проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" червня 2021 р. Справа № 917/235/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,
секретар судового засідання Овчаренко О.В.
за участю представників сторін:
від ТОВ "Укравіт Агро": Хоміч А.А., ордер, адвокат
від ТОВ "Інкріс-Агро": не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" (вх. №2591 П/2)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020, повне рішення складено 09.09.2020 (суддя Киричук О.А.)
у справі № 917/235/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро", м. Суми
про стягнення 12 350 729,35 грн.
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро", м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Укравіт Агро", м. Київ
про визнання договору недійсним
та за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 , м.Суми
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю " Інкріс-Агро ", м. Суми
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" м. Київ
про визнання договору поставки недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 в розмірі 12 350 729,35 грн, у тому числі: заборгованості за договором - 10 104 732,16 грн., пені - 947 633,70 грн., штрафу - 606 219,24 грн., дооцінки товару - 692 144,25 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар за договором, що стало підставою для нарахування пені, штрафу та дооцінки товару.
Від ТОВ "Інкріс-Агро" надійшла зустрічна позовна заява, якою позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним Договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, заявлена з підстав, визначених ст.233 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.03.2019 зустрічна позовна заява залишена без руху та в подальшому через неусунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 03.04.2019 повернута без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 по справі № 917/235/19 про повернення зустрічної позовної заяви скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Від ТОВ "Інкріс-Агро" неодноразово надходили касаційні скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019, за якими ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 917/235/19 залишено без розгляду.
Від ОСОБА_1 по справі №917/235/19 надійшла позовна заява, яка за своїм змістом є заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій заявником заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, що укладений між ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро", яка прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.12.2019.
27.12.2019 від ТОВ "Укравіт Агро" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 12 350 729,35 грн. та судового збору 185 260,94 грн., які обліковуються на рахунках ТОВ "Інкріс-Агро" та будуть виявлені в процесі виконавчого провадження, яка задоволена ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.12.2019.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 р. у справі № 917/235/19 скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.2019 про забезпечення позову, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
За результатами оскарження ТОВ "Інкріс-Агро" постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд, від 25.05.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
13.02.2020 від третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 надійшла заява про залишення його позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" про визнання недійсним Договору поставки, яка розглядається в межах справи № 917/235/19, без розгляду.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс -Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" основну заборгованість за договором у розмірі 10 104 732,16 грн., пеню у розмірі 947 633,70 грн., дооцінку товару у розмірі 692 144,25 грн., відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 176 167,65 грн, в іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Залишено без розгляду позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 по справі № 917/235/19 щодо задоволення первісного позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 281 975,09 грн., пені у розмірі 31 940,33 грн., дооцінки товару у розмірі 692 144,25 грн., відшкодуванні витрат на сплату судового збору в розмірі 15 090,90 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 281975,09 грн, пені у розмірі 31 940,33 грн., дооцінки товару у розмірі 692 144,25 грн, відшкодуванні витрат на сплату судового збору в розмірі 15 090,90 грн.; скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та винести нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним встановленням обставин, що мають значення для справи з огляду на таке:
- в розрахунку заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 станом на 31.01.2019, на який посилається ТОВ "Укравіт Агро" зазначені помилки по деяким додаткам (спефицікаціям), а саме в графах "Дебет грн" та "Кредит грн." вказуються суми, які не відповідають дійсності, на які постачання здійснено не було, що свідчить про самостійне "завищення" ТОВ "Укравіт Агро" цих сум; з урахуванням наведеного, на здійснену ТОВ "Укравіт Агро" переплату по додаткам розмір позовних вимог має бути зменшено на суму 281 975,09 грн.;
- на підставі даних зазначених у розрахунку заборгованості за поставлений товар, ТОВ "Укравіт Агро" здійснено нарахування штрафних санкцій (пені) у розмірі 31 940,33 грн. та дооцінку товару у розмірі 692 144,25 грн., які не відповідають дійсності, адже розбіжності у сумах додатків по яким фактично було поставлено товар та сум, які помилково беруться для розрахунку ТОВ "Укравіт Агро" та не взято до уваги суму переплати, здійснену ТОВ "Інкріс-Агро", що автоматично стало причиною незаконного збільшення суми основного боргу, і як наслідок збільшення сум пені та дооцінки товару;
- наголошує, що ТОВ "Інкріс-Агро" не надавало згоду на розрахунок по відшкодуванню курсових різниць, і попередньо перевіривши суми заборгованості, пересвідчившись в факті не зарахування суми відшкодування курсових різниць (дооцінки товару) такої згоди не надало б, адже розрахунок дооцінки товару є неправильним, бо в цей розрахунок входять суми по додаткам, по яким заборгованість відсутня;
- такі розбіжності в долучених документах, в розрахунках основного боргу, незарахування переплати, безумовно свідчать про неправомірність задоволення позовних вимог позивача у частині суми основного боргу у розмірі 281 975,09 грн., нарахованої пені у розмірі 31 940,33 грн. та дооцінки товару у розмірі 692 144,25 грн.
- крім оскаржуваного договору між сторонами укладено й генеральний дистриб'юторський договір № 21-Д-18 від 24.07.2017, який взаємопов'язаний та залежний від договору поставки, за яким зобов'язання ТОВ "Укравіт Агро", що виникали раніше на підставі Генерального договору, протягом дії оскаржуваного Договору поставки № 147-К-18 не виконувались та порушувались;
- вважає, що при укладенні договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 були порушені основні принципи цивільного законодавства, а саме дія вищевказаного договору та Генерального договору, укладеного між ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро" мала односторонній характер та була направлення на збагачення та отримання максимальних прибутків постачальником (ТОВ "Укравіт Агро") з однієї сторони, та введення іншої сторони в економічно невигідні та збиткові умови.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі № 917/235/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.
За результатами усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 12.10.2020, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя-Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" (вх.№2591 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2020 року о 16:00. Встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу.
16.11.2020 Східним апеляційним господарським судом отримано касаційну скаргу ОСОБА_1 (№586) на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, якою повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу разом із доданими до неї документами у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 , що встановлені ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 06.10.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя-Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційне провадження у справі № 917/235/19 щодо розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" (вх. №2591 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/235/19 зупинялося до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 917/235/19 та повернення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 19.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №917/235/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020.
Справу № 917/235/19 повернуто до Східного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, у зв'язку з відпусткою головуючого судді Фоміної В.О. та перебуванням на навчанні судді Крестьянінова О.О., який входить до складу постійної колегії суддів, відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/235/19 (провадження № №2591 П/2).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі № 917/235/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного суду від 11.03.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/235/19 до провадження; поновлено апеляційне провадження за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/235/19; призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інкріс-Агро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 на 06.04.2021 о 12:00 год.; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
05.04.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ "Інкріс-Агро" про відкладення судового засідання, призначеного на 06.04.2021, оскільки 06.04.2021 у місті Суми діють заходи для "червоного" рівня епідемічної безпеки, а також враховуючи той факт, що директор ТОВ "Інкріс- Агро" Теслюк І.А. та всі працівники товариства перебувають в режимі самоізоляції, прибуття представника апелянта до приміщення суду є неможливим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/235/19 відкладено на 20.04.2021 об 11:30 год.
19.04.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Інкріс-Агро" про перенесення дати розгляду апеляційної скарги у зв'язку з продовженням дії у місті Суми заходів для "червоного" рівня епідемічної небезпеки, а також враховуючи той факт, що директор ТОВ "Інкріс- Агро" Теслюк І.А. та всі працівники товариства перебувають в режимі самоізоляції. Окрім цього, у вказаному клопотанні відповідач просив забезпечити проведення наступного судового засідання у справі № 917/235/19 в режимі відеоконференції в приміщенні суду.
19.04.2021 від представника ТОВ "Укравіт Агро" надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу ТОВ "Інкріс-Агро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 по справі № 917/235/19, якими останній просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 залишити без змін, з огляду на наступне.
Зазначає, що посилання відповідача на розбіжності в поданих документах, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки виходячи з позовної заяви та матеріалів судової справи, судом були враховані специфікації щодо поставки товару, які не були оплачені в повній мірі. Крім того, ТОВ "Інкріс-Агро" не надано контррозрахунку. Дооцінка товару погоджена сторонами, у п. 2.3, 2.4 Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018. Щодо вимоги апелянта про задоволення зустрічного позову, представником ТОВ "Укравіт Агро" зауважено, що скаржником жодним чином не доведено тяжкість обставин укладення спірного правочину, та що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено.
Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/235/19 відкладено на 29.04.2021 року об 11:30 год., про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 20.04.2021; клопотання ТОВ "Інкріс-Агро" про проведення судового засідання, призначеного на 29.04.2021 р. об 11:30 год у справі № 917/235/19 в режимі відеоконференції у приміщенні суду задоволено, доручено Сумському районному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 29.04.2021 об 11:30 у справі № 917/235/19 у приміщенні Сумського районного суду Сумської області (м. Суми, вул. Академічна, буд.13) за участю представника ТОВ "Інкріс-Агро".
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Терещенко О.І.
У зв'язку з неявкою представника ТОВ "Інкріс-Агро" до приміщення Сумського районного суду Сумської області, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 оголошено перерву у судовому засіданні 29.04.2021 у справі № 917/235/19 до 27.05.2021 р. о 12:30 год.; доручено Сумському районному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у приміщенні Сумського районного суду Сумської області (м. Суми, вул. Академічна, буд.13) за участю представника ТОВ "Інкріс-Агро", м. Суми.
Представник апелянта у судове засідання 27.05.2021 до приміщення Сумського районного суду Сумської області не прибув, про що було повідомлено відповідальною особою суду.
У судовому засіданні 27.05.2021 у справі № 917/235/19 оголошено перерву до 03.06.2021 о 12:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 (колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Терещенко О.І.).
У зв'язку з перебуванням судді Терещенко О.І. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу від 02.06.2021 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., Гетьман Р.А., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні 03.06.2021 у справі № 917/235/19 до 29.06.2021 о 12:30.
24.06.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Інкріс- Агро" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за участю представника апелянта - адвоката Середи Ю.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро", м. Суми про проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19, призначеному на 29.06.2021 о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Інкріс-Агро", адвоката Середи Юлії Сергіївни в судовому засіданні у справі №917/235/19, призначеному на 29.06.2021 о 12:30 год. у режимі відеоконференції.
29.06.2021 представником ТОВ "Укравіт Агро" надано уточнений розрахунок дооцінки товару (вх. № 7378).
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що дослідженню судом апеляційної інстанції підлягають тільки ті документи, які були предметом розгляду та оцінки господарським судом Полтавської області при розгляді справи, що цілком узгоджується із приписами положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений розрахунок не подавався позивачем протягом розгляду справи, не досліджувався та не оцінювався судом першої інстанції. Доказів неможливості подання зазначеного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, позивачем не додано.
Отже, зазначений розрахунок не оцінюється судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги.
Представник позивача за первісним позовом у судових засіданнях проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні скарги.
Представник апелянта 29.06.2021 під час судового засідання не вийшов на відеозв'язок з судом, не відповідав на телефонні дзвінки відповідальної особи суду, у зв'язку з чим відеоконференція не проводилася, судове засідання у справі фіксувалося за допомогою технічних засобів фіксації судового засідання.
Інші учасники справи не скористалися правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином шляхом надсилання процесуальних документів на їхню адресу.
Явка представників у судові засідання визнавалася необов'язковою.
Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов'язком.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
15.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 147-К- 18 на умовах товарного кредиту (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту Покупцю, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця (поставити) Товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.
Найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.4. Договору, факт поставки та передачі Товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
Ціна товару, сума договору та умови розрахунків визначені сторонами у Розділі 2 Договору, зокрема:
- Ціна Товару (в т.ч. ціна за одиницю Товару) вказується Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна Товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку Товару до місця його передачі Покупцю (базис поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010). Сплата ціни Товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - у доларах США (п.2.1 Договору);
- Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Постачальника. Банківські реквізити Сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в Договорі (розділ 9) (п.2.2. договору);
- якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в Специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку (п.2.3 Договору);
- сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого Покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками Сторін (п.2.4 Договору);
- термін оплати: оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору (п.2.5 Договору);
- незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення Покупцем платіжних зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від Покупця, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням покупцеві про таке зарахування (п.2.9 Договору).
Відповідальність за порушення умов договору визначена сторонами у Розділі 5 Договору, зокрема:
- у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.5.1. договору).
- умовами п.5.2. сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною Товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна Товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені;
- сторони домовились, що згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.5.3.договору) .
Відповідно до умов договору між ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Інкріс Агро" підписано ряд Специфікацій, які є додатками до Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018.
Матеріали справи свідчать про виконання постачальником прийнятих на себе зобов'язань за договором №147-К-18 від 15.03.2018, шляхом здійснення поставки покупцеві товару на загальну суму 29 684 455,85 грн., покупцем в свою чергу частково сплачено та частково повернуто товару на загальну суму 19 579 723,69 грн.
Прийняті на себе зобов'язання за договором з оплати за поставлений товар у повному обсязі, у строки та у розмірах, визначених у Специфікаціях(додатках), відповідачем не виконані, що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом про стягнення 12 350 729,35 грн. за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, у тому числі: заборгованості за договором - 10 104 732,16 грн., пені - 947 633,70 грн., штрафу - 606 219,24 грн., дооцінки товару - 692 144,25 грн.
Звернення ТОВ "Інкріс-Агро" до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, обумовлено положеннями ст.233 Цивільного кодексу України.
В підставу зустрічного позову ТОВ "Інкріс- Агро" зазначено про укладення з ТОВ "Укравіт Агро" Генерального договору, прийнявши тим самим ті вигідні умови, які були зафіксовані в Генеральному договорі, для реалізації якого необхідно було укласти Договір поставки, який ТОВ "Інкріс- Агро" не могло не укласти, оскільки, якщо умови Генерального договору з його програмою лояльності та знижками будуть реалізовані - переваги у вигляді прибутку матимуть місце для обох сторін за обов'язкового виконання своїх обов'язків сторонами за Генеральним договором.
За твердженням ТОВ "Інкріс-Агро", на практиці дія обох договорів мала односторонній характер та була направлена на збагачення та отримання максимальних прибутків Постачальником (ТОВ "Укравіт Агро") з однієї сторони, та введення іншої сторони (ТОВ "Інкріс-Агро") в економічно невигідні та збиткові умови. Тим більше, що крім оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 укладався вже згадуваний генеральний дистриб'юторський договір №21-Д-18 від 24.10.2017 року. Ці договори взаємопов'язані та залежні один від одного. Зобов'язання ТОВ "Укравіт Агро", які виникали раніше (24.10.2017) на підставі Генерального договору протягом дії оскаржуваного Договору поставки №147-К-18 даним товариством не виконувалися та порушувалися.
ТОВ "Інкріс-Агро" наголошено, що ТОВ "Укравіт Агро" цим самим поставлено його підприємство у вкрай невигідні умови, не виконавши свої зобов'язання, тому з урахуванням наведеного просив визнати недійсним Договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15 березня 2018 року як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Оцінивши зміст договору, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою договір № 147-К-18 від 15.03.2018, укладений між ТОВ "Інкріс- Агро" та ТОВ "Укравіт Агро" є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами вказаного Договору найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару (згідно з п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.4. Договору, факт поставки та передачі Товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
На виконання умов Договору поставки, позивач як Постачальник поставив Покупцю на умовах, визначених у Специфікаціях, які є додатками до Договору, товар на загальну суму 29 684 455,85 грн., що підтверджується наданими позивачем за первісним позовом видатковими накладними, та не спростовано відповідачем за первісним позовом.
Відповідно до умов Специфікацій, Покупець (відповідач за первісним позовом) зобов'язався оплатити отриманий товар на умовах, вказаних в Договорі та Специфікаціях.
З урахуванням положень Договору та Специфікацій, обумовлених строків оплати товару, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок по оплаті товару у ТОВ "Інкріс-Агро" є таким, що настав.
За положеннями ч.ч. 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст.693 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено часткову сплату та часткове повернення відповідачем отриманого Товару на загальну суму 19 579 723,69 грн.
Відповідачем не надано до справи доказів повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором з оплати отриманого товару, в результаті чого утворився борг у сумі 10 104 732,16 грн.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо наявності помилок в розрахунку щодо деяких специфікацій, які свідчать про "завищення" ТОВ "Укравіт Агро" суми основної заборгованості, оскільки наявний у справі розрахунок заборгованості, здійснений позивачем за первісним позовом, включає виключно специфікації, які не були в повній мірі оплачені, тоді як специфікації, на які посилається апелянт (№ 1, 8, 22, 30, 60, 101, 105, 115, 119) оплачені повністю та не враховуються ТОВ "Укравіт Агро" при розрахунку суми основного боргу.
Твердження апелянта, що здійснені ним переплати по специфікаціям № 1, 8, 22, 30, 60, 101, 105, 115, 119 були зараховані в рахунок оплати заборгованості по специфікаціям № 42 від 30.05.2018, № 45 від 04.06.2018, № 58 від 14.06.2020, № 59 від 15.06.2018, № 62 від 19.06.2018, № 70 від 04.07.2018, що підтверджується листами відповідача №712 від 08.11.2018, № 19 від 16.01.2019, № 404 від 15.06.2018, - є не підтвердженими належними та достатніми доказами.
У відповідності до ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, тягар доведення обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів та заперечень, лежить саме на ньому.
Разом з цим, доведення зазначених обставин сторона має підтверджувати доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, достовірність та достатність.
Відповідно до ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані ТОВ "Інкріс Агро" листи №712 від 08.11.2018, № 19 від 16.01.2019, № 404 від 15.06.2018, адресовані ТОВ "Укравіт Агро", з проханням про зарахування переплат по іншому договору та внаслідок повернення товару, в оплату по визначеним покупцем рахункам (з зазначенням номеру, дати та без зазначення договору), не можуть вважатися належними доказами часткового виконання покупцем зобов'язань за договором з оплати за отриманий товар, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання (передання наручно) даних листів позивачу за первісним позовом та отримання цих документів останнім.
До того ж, зазначені листи не були предметом розгляду судом першої інстанції, оскільки подані з порушенням терміну надання доказів до суду.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
За несвоєчасне виконання відповідачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 147-К-18 від 15.03.2018 з оплати за отриманий товар, позивачем нараховано і вимагається до стягнення пеня за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 у сумі 947 633,70 грн., штраф у розмірі 2 % від суми несплаченого платежу за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 у сумі 606 219,24 грн., а також дооцінку товару станом на 31.01.2019 у сумі 692144,25 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ст.231 ГК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Інкріс-Агро" не виконано належним чином прийняті на себе зобов'язання за договором поставки у частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Відповідно до п.5.2. договору сторонами досягнуто згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2 % на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені (п.5.2.договору).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені. Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія дійшла висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача пені за загальний період з 01.11.2018 по 31.01.2019 у сумі 947294,92 грн. (а не 947633,70 грн., як помилково зазначено судом у рішенні), що є підставою для часткового скасування рішення, та відмови позивачеві у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 338,78 грн.
Вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 606 219,24грн., у задоволенні яких судом відмовлено, не є предметом апеляційного оскарження жодною зі сторін.
Щодо доводів апелянта щодо неправомірності розрахунку курсових різниць (дооцінки товару), колегія суддів зазначає наступне.
Умовами п. 2.3. Договору сторони домовилися, що якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в Специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку.
Відповідно до п.2.4. договору сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого Покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, сторони діяли вільно при повному розумінні своїх дій та на власний розсуд, що не спростовано жодною зі сторін. Умови пункту 2.4 договору погоджені сторонами та не суперечать приписам законодавства. Відповідач за первісним позовом, укладаючи спірний договір був обізнаний про включений до договору порядок дооцінки неоплаченого товару, проте погодився на вказані умови.
Доводи ТОВ "Інкріс-Агро", викладені в апеляційній скарзі, по суті зводяться до незгоди апелянта з п.2.4 Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, з умовами якого відповідач за первісним позовом погодився, підписавши договір.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок дооцінки товару (курсової різниці), виходячи з порядку її розрахування, судова колегія дійшла висновку, що розрахунок є арифметично невірним.
До того ж, у розрахунок дооцінки товару неправомірно включені специфікації № 92 від 20.08.2018 та №117 від 03.10.2018, оскільки курс долара, визначений у вказаних специфікаціях є вищим за курс долара станом на дату розрахунку (1 долар США = 27,755525 грн.).
Враховуючи наведене, стягненню підлягає дооцінка товару (курсова різниця) у сумі 562 549,96 грн., що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Інкріс-Агро" на користь ТОВ "Укравіт Агро" дооцінки товару у сумі 129 594,29 грн., та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Інкріс Агро» про визнання недійсним Договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Позов заявлено з підстав, визначених ст. 233 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст.628 ЦК України).
Принцип свободи договору викладений у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) ( ст.215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою за наявності одночасно двох умов: під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.
Крім того, має бути наявним причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Такий правочин характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.
Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв'язку з обставинами, що виникли пізніше.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені ТОВ «Інкріс Агро» підстави зустрічного позову не доводять вчинення особою, ТОВ "Інкріс Агро" правочину під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, та не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним.
Отже, ТОВ "Інкріс-Агро" не доведено належними та допустимими доказами, що Договір поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 був укладений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову ТОВ «Інкріс Агро» у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору поставки №147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За результатами апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" пені у розмірі 338,78 грн., дооцінки товару у розмірі 129 594,29 грн., 1948,26 грн. витрат по сплаті судового збору, та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 в оскаржуваній частині задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 року у справі №917/235/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" пені у розмірі 338,78 грн., дооцінки товару у розмірі 129 594,29 грн. та 1948,26 грн. витрат по сплаті судового збору.
Прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" про стягнення пені у розмірі 338,78 грн., дооцінки товару у розмірі 129 594,29 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 (повне рішення складено 09.09.2020) у справі № 917/235/19 в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" 3296,91 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.07.2021.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук