ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" липня 2021 р. справа № 300/749/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача: Шуберта В.І.,
представника відповідача: Муратової Н.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Шуберт Володимир Іванович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2020 року № 00/2475/0712, № 00/2477/0712 та № 00/2478/0712.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту документальної позапланової виїзної перевірки від 20.10.2020 року № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_1 , які не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, представник позивача вказав на те, що при проведенні перевірки інспектор ГУ ДПС в Івано-Франківській області діяв з порушенням чинних норм законодавства України, оскільки перевірка позивача проведена не за місцем знаходження, як це прямо передбачено для документальної виїзної перевірки нормами Податкового кодексу України, а в приміщенні контролюючого органу, а висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено на підставі інформаційних даних, які наявні у контролюючого органу в базах даних, без фактичного дослідження первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом. Так, інспектор ГУ ДПС в Івано-Франківській області пред'явив ФОП ОСОБА_1 вимогу від 07.10.2020 року про надання до перевірки всіх наявних документи до 12.00 год. 08.10.2020 року. Представник позивача зазначив, що на виконання вказаної вимоги документи були підготовлені та пред'явлені за місцем проведення виїзної перевірки, яке зазначене в наказі на перевірку. Проте, з 08.10.2020 року по 13.10.2020 року інспектор не з'являвся за місцем проведення перевірки: АДРЕСА_1 . Водночас, звернуто увагу суду, що ані у вимозі, ані в жодному іншому документів не зазначено, що документи повинні бути пред'явлені за адресою по АДРЕСА_2 , тобто в приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Такими діями інспектор порушив права позивача під час проведення податкової перевірки (право на пред'явлення документів та право надання пояснень під час проведення перевірки). Представник позивача вказав, що акт перевірки складено в приміщенні відповідача на підставі акту про ненадання позивачем документів для перевірки. Отже, первинні документи відповідачем не досліджувалися. Відтак, перевірку позивача проведено без дослідження первинної документації. З урахуванням вкладеного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.112020 року № 00/2475/0712, № 00/2477/0712 та № 00/2478/0712.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.176-178).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.04.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. При цьому зазначив, що 07.10.2020 року працівниками відповідача було здійснено виїзд за місцезнаходженням платника податку відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вручено вимогу від 07.10.2020 року про надання документів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та підтвердження задекларованих показників. До перевірки платником представлено документи, на основі яких складено реєстр наданих до перевірки документів, який додано до першого примірника акта перевірки. Вищезазначені документи позивачем представлено 07.10.2020 року та повідомлено, що всі документи, що збереглися. 08.10.2020 року позивач в телефонному режимі повідомив, що будь-які інші документи знищені, про що складено акт про ненадання документів № 15/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 13.10.2020 року. Представник відповідача, вказав на те, що перевіркою встановлено, що внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу за 2017 рік на загальну суму 37120 грн. підприємцем було відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 6681,60 грн. (37120 грн.*18%), за 2018 рік на загальну суму 16155 грн. підприємцем було відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 2907,90 грн. (16155 грн.*18%) та за 2019 рік на загальну суму 21459,98 грн. підприємцем було відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 3862,80 грн. (21459,98 грн.*18%). Відповідно, в порушення пп.1.2, пп. 1.3 п. 16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, із заниженого чистого оподаткованого не нараховано військового збору за 2017 рік на суму 556,80 грн. (37120 грн.*1,5%), за 2018 рік - 242,33 грн. (16155*1,5%) та за 2019 рік на суму 321,90 грн. (21459*1,5%), підлягає донарахуванню та сплаті. Зазначено, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення, внаслідок чого просить суд в задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.195-198).
08.04.2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (т.1, а.с.222-224).
Відповідачем 20.04.2021 року через канцелярію суду подано заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.235-237).
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених ним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечила з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.10.2020 року № 1153 та направлення від 06.10.2020 року за № 1424, в період з 07.10.2020 року по 13.10.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 року по 11.11.2019 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 11.11.2019 року.
13.10.2020 року працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 15/09-19-07-12/ НОМЕР_2 про ненадання ФОП ОСОБА_1 документів до перевірки (т.1, а.с. 218-219).
За результатами перевірки складено акт за № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 20.10.2020 року, відповідно до змісту якого податковим органом констатовано порушення позивачем, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, чим занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності на загальну суму 13452,30 грн., в тому числі за 2017 рік - 6681,60 грн., за 2018 рік - 2907,90 грн. та за 2019 рік - 3862,80 грн.; порушення підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, чим занижено податкові зобов'язання по військовому збору з чистого доходу від здійснення діяльності на загальну суму 1121,03 грн., в тому числі за 2017 рік - на суму 556,80 грн., за 2018 рік - 242,33 грн. та за 2019 рік - 321,90 грн.; порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу, несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік; порушення пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, не ведення книги обліку доходів і витрат та порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, надання первинних документів не в повному обсязі (т.1, а.с.201-216).
02.11.2020 року ФОП ОСОБА_1 подав до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 20.10.2020 року (т.1, а.с.48-54).
За результатами розгляду поданого заперечення, відповідачем надано відповідь № 5666/10/09-19-07-12 від 18.11.2020 року, в якій зазначено, що висновок акта від 20.10.2020 року № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 залишено без змін (т.1, а.с.57-64).
На підставі акту перевірки № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 20.10.2020 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2020 року: № 00/2477/0712, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 16815,38 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 13452,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3363,08 грн.; № 00/2475/0712 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1401,29 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1121,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 280,26 грн.; № 00/2478/0712, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 грн. (т.1, а.с.11,13,15).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак згідно рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 20.01.2021 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.65-76).
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Таким чином законодавцем визначені чіткі розмежування щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому, положення Податкового кодексу України не містять нормативно визначеної можливості податковому органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 року № 00/2478/0712, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 грн., суд зазначає наступне.
Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме надання первинних документів не в повному обсязі за 2017-2019 роки, про що складено акт про ненадання документів № 15/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 13.10.2020 року (т.1, а.с.218-219).
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що начальником ГУ ДПС в Івано-Франківській області 06.10.2020 року видано наказ № 1153 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 1424 від 06.10.2020 року, які 07.10.2020 року вручено позивачу.
Тобто, фактично позивач був повідомлений про перевірку, дату її початку та місце проведення: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд зазначає про те, що обов'язковою умовою проведення такої перевірки є її проведення виключно за місцезнаходженням об'єкта перевірки, тобто по АДРЕСА_1 .
Водночас, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що 07.10.2020 року ОСОБА_1 посадовими особами ДПС України вручено копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 1153 від 06.10.2020 року та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 1424 від 06.10.2020 року. Окрім того, вручено вимогу «про надання пояснень та документального підтвердження» від 07.10.2020 в термін до 12 год. 08.10.2020. На момент пред'явлення вимоги ним було надано інспектору ряд документів на її виконання. Інші документи згідно змісту вимоги слід було надати наступного дня. Проте, в період з 08.10.2020 року по 13.10.2020 року інспектор не з'являвся за вказаним місцем проведення перевірки, що позбавило позивача виконати вимогу належним чином.
В судовому засіданні встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 07.10.2020 року вручено позивачу вимогу про надання до перевірки всіх наявних документів в термін до 12:00 год. 08.10.2020 року, що свідчать про фінансово-господарську діяльність, в тому числі реальності здійснення взаємовідносин з контрагентами та достовірність нарахування податків, зборів, обов'язкових платежів (т.1, а.с.79-80).
Поряд з цим, з реєстру наданих до перевірки документів встановлено, що частина підтверджуючих документів надана позивачем посадовій особі ДПС України ще 07.10.2020, тобто до часу відображеного у вимозі. (т.1, а.с.217).
Водночас, як встановлено зі змісту акту перевірки № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 20.10.2020 року, така перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області (т.1, а.с.18).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_2 суду пояснила, що працює на посаді головного державного ревізора інспектора відділу позапланових перевірок податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Повідомила суду, що 07.10.2020 року нею в порядку проведення позапланової документальної виїзної перевірки, здійснено виїзд за місцезнаходженням платника податку відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вручено вимогу від 07.10.2020 року про надання документів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та підтвердження задекларованих показників. До перевірки платником представлено документи, на основі яких складено реєстр наданих до перевірки документів, який додано до першого примірника акта перевірки. Вищезазначені документи позивачем представлено 07.10.2020 року та повідомлено, що всі документи, що збереглися. 08.10.2020 року позивач в телефонному режимі повідомив, що будь-які інші документи знищені, про що складено акт про ненадання документів № 15/09-19-07-12/ НОМЕР_2 від 13.10.2020 року.
Проте, представник позивача, в судовому засіданні заперечив факт здійснення вищевказаної телефонної розмови, так настояв на тому, що документи для проведення перевірки були підготовані згідно вимоги та були б надані по факту приїзду інспектора 08.10.2020 за місцем проведення виїзної перевірки: АДРЕСА_1 . Проте, працівники ДПС в Івано-Франківській області в період з 08.10.2020 року по 13.10.2020 року за вказаною адресою не з'являлися.
Також, як вбачається з матеріалів справи, жодного запису щодо відмову позивача в наданні документів у порядку пункту 85.6 статті 85 ПК України у акті про ненадання документів від 13.10.2020 у ході перевірки здійснено не було, водночас вказаних акт не містить і підпису позивача, що вказує про не доведення до відома останнього і змісту даного документу.
Зазначені дії відповідача, на думку суду, обмежили позивача у можливості брати участь при проведенні перевірки, наданні ним у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
З урахуванням встановлених обставин справи, на переконання суду, відповідач порушив абзац 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, оскільки перевірку проведено не за місцезнаходженням позивача, а в приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2478/0712, внаслідок чого, позов в цій частині підлягає до задоволення.
Стосовно позовних вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2477/0712 та № 00/2475/0712, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту акту перевірки від 20.10.2020 року № 46/09-19-07-12/ НОМЕР_2 , відповідачем здійснено висновок, що позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік на суму 37120 грн., за 2018 рік на суму 16155 грн. та за 2019 рік на суму 21459,98 грн. Внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу за 2017 рік на загальну суму 37120 грн. підприємцем відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 6681,60 грн. (37120 грн.*18%), за 2018 рік на загальну суму 16155 грн. підприємцем відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 2907,90 грн. (16155 грн.*18%) та за 2019 рік на загальну суму 21459,98 грн. підприємцем відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 3862,80 грн. (21459,98 грн.*18%). Відповідно, із заниженого чистого оподаткованого не нараховано військового збору за 2017 рік на суму 556,80 грн. (37120 грн.*1,5%), за 2018 рік - 242,33 грн. (16155*1,5%) та за 2019 рік на суму 321,90 грн. (21459*1,5%).
Вищевказаний висновок податкового органу базується на констатації факту ненадання позивачем всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Водночас, суд не може погодитися з вищевказаними висновками податкового органу з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено у пункті 177.4 статті 177 ПК України.
Згідно з частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В судовому засіданні встановлено, що згідно Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік позивачем на підставі первинних документів задекларовано наступні показники, а саме:
- колонка 5 “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” - в сумі 32620 грн.;
- колонка 7 “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” в сумі 4500 грн.
Загальна сума витрат за даними платника склала - 37120 грн., сума одержаного доходу (колонка 4) - 44623 грн., сума чистого оподатковуваного доходу (колонка 9) - 7503 грн.
Також, згідно Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік позивачем на підставі первинних документів задекларовано наступні показники, а саме:
- колонка 5 “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” - в сумі 12555 грн.;
- колонка 7 “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” в сумі 3600 грн.
Загальна сума витрат за даними платника склала - 16155 грн., сума одержаного доходу (колонка 4) - 16155 грн.
Окрім того, згідно Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік позивачем на підставі первинних документів задекларовано наступні показники, а саме:
- колонка 5 “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” - в сумі 19059,98 грн.;
- колонка 7 “інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг” в сумі 2400 грн.
Загальна сума витрат за даними платника склала - 21459,98 грн., сума одержаного доходу (колонка 4) - 24541,98 грн., сума чистого оподатковуваного доходу (колонка 9) - 3082 грн.
Суд зазначає, що висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 року № 00/2477/0712 про заниження чистого оподаткованого доходу за 2017-2019 роки ґрунтуються на тому, що до перевірки не представлено документи, які підтверджують витрати, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Проте, суд критично ставиться до зазначених висновків контролюючого органу, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося судом вище, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 підготував всі первинні документи за період 2017-2019 роки та були пред'явлені за місцем проведення виїзної перевірки: АДРЕСА_1 . Проте, працівники ДПС в Івано-Франківській області в період з 08.10.2020 року по 13.10.2020 року за вказаною адресою не з'являлися.
Водночас, суд вказує на те, що в ході розгляду справи стороною позивача надано для судового дослідження ряд доказів, що підтверджують витрати на оплату товарів, робіт та послуг за 2017-2109 роки та складають склають 65569,28 грн.
Зокрема, надано видаткові накладні та квитанціями з контрагентами: ТОВ “Баядера Логістик”, ТОВ “Торгова фірма “Стиль”, ТОВ “Дистрибуцій на компанія “Алко-Стиль”, ТОВ “Галичина-Табак”, СПД ОСОБА_3 ; довідку про споживання та оплату електричної енергії за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, довідкою про стан розрахунків за послугами з постачання електроенергії між ТОВ “Прикарпатенерготрейд” та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 30.11.2019 року та квитанціями про оплату електроенергії (т.1, а.с.89-161, т.2, а.с.18-20).
Суд зазначає, що зазначені вище витрати включені до показників колонки 5 та 7 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки, та документально підтверджені, оплачені, а також пов'язані з отриманням доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що всі перелічені документи, які були надані суду під час розгляду цієї адміністративної справи, є належними та допустимими доказами в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами та свідчать про обґрунтоване включення останнім до складу інших витрат у податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 -2019 роки на загальну суму у розмірі 65569,28 грн.
Водночас, із врахуванням встановлених та проаналізованих судом фактичних обставин, позивачем все ж занижено чистий оподаткований дохід за період з 2017-2019 роки на загальну суму 9565,7 грн. (75134,98-65569,28 грн.), відповідно, занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 1721,83 грн. (9565,7 грн.*18%).
Внаслідок чого, суд приходить до висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2477/0712, в частині збільшеної позивачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі за податковим зобов'язанням - 11730,47 грн .= (13452,30 - 1721,83) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2932,62 грн. (3363,08 - (1721,83*25%).
Окрім того, у розділі 2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності сум доходу, на які нараховується військовий збір, встановлено його заниження за 2017 рік на суму 556,80 грн. (37120 грн.*1,5%), за 2018 рік - 242,33 грн. (16155 грн.*1,5%) та за 2019 рік -321,90 грн. (21459,98 грн.*1,5%).
Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником податку на доходи фізичних осіб за 2017-2019 роки.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем занижено чистий оподаткований дохід за період з 2017-2019 роки на загальну суму 9565,7 грн., відповідно, занижено військовий збір в сумі 143,49 грн. (9565,7 грн.*1,5%).
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2475/0712 в частині збільшення позивачем суми грошового зобов'язання з військового збору, у тому числі за податковим зобов'язанням 977,54 грн.= (1121,03 - 143,49) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 244,38 грн. = ( 280,26 - (143,49 *25%).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2477/0712 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі за податковим зобов'язанням - 11730,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2932,62 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2475/0712 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, у тому числі за податковим зобов'язанням 977,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 244,38 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року № 00/2478/0712.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 08 липня 2021 р.