ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" липня 2021 р. справа № 300/1983/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голуб Григорій Степанович до Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької РДА Івано-Франківської області, Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Голуб Григорій Степанович, 29.04.2021 звернувся в суд із адміністративним позовом до відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом від 31.03.2021 №07-к позивача протиправно звільнено з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, а тому вказаний наказ підлягає до скасування. Внаслідок такого неправомірного звільнення його слід поновити на вказаній або рівнозначній посаді, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 02.03.2020 призначено на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Наказом від 31.03.2021 №07-к позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Заперечуючи проти звільнення ОСОБА_1 зазначив, що згідно частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю). В порушення вимог Кодексу законів про працю України Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області не було запропоновано вакантну посаду в Івано-Франківській районній державній адміністрації Івано-Франківської області. При звільненні з роботи до позивача повинні були застосовуватися приписи ст. 42 Кодексу законів про працю України, які регламентують "переважне право" залишення на роботі. Крім цього, Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області не проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а тому невиплачені кошти підлягають до стягнення на користь позивача в розмірі середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку. Також, з Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (а.с.27-28).
Відповідач Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.05.2021. У даному відзиві відповідач проти позову заперечив. Зокрема зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" від 16.12.2020 №1635-р здійснюється реорганізація Тлумацької, Богородчанської, Галицької, Рогатинської та Тисменицької райдержадміністрацій шляхом їх приєднання до Івано-Франківської районної державної адміністрації. Державну реєстрацію Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, як юридичної особи публічного права проведено 05.03.2021. В свою чергу, Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області перебуває в стані припинення з 16.03.2021. Посада, з якої звільнено позивача, належить до підкатегорії посад "В3" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці працівників державних органів" від 18.07.2017 №15 (із змінами). Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області утворена як окрема юридична особа публічного права, а тому повноваження керівництва Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області не поширюються на окрему юридичну особу публічного права, зокрема щодо пропонування посад у новоутвореній юридичній особі. При цьому, Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області рішення в порядку ст. 41 Закону України "Про державну службу" про переведення позивача до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області не подавалося, та позивач із відповідною заявою щодо призначення в порядку переведення не звертався. Крім цього, Законом України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) встановлено право, а не обов'язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду (а.с.95-101).
Відповідач Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.05.2021. У даному відзиві відповідач проти позову заперечив. Зокрема зазначив, що згідно п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Частиною 3 ст. 87 цього Закону (у редакції на час попередження позивача про звільнення) було передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Відтак, твердження позивача щодо необхідності пропонування йому рівнозначних посад є помилковим, оскільки на час попередження діяла частина 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", якою не було встановлено для суб'єкта призначення обов'язковості пропонування рівнозначної посади державної служби, а тільки за наявності таких посад, до того ж у тому самому державному органі. Крім цього, враховуючи процес реорганізації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області шляхом її приєднання до новоутвореної Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (іншого державного органу) у суб'єкта призначення (керівника апарату Тлумацької райдержадміністрації) були відсутні правові підстави пропонувати ОСОБА_1 вакантні посади державної служби у зв'язку із таким припиненням юридичної особи та відсутністю відповідних посад у Тлумацькій районній державній адміністрації Івано-Франківської області. З приводу переважного права залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю, то така норма не діяла на момент попередження позивача про звільнення, оскільки такі зміни до ст. 87 Закону України "Про державну службу" внесені 06.03.2021. Щодо листа Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 27.04.2021 №4/10-13/09 про наявність вакантних рівнозначних посад категорії "В" то повноваження Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області не поширюються на окрему юридичну особу публічного права - Івано-Франківську районну державну адміністрацію Івано-Франківської області, зокрема і щодо пропонування посад у новоутвореній юридичній особі (а.с.111-119).
Відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, натомість на адресу суду направив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 09.07.2021 у задоволенні клопотання відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 30.06.2021 за №66/01-23 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін - відмовлено.
На адресу суду від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.147-151). У даній відповіді на відзив представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, а також провести розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою суду від 09.07.2021 залишено клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - без задоволення.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 від 16.08.1993 серії НОМЕР_1 , позивача на підставі наказу від 02.03.2020 №04-к призначено на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (а.с.21).
Наказом Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 31.03.2021 №07-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області 31.03.2021 у зв'язку з реорганізацією районної державної адміністрації згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.12).
З наказом Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 31.03.2021 №07-к ОСОБА_1 ознайомлений 31.03.2021.
Надаючи оцінку правомірності наказу Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 31.03.2021 №07-к суд зазначає наступне.
При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України "Про державну службу" визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Підстави для припинення державної служби визначені в ст. 83 Закону України "Про державну службу", зокрема державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);
При цьому, ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Суд зазначає, що порядок попередження про наступне звільнення позивачем не оскаржується.
У відповідності до частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону України №1285-IX від 23.02.2021) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
В пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В ст. 49-2 Кодексу законів про працю України зазначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 Кодексу законів про працю України в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Досліджуючи обставини припинення юридичної особи Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, суд встановив наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" №1009-IX від 17.11.2020, внесені зміни до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а саме розділ II доповнено статтею 7-1 такого змісту: "Утворення та реорганізація районних державних адміністрацій здійснюються Кабінетом Міністрів України після прийняття Верховною Радою України рішення про утворення та ліквідацію районів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Під час реорганізації юридичних осіб - районних державних адміністрацій, їхніх структурних підрозділів не застосовуються положення законодавства щодо: 1) необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу); 2) права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; 3) неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.
У разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб'єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб.
Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням Бюджетного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідні районні державні адміністрації, їхні структурні підрозділи, утворені як юридичні особи публічного права, реорганізуються в межах граничної чисельності, умов оплати праці працівників і норм витрат, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX утворено в Івано-Франківській області Івано-Франківський район (з адміністративним центром у місті Івано-Франківськ) у складі територій Більшівцівської селищної, Богородчанської селищної, Букачівської селищної, Бурштинської міської, Галицької міської, Дзвиняцької сільської, Дубовецької сільської, Єзупільської селищної, Загвіздянської сільської, Івано-Франківської міської, Лисецької селищної, Обертинської селищної, Олешанської сільської, Рогатинської міської, Солотвинської селищної, Старобогородчанської сільської, Тисменицької міської, Тлумацької міської, Угринівської сільської, Ямницької сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" №1635-р від 16.12.2020, відповідно до пункту 6 частини першої статті 20, пункту 5 частини другої статті 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і статті 7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" постановлено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1; утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3.
Згідно Додатку 3 до розпорядження Кабінету Міністрів України №1635-р від 16.12.2020 Тлумацьку, Тисменицьку, Рогатинську, Галицьку, Богородчанську райдержадміністрації реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Івано-Франківської райдержадміністрації Івано-Франківської області.
Отже, Івано-Франківська райдержадміністрація Івано-Франківської області є новою юридичною особою публічного права.
У відповідності до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються" №1321 від 16.12.2020 перехід повноважень, прав та обов'язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.
В свою чергу, пунктом 8 цієї постанови КМУ передбачено, що перехід майна, майнових прав та обов'язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації; у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.
Відповідно до пункту 10 постанови КМУ №1321 райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку.
Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 09.03.2021 №66 утворено комісію з реорганізації Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької та Тлумацької районних державних адміністрацій шляхом їх приєднання до Івано-Франківської районної державної адміністрації.
Пунктом 3 цього розпорядження утворену комісію з реорганізації зобов'язано: затвердити у семиденний строк після утворення комісії з реорганізації план заходів, пов'язаних з реорганізацією; підготувати та подати на затвердження голові обласної державної адміністрації плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються; здійснити заходи щодо проведення вивільнення державних службовців районних державних адміністрацій, які реорганізуються, відповідно до вимог законодавства про державну службу; здійснити заходи щодо проведення вивільнення працівників районних державних адміністрацій, які реорганізуються, відповідно до вимог законодавства про працю; забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з утворенням та реорганізацією районних державних адміністрацій внаслідок утворення та ліквідації районів, зокрема виконання планів вивільнення працівників районних державних адміністрацій, що припиняються.
Відповідно до розпорядження Івано-Франківської райдержадміністрації Івано-Франківської області граничну чисельність працівників цієї адміністрації затверджено в кількості 193 одиниці.
Згідно інформації з відкритих джерел п'яти районних адміністрацій, що реорганізовуються, в тому числі Тлумацької, їх гранична чисельність становила більше 80 одиниць кожна.
Таким чином під час реорганізації Тлумацької, Тисменицької, Рогатинської, Галицької, Богородчанської райдержадміністрацій шляхом приєднання до новоутвореної Івано-Франківської райдержадміністрації Івано-Франківської області відбулося скорочення чисельності працівників цих адміністрацій.
Посада головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яку обіймав ОСОБА_1 відноситься до посад категорії "В" державної служби.
Згідно листа від 27.04.2021 №4/10-13/09 в Івано-Франківській районній державній адміністрації Івано-Франківської області створено 18 віддалених робочих місць розміщених в м. Тлумач. Станом на 20.04.2021 в Івано-Франківській районній державній адміністрації Івано-Франківської області 25 вакантних посад категорії "В" державної служби (а.с.102).
В пункті 2 частини 1 статті 41 Закону України Про державну службу визначено, що державний службовець з урахуванням його професійної та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному, до якого переводиться державний службовець.
Аналізуючи дану норму Закону суд вважає, що переведення державного службовця на вакантну посаду в іншому державному органі відбувається за наявності рішень, як суб'єкта призначення, з якого переводиться державний службовець, так і суб'єкта призначення до якого переводиться державний службовець.
Позивачем не надано суду доказів про наявність письмової згоди Івано-Франківської райдержадміністрації Івано-Франківської області на його працевлаштування шляхом переведення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області були відсутні повноваження запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в Івано-Франківській районній державній адміністрації Івано-Франківської області, оскільки цей новостворений орган є окремою юридичної особою. В свою чергу, в Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області відсутній обов'язок, щодо працевлаштування ОСОБА_1 , з яким відсутні будь - які правовідносини.
Як наслідок, позов у частині скасування наказу від 31.03.2021 №07-к, поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області чи іншій рівнозначній посаді, до задоволення не підлягає.
Не підлягають також до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок відсутності правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді державної служби.
Щодо позову в частині права ОСОБА_1 на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.03.2021 по 29.04.2021, суд зазначає наступне.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача, заробітна плата виплачена ОСОБА_1 02.04.2021 в сумі 7000,00 грн. та 13.04.2021 в сумі 14240,781 грн. (а.с.15).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, ч. 1 та ч. 2 ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд зазначає, що у даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого виникло у позивача у зв'язку з невиплатою в повному обсязі усіх виплат при звільненні з державної служби.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Як встановлено судом позивача звільнено з посади державної служби 31.03.2021, а остаточний розрахунок після звільнення з ним проведено тільки 13.04.2021.
Оскільки Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області не було проведено з позивачем під час звільнення з державної служби остаточного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).
Заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням становила 19210,03 грн., а саме за 19 робочих днів у січні 2021 року 9492,83 грн., за 20 робочих днів у лютому 2021 року - 9717,20 грн. (а.с.23).
Розмір одноденного заробітку склав 492,56 грн. (19210,03 грн./2 місяці (39 робочих днів) = 492,56 грн.).
Кількість робочих днів, впродовж яких не здійснено повного розрахунку при звільненні з 01.04.2021 (наступного дня після звільнення) по 13.04.2021 (день остаточного розрахунку) - 9.
Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 4433,04 грн. (492,56 грн. одноденний заробіток х 9 робочих днів затримки остаточного розрахунку при звільненні = 4433,04 грн.).
Отже, вказана сума коштів підлягає до стягнення з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь позивача.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голуб Григорій Степанович, до відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 454 грн. сплачених судових витрат.
Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.
Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом законодавства, консультація клієнта та складання позовної заяви на суму 4000 грн.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що вивчення адвокатом законодавства, консультація клієнта та складання позовної заяви не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, а також те, що позов підлягає частковому задоволенню, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 1500 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 23803078, вул. Макухи,12, м. Тлумач, Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4433,04 (чотири тисячі чотириста тридцять три) гривні 04 копійки.
В задоволенні інших позовних вимог та до інших відповідачів відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 23803078, вул. Макухи,12, м. Тлумач, Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 23803078, вул. Макухи,12, м. Тлумач, Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.