ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" липня 2021 р. справа № 300/2273/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 18.05.2021 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та у відповідності до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2020 році має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", виплачено таку допомогу у розмірі 1390 грн., що на переконання позивача є протиправним. ОСОБА_2 вказує на те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися йому у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати відповідача перерахувати позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.15-16).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.06.2021 (а.с. 20-21), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що повноваження, які здійснює Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради є делегованими державою, видатки на здійснення виплат, заявлених в позові проводяться тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати. З урахуванням вказаного, відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 визначено розмір щорічної разової допомоги для позивача як учаснику бойових дій у розмірі 1390 грн. Водночас, представник відповідача звернула увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 за №20рп/2011, де Суд вказав, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян. Департамент, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.05.2015 (а.с.13).
Позивач, 15.03.2021 року звернувся до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради із заявою, в якій просив здійснити перерахунок державної допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій та сплатити заборгованість по вказаній допомозі (а.с.9-11).
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 31.03.2021 року за № Н/215 повідомив позивача про здійснення Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради виплати вказаної допомоги у розмірі 1390 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а здійснення виплати спірної допомоги у іншому розмірі нормами чинного законодавства не передбачено (а.с.12).
Позивач, вважаючи протиправними дії Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо нарахування і виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Постанова № 112) установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 гривень (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, у 2020 році при нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" і Постанова № 112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 23.06.2020 у справі №440/2546/20 та згідно змісту судового рішення Верховного Суду у вказаній зразковій справі встановлено, що дана адміністративна справа щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є типовою справою по відношенню до зразкової справи №440/2722/20, оскільки відповідачем у таких справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, при ухваленні рішення в даній справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2020 у розмірі 1638,00 грн.
Враховуючи внесені рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачу, як учаснику бойових дій, Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8190 гривень (1 638,00 х5).
Водночас, як встановлено судом, позивачу виплачено кошти в сумі 1390 гривень, що суперечить положенню частини 5 статті 12 Закону №3551 в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV і рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020. Відтак, сума недоотриманих позивачем коштів складає 6800 гривень.
Щодо посилань відповідача у відзиві з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає наступне.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи судом встановлено, що 15.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради із заявою, про перерахунок грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та сплати заборгованості, у задоволенні якої відповідачем відмовлено.
З відповіді Департаменту соціальної політики від 31.03.2021 №Н/215 позивач і дізнався про неправомірну позицію відповідача щодо відсутності підстав для здійснення виплати грошової допомоги до 5 травня у розмірі іншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в результаті чого, оскаржуючи таке рішення, звернувся 18.05.2021 до суду із даним позовом.
Таким чином, з урахуванням вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, шляхом звернення із заявою до відповідача, суд зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду ОСОБА_1 слід обчислювати саме з моменту отримання ним відповіді Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 31.03.2021 №Н/215, а не з моменту виплати позивачу грошової допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено законом, як вказує на це представник відповідача.
Відтак, позовну заяву позивачем подано до суду в межах строку, встановленого КАС України, а доводи представника відповідача з цього приводу, з огляду на їх необґрунтованість, суд вважає безпідставними.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 13 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 36733431) щодо недоплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 36733431) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
відповідач: Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 36733431, вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитюк Р.В.