ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову в забезпеченні позову
"09" липня 2021 р. справа № 300/1912/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву від 08.07.2021 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), інтересах якої діє адвокат Піцьків Володимир Ярославович (надалі по тексту також - представник позивача), 27.04.2021 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління, Управління Держпраці в області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова, оскаржуване рішення).
У зв'язку з усуненням недоліків, визначених в ухвалі без руху від 05.05.2021, ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами.
Від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) 08.07.2021 надійшла заява про забезпечення позову від 08.07.2021 за №151-07/21 шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову від 08.07.2021, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті вказано слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи оскаржувана постанова прийнята відповідачем в порядку частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України).
За змістом пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №509 від 17.07.2013, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України).
Із поданих позивачем копії документів слідує, що старшим державним виконацем Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі по тексту також - державний виконавець) за постановою відповідача про накладення штрафу від 08.04.2021 за №ІФ7/535/АВ/П/ТД-ФС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66013280 від 08.07.2021, згідно змісту якої розпочате примусове стягнення, застосованого до ОСОБА_1 , штрафу в розмірі 360 000,00 гривень.
Вказане свідчать про перебування у Тячівському районному відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на примусовому виконанні певного виконавчого документа.
Разом з тим, порівнюючи відомості із оскаржуваної постанови відповідача від 08.04.2021 та постанови державного виконавця від 08.07.2021, судом встановлено, що такі дві постанови стосуються різних обставин.
Зокрема, незважаючи на те, що в постанові державного виконавця органом стягнення визначено Управління Держпраці в Івано-Франківській області, а також зазначено дату видачі виконавчого документа - 08.04.2021, які співпадаються із відповідачем у даній справі і датою постановлення оскаржуваної постановою, решта реквізитів такого виконавчого документа не відповідають обставинам адміністративної справи №300/1912/21.
Так, оскаржувана постанова містить номер №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС, в той час, як постанова державного виконавця інший - №ІФ7/535/АВ/П/ТД-ФС. Також, постановою Управління Держпраці в області штраф застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а у постанові державного виконавця боржником визначено ОСОБА_1 без статуса фізичної особи-підприємця.
Такі відмінності не дають суду можливості ідентифікувати стягнення у виконавчому провадженні ВП №66013280 саме за оскаржуваною постановою у даній адміністративній справі.
На переконання суду, подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 докази не можуть підтвердити того, що не вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення стягнення на підставі постанови відповідача при завершенні примусового його виконання у виконавчому провадженні ВП №66013280 до завершення розгляду справи і прийняття відповідного рішення суду, може істотно ускладнити поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль чи витрат.
Доказів про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у пункті 6 частини 1 статті 3 Закону України ''Про виконавче провадження'' (постанови №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021), чи звернення стягувача із заявою в органи державної виконавчої служби про примусове виконання постанови, представником позивача не надано.
За наведених обставин та вказаних правових норм, заявлене клопотання про забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови є безпідставним та необґрунтованим, а тому в забезпечені позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150-154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову від 08.07.2021 за №151-07/21 в адміністративній справі №300/1912/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ79/535/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статей 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраціцйний номер картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39784625), вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.