 року. Операцію з постачання товару відповідачу позивачем відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2021 року у складі податкових зобов'язань з обсягом постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 58740,00 грн. та сумою податку на додану вартість в розмірі 11748,00 грн. (в загальному розмірі 70 488,00 грн), що відображено в рядку 1.1 «Операції, що оподатковуються за основною ставкою», розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації.
Позивачем також зазначено, що вказана господарська операція відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних позивачем та реєстрі отриманих податкових накладних відповідачем. Відповідно, відповідачем сформовано, як покупцем товару, податковий кредит за фактом поставки товару. Отримавши товар, відповідач (покупець) зазначив про це у своїй податковій звітності щодо податку на додану вартість та визначив своє право на формування податкового кредиту в обсязі поставки позивача. При цьому, відповідачем уточнюючі розрахунки коригування до податкової накладної або декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту позивачем за даною господарською операцією згідно Договору поставки від 31.10.2018 року №3110 до органу фіскальної служби не подавалися.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що вказана господарська операція з поставки товару за Договором поставки від 31.10.2018 року №3110 відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача та відповідача, що підтверджує реальність її здійснення та, відповідно, існування заборгованості відповідача перед позивачем. Судом також взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні а відповідачем не надано заперечень щодо підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, а також доказів складення акту невідповідності щодо якості або кількості поставленого товару, або акту про відмову у прийнятті товару згідно умов Договору.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 1637908,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами, а відповідач поставлену продукцію оплатив частково на суму 1178816,50 грн., а решта вартості продукції у сумі 459092,00 грн. залишилась неоплаченою, що відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію у сумі 459092,00 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем продукції відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем продукції не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 459092,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки, відповідач взяті на себе зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару не виконав, позивач просить стягнути з відповідача 15039,84 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за рахунком №140 від 23.12.2020 за період з 23.12.2020 по 11.03.2021 на суму 66000,00 грн. у розмірі 1726,31 грн. та за період з 12.03.2021 по 29.04.2021 на суму 46812,00 грн. у розмірі 852,88 грн., за рахунком №141 від 28.12.2020 за період з 28.12.2020 по 29.04.2021 у розмірі 2820,59 грн., за рахунком №9 від 19.01.2021 за період з 19.01.2021 по 29.04.2021 у розмірі 2421,57 грн., за рахунком №18 від 02.02.2021 за період з 02.02.2021 по 29.04.2021 у розмірі 2107,66 грн., за рахунком №22 від 12.02.2021 у розмірі 1924,76 грн. за період з 12.02.2021 по 29.04.2021 у розмірі 441,09 грн., за рахунком №23 від 13.02.2021 за період з 13.02.2021 по 29.04.2021 у розмірі 1901,85 грн., за рахунком №35 від 12.03.2021 за період з 12.03.2021 по 29.04.2021 у розмірі 1284,24 грн. А також, позивач просить стягнути з відповідача 3498,27 грн. 3% річних та 13688,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача окремо за рахунками №140 від 23.12.2020, №141 від 28.12.2020, №9 від 19.01.2021, №18 від 02.02.2021, №22 від 12.02.2021, №23 від 13.02.2021, №35 від 12.03.2021 з урахуванням періодів нарахування за кожним рахунком, згідно виконаного ним розрахунку.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що за порушення строків поставки товару (партії товару), постачальник повинен сплатити покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної поставки партії товару.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги про стягнення пені у розмірі 15039,84 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 3498,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13688,47 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в зазначених сумах.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідачем надано суду, копію Договору №24 від 15.04.2021 року про надання правничої допомоги, Додаткової угоди №1 від 15.04.2021 року ( в якій зазначено розрахунок погодинної вартості правничої допомоги), копію ордера №1026851 від 23.04.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1908 від 18.03.2015 року, копію рахунку на оплату №15 від 22.04.2021 року, копію акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №15 від 27.04.2021 року, копію платіжного доручення №1429 від 27.04.2021 року про сплату 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.
Відповідачем заперечень щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не надано.
Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, а також, задоволення позову в повному обсязі, суд вважає заявлений розмір витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. обґрунтованим. За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чуби Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «Авентин» (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код ЄДРПОУ 36758943) про стягнення 491318,58 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Авентин» (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код ЄДРПОУ 36758943) на користь Фізичної особи-підприємця Чуби Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 459092 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу, 15039 (п'ятнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 84 коп. пені, 3498 (три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 27 коп. 3% річних, 13688 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 7369 (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору та 5000 (п'ять тисяч) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць