Справа №:755/20100/15-ц
Провадження №: 6/755/617/21
"15" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гончарука В.П.
з секретарем Гриценко О.І.,
за участі стягувача ОСОБА_1
представника боржника Степанського С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката Степанського С.О., що є представником відповідача ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, виданих Дніпровським районним судом м.Києва 15.02.2017 року по цивільній справі № 755/20100/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, суд,-
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката Степанського С.О., що є представником відповідача ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, виданих Дніпровським районним судом м.Києва 15.02.2017 року по цивільній справі № 755/20100/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Заява обгрунтована тим, що Дніпровским районним судом м.Києва були видані виконавчі листи 15.02.2017 р. на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15.03.3016 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної йому частки у спільному майні подружжя - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ GLA 220 CDI 4 MATIK», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 678 500 грн., що становить 1/2 частину вартості данного автомобіля, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 000 грн.
29 квітня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого спірний автомобіль MERCEDES-BENZ GLA 220 CDI 4 MATIK», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було визнано сторонами особистою власністю боржника ОСОБА_3 , в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення Ѕ частки вартості за вказаний автомобіль.
В судовому засіданні представник боржника просив задовольнити вказану заяву з обставин викладених в заяві, наполягаючи на тому, що фактично відсутні підстави для стягнення з його довірительці коштів на користь стягувача ОСОБА_1 .
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення вказаної заяви, наполягаючи на тому, що рішення суду не виконано, боржник ОСОБА_3 , ввела його в оману підписанням вказаного договору про поділ майна подружжя та здійснила тільки часткове погашення суми, що визначена судовим рішенням.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної йому частки у спільному майні подружжя - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ GLA 220 CDI 4 MATIK», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 678 500 грн., що становить 1/2 частину вартості данного автомобіля, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 000 грн.
Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів поданої заяви 23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мілоцьким О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64622772, №64623570 на підставі виконавчих листів, виданого 15 лютого 2017 року, Дніпровським районним судом м. Києва №755/20100/15 та на підставі заяви стягувача про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію належної йому частки у спільному майні подружжя - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ GLA 220 CDI 4 MATIK», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 678 500 грн., що становить 1/2 частину вартості даного автомобіля, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 000 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мілоцьким О.М. від 23.02.2021 р. вказані виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження
Як було встановлено в судовому засіданні, що станом на день звернення до суду з даною заявою вказані виконавчі листи були повернуті стягувачу , відповідно до постанов від 30 березня 2021 р. у відповідності до вимог п.1. ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також в даних постановах зазначено, що залишок заборгованість дорівнює 678 500 грн. та 5 тис. грн. відповідно.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).
За приписами ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Посилання представника стягувача на договір про поділ майна подружжя від 29.04.2016 р.суд не приймає до уваги, так як вказаним договором в порядку поділу майна подружжя визнавалося особистою власністю одного із подружжя тек чи інше рухоме майно, але вказаним договором не визначено, ( не врегульовано ) порядок виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15.03.2016 р., що вказано вище.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом ч.ч.1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За таких обставин, оскільки заявником не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність зобов"язань боржника перед стягувачем та не було встановлено обгрунтованих та достатніх процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 18, 82, 432 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви адвоката Степанського С.О., що є представником відповідача ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, виданих Дніпровським районним судом м.Києва 15.02.2017 року по цивільній справі № 755/20100/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2021 р.
Суддя: