Ухвала
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 664/1667/20
провадження № 61-10033ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Друга Херсонська державна нотаріальна контора, про визнання договору іпотеки припиненим та вилучення записів з реєстрів,
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом та просив визнати припиненим договір іпотеки від 11 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»); вилучити з Державного реєстру правочинів запис за реєстраційним номером № 2559901, згідно з витягом від 11 грудня 2007 року № 5120674; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна відомості про заборону на нерухоме майно згідно з договором іпотеки за реєстраційний номером 6202707, витяг від 11 грудня 2007 року № 15957707; вилучити з Державного реєстру іпотек включити запис за реєстраційним номером № 6203053, згідно з витягом від 11 грудня 2007 року № 15958643.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У червні 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_3 - адвокат Лебєдєва Т. О. подала до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, що надійшла 18 червня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з зазначенням того, що копію судового рішення суду апеляційної інстанції отримано заявником 22 травня 2021 року, однак не надано суду підтверджуючих документів про фактичну дату первинного отримання цього судового рішення.
Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Оскільки, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність, тому, заявнику належить надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку із зазначенням дати первинного отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Отже, представник ОСОБА_3 - адвокат Лебєдєва Т. О. не надала доказів дати отримання заявником копії судового рішення апеляційної інстанції, а саме: поштовий конверт (або його копію) суду апеляційної інстанції з трек-номером поштового відправлення копії судового рішення апеляційної інстанції на адресу заявника або підтверджуючих документів про не надіслання та/або не отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відтак, відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установлених порядку та розмірі.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Лебєдєвої Т. О. містить клопотання щодо звільнення від сплати судового збору на підставі статті 136 ЦК України, надавши, при цьому, як на думку заявника, документи на підтвердження підстав для такого звільнення.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору, з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться у безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Наведені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази не можуть свідчити про неможливість сплати судового збору або свідчити про відсутність коштів для сплати судового збору, відтак не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Додана до касаційної скарги довідка про доходи від 19 червня 2020 року № 304 містить відомості про доходи заявника лише за період з четвертого квартала 2019 року по перший квартал 2020 року. Отже, заявник не надала належних доказів, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2020 рік, не надала даних про реальний розмір її доходів, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо. Отже, надані заявником докази, не містять даних, що заявник є непрацездатною особою та/або має на своєму утриманні інших осіб.
Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати інші докази на підтвердження зазначених нею обставин щодо майнового стану, серед яких можуть бути довідки про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору.
Указане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Водночас, заявник не позбавлена права заявити клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
У зв'язку з наведеним заявникові потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 102 грн.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання договору іпотеки припиненим та вилучення записів з реєстрів), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином (840 грн 80 коп.*200%=1 681 грн 60 коп.).
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 1 681 грн 60 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Лебєдєвої Т. О. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.
У зв'язку із наведеним, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян