08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-4555/08/1570
адміністративне провадження № К/9901/18614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної плати, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (судді-доповідача - Федусика А.Г., судді: Бойка А.В., Кравченка К.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. 27 квітня 2020 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 , позивач) про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
1.1. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення на його користь про поновлення на роботі, не вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не встановив розмір такого заробітку за правилами, закріпленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (після направлення справи до суду першої інстанції за наслідком касаційного оскарження) у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області №05-к від 31 січня 2008 року в частині звільнення позивача; поновив позивача на роботі на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 01 лютого 2008 року; стягнув з Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. 23 березня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткове судове рішення у справі №2а-4555/08/1570 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі, вказавши конкретно суму, яка підлягає стягненню з відповідача.
6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року замінено Головне управління ветеринарної медицини в Одеській області на його правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
7. Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі в розмірі 159 824, 86 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні вісімдесят шість копійок).
8. 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
9. У заяві просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь недонарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу. Заявник вважає, що приймаючи додаткове судове рішення від 12 червня 2018 року, суд при обчисленні розміру середнього заробітку не врахував підвищення розміру посадового окладу позивача за раніше займаною посадою.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27 квітня 2020 року про ухвалення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
11. Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, враховуючи прийняття постанови від 12 червня 2018 року, вирішив усі позовні вимоги, заявлені позивачем.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, а справу №2а-4555/08/1570 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. Підставою відкриття стало оскарження рішення суду апеляційної інстанції, визначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення).
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що підставою для касаційного оскарження стало здійснення розгляду справи неповноважним складом суду, оскільки додаткове судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу та виносили основне судове рішення. На думку заявника, при ухваленні оскаржуваного рішення суд порушив частину третю статті 252 КАС України.
15. Також, на думку позивача, судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини другої статті 37 та частина перша статті 39 КАС України, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення приймав участь суддя Бойко А.В., який не міг брати участь у розгляді цієї справи. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі, що розглядається, задоволено заяву вказаного судді про самовідвід.
16. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу позивача. У відзиві вказано, що заява позивача фактично полягає у його не згоді із визначеною судом сумою стягнення середнього заробітку, а тому це питання не може бути предметом розгляду при винесенні додаткового рішення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Частиною третьою статті 3 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що провадження в адміністративних справах -здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до частини тринадцятої статті 31 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
19. Частиною першою статті 35 КАС України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
20. Згідно із частиною другою статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
21. Частиною першою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
24. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
25. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у липні 2020 року.
26. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
27. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
29. З матеріалів справи вбачається, що справа № 2а-4555/08/1570 розглядається з 2008 року.
30. На думку скаржника, оскаржуване рішення прийнято неповноважним складом суду.
31. Колегія суддів Верховного Суду вважає доводи ОСОБА_1 обґрунтованими з огляду на наступне.
32. Статтею 353 КАС України визначено, що однією з обов'язкових підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є розгляд справи неповноважним складом суду.
33. Пунктом 4 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду.
34. Зміст статті 252 КАС України дає підстави для висновку, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення.
35. Також статтею 252 КАС України передбачено, що додаткове рішення приймається тим же складом та у тому самому порядку, що і судове рішення.
36. З матеріалів справи вбачається, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року прийнята наступним складом суду: суддя-доповідач Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Градовський Ю.М.
37. У свою чергу, ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року розглянута колегією суддів у складі: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В., Кравченка К.В. без зазначення підстав неможливості дотримання принципу незмінності, визначеного статтею 252 КАС України.
38. Отже, розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення розглянуто із порушенням вимог статті 252 КАС України щодо незмінності складу колегії.
39. У свою чергу, оскаржувана ухвала прийнята колегією суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду, до складу якої входив суддя Бойко А.В.
40. З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2009 року суддя Бойко А.В. брав участь у перегляді в апеляційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року у справі № 2а-4555/08/1570, яку в подальшому скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2011 року та направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
41. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року задоволено заяву судді Бойка А.В. про самовідвід від розгляду справи №2а-4555/08/1570.
42. Статтею 37 КАС України передбачені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи, одним із яких є недопустимість участі судді у новому розгляді справи після скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
43. Враховуючи, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення, суддя Бойко А.В., приймаючи участь у розгляді заяви позивача, порушив вимоги статті 37 КАС України щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи №2а-4555/08/1570.
44. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
45. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо здійснення розгляду заяви неповноважним складом суду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
46. За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
47. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
48. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі № 2а-4555/08/1570 - скасувати.
Справу №2а-4555/08/1570 направити до П'ятого апеляційного адміністративного суду для нового розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Ж.М. Мельник-Томенко