09 липня 2021 р. № 400/6124/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни про визнання дій протиправними; стягнення моральної шкоди в розмірі 2 102,00 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - відповідач 1) про:
- визнання протиправними дії експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірину Валеріївну, щодо викладення зауваження у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.12.2020 року № 15639/82-20;
- стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 2102,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що на його замовлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 с. Білозір'я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області. Вказаний проект у липні 2019 поданий на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до статті 186 та 186-1 Земельного кодексу України. За наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, експертом державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. видано висновок №8195/82-19 від 19.07.2019 року. В пункті 9 якого, зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 відсутня в Державному земельному кадастрі. Привести кадастровий план та інші матеріали проекту у відповідність. За підсумковою оцінкою проект землеустрою не погоджується. Позивач не погодившись з висновком експерту державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. №8195/82-19 від 19.07.2019 року, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року у справі № 300/1672/19, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8195/82-19 від 19.07.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Після чого, розробником проекту землеустрою повторно було подано проект з коректурним аркушем до висновку №8195/82-19 від 19.07.2019 року на погодження до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. За наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою з коректурним аркушем до висновку №8195/82-19 від 19.07.2019 року на погодження, експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області Лоран І.В. видано висновок №15639/82-20 від 14.12.2020 року. В пункті 9 якого, зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 відсутня в Державному земельному кадастрі. Привести кадастровий план та інші матеріали проекту у відповідність. За підсумковою оцінкою проект землеустрою не погоджується, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.02.2021 року на виконаня ухвали суду від 11.01.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (з копією для учасників справи) із зазначенням про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви та перелічені у додатках до позовної заяви разом з чіткою копією посвідчення учасника бойових дій.
Ухвалою від 05.02.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/6124/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 17.03.2021 року.
04.03.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 08.12.2020 року від ФОП ОСОБА_3 надійшла заява про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 в оренду громадянину України ОСОБА_1 с. Білозір'я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з усіма додатками та коректурним аркушем до висновку про розгляд проекту земелеустрою, щодо відведення земельної ділянки від 19.07.2019 року № 8195/82-19. 14.12.2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Іриною Валеріївною було розглянуто зазгачений проект та прийнято рішення №15639/82-20 від 14.12.2020 року про відмову в погодженні проекту землеустрою. У п.9 висновку про розгляд документації із землеустрою вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перебуває в архівному шарі, тобто дана земельна ділянка як об'єкт не існує та відсутня в Державному земельному кадастрі. Вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перенесена до архівного шару, та як було проведено реєстрацію земельних ділянок шляхом її поділу, тобто вказана земельна ділянка припинила своє існування як об'єкт цивільних прав. Зазначив, що такі дії екперту відповідають ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Ухвалою від 17.03.2021 року суд залучив у якості другого відповідача по справі № 400/6124/20 - експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірину Валеріївну (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034).
Разом з тим, ухвалою від 17.03.2021 року суд вирішив подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни про визнання дій протиправними; стягнення моральної шкоди в розмірі 2 102,00 грн., проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 21 квітня 2021 року.
09.04.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївн надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 08.12.2020 року від ФОП ОСОБА_3 надійшла заява про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 в оренду громадянину України ОСОБА_1 с. Білозір'я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з усіма додатками та коректурним аркушем до висновку про розгляд проекту земелеустрою, щодо відведення земельної ділянки від 19.07.2019 року № 8195/82-19. 14.12.2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Іриною Валеріївною було розглянуто зазначений проект та прийнято рішення №15639/82-20 від 14.12.2020 року про відмову в погодженні проекту землеустрою. У п.9 висновку про розгляд документації із землеустрою вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перебуває в архівному шарі, тобто дана земельна ділянка як об'єкт не існує, оскільки відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної як об'єкта цивільних прав. Вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перенесена до архівного шару, та як було проведено реєстрацію земельних ділянок шляхом її поділу, тобто вказана земельна ділянка припинила своє існування як об'єкт цивільних прав. Зазначив, що такі дії екперту відповідають ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Підготовче судове засідання, призначене на 21.04.2021 року, відкладено на 19.05.2021 року.
Представники сторін в підготовче судове засідання, призначене на 19.05.2021 року, не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі ч.3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На замовлення ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 с. Білозір'я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Вказаний проект у липні 2019 поданий на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до статті 186 та 186-1 Земельного кодексу України.
За наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, експертом державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. видано висновок №8195/82-19 від 19.07.2019 року. В пункті 9 якого, зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 відсутня в Державному земельному кадастрі. Привести кадастровий план та інші матеріали проекту у відповідність. За підсумковою оцінкою проект землеустрою не погоджується.
Позивач не погодившись з висновком експерту державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. №8195/82-19 від 19.07.2019 року, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року у справі № 300/1672/19, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8195/82-19 від 19.07.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Після чого, розробником проекту землеустрою повторно було подано проект з коректурним аркушем до висновку №8195/82-19 від 19.07.2019 року на погодження до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
За наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою з коректурним аркушем до висновку №8195/82-19 від 19.07.2019 року на погодження, експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області Лоран І.В. видано висновок №15639/82-20 від 14.12.2020 року. В пункті 9 якого, зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перебуває в архівному шарі, тобто дана земельна ділянка як об'єкт не існує. За підсумковою оцінкою проект землеустрою не погоджується.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 року №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини 6 статті 186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Стаття 186-1 ЗК України (чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до пункту 7 Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 року №580 система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.
Частиною шостою статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";
надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк (п.7 ст.186-1 ЗК України).
Відповідно до частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність або у користування для всіх потреб зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначені статтею 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень.
У разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків.
Стаття 186-1 передбачає підстави для повторного погодження проекту землеустрою та наслідки відмови в погоджені.
При цьому, за змістом вказаної норми під час повторного розгляду проекту землеустрою після виправлення недоліків, які були підставою для відмови у погоджені проекту землеустрою, державний експерт зобов'язаний перевірити лише ті відомості щодо яких є попередні висновки.
Такими чином, відмова у погодженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв'язку із неусуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку.
З аналізу пунктів 8-9 спірного Висновку судом встановлено, що відповідач експерт державної експертизи ОСОБА_4 , розглянувши поданий Проект землеустрою, відмовив у його погодженні у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, та зазначивши зауваження і пропозиції до проекту землеустрою: - що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 перебуває в архівному шарі, тобто дана земельна ділянка як об'єкт не існує.
Проте, зазначивши у пункті 8 Висновку про невідповідність проекту землеустрою вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, відповідачем не конкретизовано яким саме вимогам Земельного кодексу України та яким саме нормативно-правовим актам поданий проект землеустрою не відповідає, а також не надано пропозиції щодо усунення цих недоліків.
Таким чином, дії екперта під час прийняття Висновку №15639/82-20 від 14.12.2020 року щодо зазначення у ньому зауваження до поданого проекту землеустрою, позивачу не надав можливості відреагувати на такі зауваження та усунути їх як недолік у визначений розумний строк, який державний орган був зобов'язаний надати суб'єкту звернення.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про правомірність дій експерта щодо відмови позивачу у погодженні висновку з огляду на не усунення позивачем недоліків, на які було наголошено в попередньому висновку експерта Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С., оскільки експерт державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області Лоран Ірина Валеріївна не взяла до уваги поданий їй разом з проектом землеустрою коректурний аркуш розробника проекту землеустрою ФОП ОСОБА_3 щодо скасованих зауважень в попередньому висновку експерта Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про розгляд проекту землеустрою щодо земельної ділянки № 8195/82-19 від 19.07.2019 року.
Отже, викладаючи зауваження у висновку від 14.12.2020 року експерт ОСОБА_4 не врахувала того, що аналогічні зауваження вже були скасовані судовим рішенням у справі №300/1672/19 і позивач не повинен був усувати ці зауваження.
Таким чином, скасовані судовим рішенням №300/1672/19 зауваження у попередньому висновку не підлягали до застосування у новому висновку по проекту землеустрою, який подано повторно на погодження разом з коректурним аркушем, у якому вказані відомості про незаконність формулювання зауважень у попередньому висновку по проекту землеустрою.
Натомість, оскаржуваний висновок містить фактично ті ж самі обставини, що вже були предметом розгляду в іншій адміністративній справі №300/1672/19.
Крім того, ухвалою від 17.03.2021 року суд витребував з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 належним чином засвідчені докази на підтвердження наявності земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 в Державному земельному кадастрі.
На виконання вказаної ухвали фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надано суду Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681, який було зроблено ФОП ОСОБА_3 на моент замовлення та розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність Висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.12.2020 року № 15639/82-20, оскільки були відсутні підстави, передбачені ст. 186-1 ЗК України для відмови в погодженні проекту землеустрою.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправним та скасування Висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни від 14.12.2020 року № 15639/82-20 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду кадастровий номер 7124981000:01:006:0681.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 2102,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди та в чому саме полягали моральні страждання ОСОБА_6 , яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст.71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17.
Оскільки позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) та експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни про визнання дій протиправними; стягнення моральної шкоди в розмірі 2 102,00 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лоран Ірини Валеріївни від 14.12.2020 року № 15639/82-20 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду кадастровий номер 7124981000:01:006:0681.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.07.2021 року.
Суддя Г. В. Лебедєва