09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002805
адміністративне провадження № К/9901/2950/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'яна Вишня К» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (судді Шевчук С. М., Кухтей Р. В., Нос С. П.) у справі № 1.380.2019.002805 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П'яна Вишня К» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «П'яна Вишня К» (далі - ТОВ «П'яна Вишня К») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13 березня 2019 року № 0003171407.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оприбуткування ним готівкових коштів здійснено відповідно до вимог пункту 11 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення № 148).
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2019 року (суддя Мартинюка В. Я.) позов задовольнив.
При цьому суд виходив із того, що для відокремлених підрозділів, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та веденням книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), в силу вимог абзацу 3 пункту 11 розділу 2 Положення № 148, про оприбуткування коштів може свідчити наявність роздрукованих фіскальних звітних чеків, підклеєних у КОРО, а відтак відокремлені підрозділи касової книги не ведуть; Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки суперечить приписам чинного законодавства, Конституції України.
Постановою від 26 грудня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
На обґрунтування свого судового рішення апеляційний суд послався на те, що оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ТОВ «П'яна Вишня К» відсутні зареєстровані в установленому порядку відокремлені підрозділи, то на позивача поширюються вимоги абзацу 2 пункту 11 розділу 2 Положення № 148 щодо оприбуткування готівки в касі підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги / застосуванням РРО та КОРО шляхом здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів; Указ № 436/95, яким визначено відповідальність за не оприбуткування готівки, прийнятий в межах наданих Президентові України повноважень щодо законодавчого врегулювання економічних питань, а отже має юридичну силу Закону, тому обґрунтовано застосований відповідачем.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, ТОВ «П'яна Вишня К» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суди встановили, що за результатами перевірки діяльності ТОВ «П'яна Вишня К» Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт фактичної перевірки від 15 лютого 2019 року № 000747, за висновками якого порушено вимоги пункту 11 розділу ІІ Положення № 148.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року № 0003171407, яким відповідно до абзацу 3 статті першої Указу № 436/95 до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 097 245,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
6 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 5 розділу 2 Положення № 148 суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Пунктом 11 розділу 2 Положення № 148, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, встановлено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Водночас, прийнятим 6 липня 1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».
Так, пунктом 8 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті.
Питання застосування наведених вище норм було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18).
У зазначеному судовому рішенні викладено висновок про те, що оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могли застосовуватися.
Колегія суддів підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду не вбачає.
Беручи до уваги, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95, яка не підлягала застосуванню, висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є правильними.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
При цьому колегія суддів враховує, що в силу вимог частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 352 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону
Ураховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
За правилами частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'яна Вишня К» задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасувати, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишити в силі.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'яна Вишня К» 32 917,34 грн (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень тридцять чотири копійки) на відшкодування судового збору .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді: М. М. Гімон
Є. А. Усенко