08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5747/20
адміністративне провадження № К/9901/23995/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 380/5747/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення незаконним, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, у липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913280127925 від 07.07.2020 про перерахунок йому пенсії протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугою років згідно із довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-1229-зп від 16.06.2020, виданої Офісом Генерального прокурора, із розрахунком 90 % від зазначеної у довідці місячної заробітної плати в розмірі 62166,66грн. без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.04.2020 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 (в редакції від 14.10.2014) на підставі довідки №21-1229 зп від 16.06.2020 Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з розрахунку 90% середньомісячного заробітку, без обмеження максимальним розміром пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913280127925 від 07.07.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 (в редакції від 14.10.2014) на підставі довідки № 21-1229 зп від 16.06.2020 Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з розрахунку 90% середньомісячного заробітку, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.04.2020. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 380/5747/20 скасовано в частині задоволення вимоги про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та прийняти в цій частині нову постанову, якої в задоволенні вимоги про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та залишити без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 380/5747/20.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
Так, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.
Щодо посилань позивача на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладених Верховним Судом у зразковій справі № 560/2120/20 від 14 вересня 2020 року, суд зазначає про таке.
Колегія суддів установлено, що Верховний Суд у рішенні від 14 вересня 2020 року по справі № 560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року викладав правову позицію щодо права колишнього працівника прокуратури на перерахунок пенсії у зв?язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Також в даному рішенні зроблено висновок, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні апеляційної скарги по справі № 380/5747/20 залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано висновки зроблені Верховним Судом у справі № 560/2120/20.
Крім того скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму матеріального права та не врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
На підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 380/5747/20.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко