проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про повернення апеляційної скарги
"12" липня 2021 р.
Справа № 922/979/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І.
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2054 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі № 922/979/21 (суддя Ємельянова О.О.; ухвала підписана 25.06.2021)
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 55-а
до відповідачів:
1) Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16,
3) Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича , АДРЕСА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію, повернення майна,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача-1 - Харківської міської ради, відповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідача-3 - Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича про:
-визнання незаконним та скасування пункту 30 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 № 412/16;
-визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.04.2017 року № 5467-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Чистяковим В.О. , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований у реєстрі за № 647, скасувавши запис про його державну реєстрацію;
-витребування у Фізичної особи-підприємця Чистякова Віталія Олеговича на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху у житловому будинку за адресою: м. Харків, Мала Панасівська, 6, літ. «Б-1» , площею 62,7 кв.м. Судові витрати просить суд, покласти на відповідачів.
21.05.2021 до суду від відповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява (вх. № 11709) про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 24.06.2021 Господарський суд Харківської області під час підготовчого засідання відмовив Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у задоволенні заяви (вх. № 11709 від 21.05.2021) про залишення позову прокурора у справі № 922/979/21 без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі № 922/979/21 скасувати повністю та залишити позовну заяву прокурора у цій справі без розгляду. У пункті 1 прохальної частини апеляційної скарги скаржник також просить відстрочити сплату судового збору за подання скарги.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявникові, з огляду на таке.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п'ята статті 55 Конституції України).
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.
Так, відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Такі висновки також викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18 та 12.03.2019 у справі № 918/361/18.
У даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі № 922/979/21, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову прокурора без розгляду, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10 (пункт 6.14), відсутність у переліку частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, не позбавляє особу права оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку у разі, якщо право оскарження вказаної ухвали передбачено іншою процесуальною нормою, зокрема в іншій статті Господарського процесуального кодексу України.
Однак норми статті 207 Господарського процесуального кодексу України («Розгляд заяв та клопотань») не містять вказівки щодо права оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду заяв або клопотань окремо від рішення суду.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду повертає Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків апеляційну скаргу з доданими до неї документами на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання заявника апеляційної скарги на положення пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу, яка, на думку скаржника, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду є помилковим, оскільки системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду, оскільки така ухвала має завершальне значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі.
Разом із тим, ухвала місцевого господарського суду від 24.06.2021 у справі № 922/979/21, згідно з якою відмовлено відповідачу-2 у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, направлена на вирішення окремого процесуального питання, і вказана ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У зв'язку із поверненням апеляційної скарги клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору судом не розглядалося.
Керуючись статтями 234, 235, 255, пунктом 4 частині п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2054 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі № 922/979/21 повернути заявникові.
Додаток скаржнику: апеляційна скарга вих. № 5411/9-21 від 02.07.2021 на 16 аркушах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Ухвала підписана 12.07.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя В.І. Пушай