02 липня 2021 року
м. Київ
справа № 759/3808/19
провадження № 51-3042 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва,
засуджено за частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
2. За вироком суду, 06 лютого 2019 року приблизно об 11:00 ОСОБА_6 з метою встановлення газобалонного обладнання на належний йому автомобіль марки «Renault Megan», надав вказаний транспортний засіб, ключі та свідоцтво про реєстрацію цього автомобіля своєму знайомому ОСОБА_5 , який займається встановленням газобалонного обладнання на транспортні засоби у власному гаражному боксі, розташованому у власному гаражному кооперативі «Кіровець» на вул. Генерала Наумова, 2 у м. Києві.
07 лютого 2019 року приблизно о 21:00 ОСОБА_5 після вживання спиртних напоїв з невстановленою особою, використовуючи надані йому ключі від автомобіля, проник до салону, привів у дію двигун та незаконно заволодів автомобілем марки «Renault Megan», який належить ОСОБА_6 , заподіявши останньому матеріальну шкоду. При цьому, маючи змогу розпорядитися викраденим автомобілем на власний розсуд, ОСОБА_5 поїхав на вул. Генерала Наумова, 29 у м. Києві, де залишив його у дворі вказаного будинку.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
4. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що автомобіль «Renault Megan» було добровільно передано ОСОБА_7 на підставі усної домовленості зі ОСОБА_6 для встановлення газобалонного обладнання разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 , тобто з 06 лютого 2019 року даний автомобіль на законних підставах перебував у володінні та розпорядженні засудженого, що виключає незаконне його заволодіння в розумінні статті 298 КК.
5. Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано показання свідка ОСОБА_7 про те, що встановлення газобалонного обладнання на автомобіль передбачає заправлення автомобіля газом та обкатку двигуна після його встановлення, а також тестування та регулювання. На переконання сторони захисту, згода власника автомобіля на право керування ним ОСОБА_5 підтверджувалась передачею реєстраційного документа на транспортний засіб останньому.
6. На переконання захисника, протокол огляду місця події від 09 лютого 2019 року відповідно до якого було оглянуто автомобіль, та додані до нього фототаблиці не мають доказової сили, оскільки ОСОБА_5 згоди на обшук автомобіля не надавав, також під час даної слідчої дії був відсутній сам власник автомобіля.
7. Водночас захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння шкоди потерпілому, але суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку зазначив таку кваліфікуючу ознаку, як заподіяння потерпілому матеріальної шкоди.
8. Також захисник зазначає, що всі процесуальні дії, які були проведені органом досудового розслідування у даній справі, є незаконними, а одержані докази є недопустимими.
9. Посилаючись на правову позицію, що міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15, захисник зазначає, що постановою про визначення групи слідчих від 09 лютого 2019 року начальником СВ Святошинськокого УП ГУНП в м. Києві призначено групу слідчих в іншому кримінальному провадженні за № 12019100080000739 від 29 січня 2019 року, а тому у слідчого ОСОБА_8 не було повноважень на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100080001023. Крім того, прокурор ОСОБА_9 не мала повноважень 09 лютого 2019 року погоджувати та підписувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_9 була включена до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні лише 11 лютого 2019 року.
10. При цьому суд апеляційної інстанції, формально провівши судовий розгляд, порушив вимоги статті 404 КПК, обґрунтувавши своє рішення доказом (постановою про визначення групи прокурорів), який у розумінні статей 87, 94, частини 12 статті 290 КПК є недопустимим.
11. Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала не відповідає приписам статті 419 КПК.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу подано належною особою протягом визначеного законом строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 426 КПК, її зміст відповідає вимогам, зазначеним у статті 427 КПК. Зі змісту касаційної скарги та доданих копій судових рішень убачається, що є підстави для відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 424-428 КПК, Суд постановив:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , поданою в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3