ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2021 року м. Київ № 640/23212/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити заходи передбачені постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, якою затверджено порядок проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 загальною сумою (виключаючи поетапність виплат перерахованих пенсії), виходячи зі складу грошового забезпечення визначеного частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження військової служби, премію, станом на 01 квітня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням виплаченого;
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Після проведеного перерахунку пенсії, як зазначає позивач, відповідачем не враховано усіх видів грошового забезпечення та поетапно виплачується підвищення пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідною заявою про здійснення перерахунку пенсії, у відповідь на яку листом від 12 листопада 2019 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю на це, як зазначено у листі, правових підстав.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії без урахування усіх видів грошового забезпечення та з поетапною виплатою підвищення пенсії, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для здійснення іншого перерахунку пенсії не має.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувано належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 з 30 грудня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була обчислена при призначенні з 90% грошового забезпечення.
В подальшому позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з врахуванням таких видів грошового забезпечення:
- посадовий оклад;
- оклад за військове звання;
- процентна надбавка за вислугу років 50%.
Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 35), вид підвищення пенсії: згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення.
Вважаючи дії відповідача щодо поетапної виплати підвищення до пенсії та без урахування всіх видів грошового забезпечення - протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1) Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити заходи передбачені постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, якою затверджено порядок проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Порядок №45) щодо проведення перерахунку та виплати пенсії загальною сумою, виходячи зі складу грошового забезпечення визначеного частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження військової служби, премію, станом на 01 квітня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням виплаченого, суд виходить з такого.
Згідно частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно пункту 2 Порядку №45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Приписи пункту 3 Порядку №45 визначають, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Крім того, абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Наведене в сукупності свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Судом враховується, що згідно абзацу 7 пункту 5 Порядку №45 у редакції, яка була чинною до внесення до неї змін Постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Разом з тим, 24 лютого 2018 року набула чинності постанова КМУ № 103, якою було внесено зміни, зокрема і до пункту 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 Постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року було чітко визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Оскільки Кабінет Міністрів України у Постанові № 103 від 21 лютого 2018 року не скасовував (навпаки, підтвердив соціально-економічні права відповідної категорії осіб на перерахунок пенсії), а виключно змінив механізм реалізації цих прав, то вказане рішення Уряду, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню до них.
Таким чином, перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Як було встановлено раніше, розмір складових грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсії, було визначено військовим комісаріатом.
Крім того, суд вважає за необхідно звернути увагу, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення (складові, періоди які враховуються) та відповідно врегульовані різними нормами законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Згідно пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права, а не на момент призначення пенсії, та регламентовано нормами закону, чинного на час такого перерахунку.
Скасування 05 березня 2019 року у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року у контексті спірних правовідносин не змінює алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, передбачений Порядком № 45.
Як вже було зазначено судом, Порядок № 45 у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли, зокрема, від Міністерства оборони України та його територіальних органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку № 45.
Крім того, згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку №45 у редакції, чинній на момент проведення позивачу перерахунку пенсії у 2018 році, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Оскільки постановами Кабінету Міністрів України №103 та №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих, які отримував Позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, Відповідач не мав правових підстав для їх врахування при визначенні розміру пенсії на момент проведення перерахунку.
Судом також враховується, що відповідно до пункту 9 Порядку № 45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не має.
При цьому, зазначає, що предметом цього спору є правильність перерахунку пенсії Пенсійним фондом. Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій військового комісаріату щодо складення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї справи.
Проте права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача відповідач не має.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі №240/6263/18 висловив правову позицію стосовно відсутності у територіальних органів Пенсійного фонду України самостійно визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовцям при здійсненні їм перерахунку пенсії на підставі отриманих довідок про грошове забезпечення, до яких не увійшли додаткові види грошового забезпечення, тому, суд у цій адміністративній справі, не визнаючи вказану справу типовою, не відступає від правової позиції Верховного суду щодо встановлення у органів Пенсійного фонду України відсутності повноважень самостійного визначення складових грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсії позивачу.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року діяв у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача такого права, у зв'язку з чим суд вказані позовні вимоги є необґрунтованими.
2) Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року, суд виходить з такого.
Згідно до пункту 2 постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Більш того, суд зазначає, що 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14 серпня 2019 року, відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Постановою КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року визначено, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), а постановою КМУ №804 від 14 серпня 2019 року визначено, що виплата сум підвищення перехованої пенсії у 2019 році виплачується у розмірі 75 відсотків сум підвищення пенсії, станом на 01 березня 2018 року, що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була бути розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».
При цьому, суд зауважує, що постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14 серпня 2019 року взагалі не містить посилань на виконання якої норми Закону України вона прийнята.
В той же час, частиною 4 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Але, як вже неодноразово зазначалось судом, частина 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ взагалі не визначає та не передбачає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок «виплати» перерахованих пенсій, як це зазначено в постанові КМУ №103 від 21 лютого 2018 року.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, відповідно до частини 3 якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як вже було зазначено судом, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (а саме: частина 3 статті 52, частина 2 статті 55, частина 4 статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року та постанови КМУ №804 від 14 серпня 2019 року, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року та постанови КМУ №804 від 14 серпня 2019 року відносно саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин, на думку суду, не могли бути застосовані, оскільки відповідно до змісту частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не наділений такими повноваженнями.
У зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Більш того, суд зауважує, що постанова КМУ від 14 серпня 2019 року №804 визнана протиправною та нечинною повністю на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі №640/19133/19, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року.
У зв'язку з чим, на момент ухвалення рішення у цій справі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати саме з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року є протиправними, а тому, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати ці дії відповідача протиправними, задовольнивши, при цьому, позовній вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 100% підвищення пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги позивача.
При цьому, суд також вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
При цьому, слід також зауважити, що неповідомлення пенсіонера про здійснення перерахунку його пенсії зі звуженням його прав ставить останнього у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.
Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Крім того, в контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..»
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що ця стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім того, вказаний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),
Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: «Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»
Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
Більш того, суд наголошує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку особи, яка перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України щомісячно (оскільки пенсійна виплата є щомісячною) звертатись до відповідного органу з метою отримання інформації щодо нарахування та виплати їй пенсії задля уникнення звуження своїх прав.
У спірному випадку, особа правомірно очікує, що її права не будуть порушені, а перерахунок буде зроблений відповідно до вимог чинного законодавства без будь-яких звернень пенсіонера за таким перерахунком, адже рішення суду, яке набрало законної сили та яким скасовано положення законодавчих актів, що звужували такі права, є обов'язковим до виконання на всій території України, у тому числі, територіальними органами Пенсійного фонду України.
За таких підстав, зважаючи, що позивач правомірно очікував, що йому буде здійснено перерахунок його пенсії з урахуванням 100% підвищення пенсії, а тому не звертався до відповідача з будь-якими заявами.
В свою чергу, відповідач, як орган, який нараховує та здійснює виплату пенсії, як було встановлено судом, також не повідомляв позивача ані у 2018 році, ані з 05 березня 2019 року про звуження прав останнього шляхом поетапної виплати підвищення пенсії, що, в свою чергу, свідчить, що саме з вини відповідача позивач не отримав належні йому виплати.
Тому, зважаючи на те, що позивача було повідомлено про звуження його пенсійних прав лише у листопаді 2019 року шляхом надання відповіді на його звернення, суд дійшов висновку про своєчасність звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська