Справа № 523/13326/20
Провадження №2/523/271/21
"05" липня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради в якій просить:
- ухвалити рішення, яким відібрати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав, строком на один рік.
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку на користь та на утримання малолітньої дитини.
Позов обґрунтовано тим, що до органу опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради надійшло клопотання від служби у справах дітей Одеської міської ради щодо підготовки та надання позовної заяви до суду про відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення її батьківських прав.
Як зазначає представник позивача, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 .
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно наказу служби у справах дітей Одеської міської ради від 19.08.2020р. №105, перебуває на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.
18.08.2020 року до територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Суворовському районі, надійшло телефонне повідомлення від Суворовського ВП ГУНП в Одеській області про те, що прибувши за викликом, зробленим на «102», його співробітниками виявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в неадекватному стані, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Батьки вчинили бійку в присутності малолітньої однорічної дитини.
Посадовими особами служби у справах дітей Одеської міської ради було здійснено терміновий виїзд за вказаною адресою та з'ясовано, що мати дитини, ОСОБА_2 , не працює, веде асоціальний спосіб життя, перебуває в неадекватному стані з ознаками, схожими на алкогольне сп'яніння.
Чоловік, що назвався батьком дитини, ОСОБА_1 , відмовився надавати документи, що посвідчують його особу.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поводили себе неадекватно, сварилися та влаштували бійку у присутності дитини. Мати дитини була зі слідами побоїв, скривавлена. Працівники вимушені були викликати підкріплення працівників поліції. Також була викликана швидка медична допомога.
Після огляду лікарем малолітньої дитини було зафіксовано сліди гематоми, подряпини на внутрішній поверхні правої ноги, дитина перебувала у тривожному стані внаслідок неадекватної поведінки батьків.
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини було встановлено, що проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьками загрожує його життю та здоров'ю.
З метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до КНП «Дитяча міська клінічна лікарня № 3».
У судове засідання з'явився представник позивача Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - Кустікова В.О., позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
У судове засідання з'явився відповідач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , позовні вимоги не визнали,просили у задоволенні відмовити.
У судове засідання з'явився представник третьої особи Служба у справах дітей Одеської міської ради - Гусєва І.В., позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти задоволення позову.
В матеріалах справи міститься відзив адвоката Блажиєвої О.О. на позовну заяву Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в якому зазначила про те, що вважає про те, що даний позов необґрунтованим, та таким що не підлягаю задоволенню з наступних підстав.
Адвокатом Блажиєвою О.О. зазначено про те, що відповідно до позовної заяви 18.08.2020 року до служби у справах дітей надійшло телефонне повідомлення від Суворовського ВП про неадекватний стан батьків неповнолітнього ОСОБА_3 , у зв'язку з чим, вони прибули за адресою: АДРЕСА_1 . Поліція і служба у справах дітей прибули за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації батька дитини, де відбувся конфлікт, між бабусею та матір'ю дитини, і саме бабуся нанесла удар кулаком відповідачці у ніс. Коли приїхала служба у справах дітей за викликом, вони наполягли, щоб відповідачі показали де мешкає дитина, щоб побачити умови. І відповідачі були вимушені розбудити дитину, яка вже спала в іншій кімнаті, та піти до дому до ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 розбудивши дитину, взяв його на руки і поніс за адресою мешкання, саме з цього приводу хлопчик, був роздратований, що його розбудили і вимушені були пішки іти на іншу адресу, на вимогу служби у справах дітей.
Стосовно того, що відповідачка ОСОБА_2 веде асоціальний спосіб життя, адвокат Блажиєва О.О. зазначила про те, що дане твердження не відповідає дійсності і нічим не підтверджується, на обліку в психо-неврологічному обліку не перебуває, це стосується і іншого відповідача ОСОБА_1 , підтверджуючих довідок позивачем не надано.
ОСОБА_2 дійсно не працює, оскільки вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, крім того, у неї хворий батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переніс інфаркт і інсульт, за яким вона доглядає.
Стосовно сліду гематоми на внутрішній поверхні правої ноги дитини, то її походження не може підтверджувати жорстоке поводження батьків до дитини., подряпина могла з'явитися від буть-чого.
Адвокат Блажиєва О.О. зазначає про те, що не погоджується з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, який є в матеріалах справи, оскільки до нього не було надано порядок, не зазначені дані про інших близьких родичів, не зазначено хто фактично здійснює догляд за дитино, не зазначено контактну особу від сім'ї, стан алкогольного сп'яніння також нічим не підтверджено, зазначено що все зафіксоване є особистим застереженням, але невідомо чиїм це є особистим спостереженням, а також сам акт не підписаний жодним із відповідачів, також відсутні будь-які коментарі батьків, тобто батьків не ознайомили із цим актом взагалі, навіть відсутня помітка про їх відмову від підпису.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку та доводи сторін, суд вважає про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1846. Батьками записані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.4).
18.08.2020 року до територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Суворовському районі, надійшло телефонне повідомлення від Суворовського ВП ГУНП в Одеській області про те, що прибувши за викликом, зробленим на «102», його співробітниками виявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в неадекватному стані, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Батьки вчинили бійку в присутності малолітньої однорічної дитини.
.В матеріалах справи міститься акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого встановлено про те, що у малолітньої дитини було зафіксовано сліди гематоми, подряпини на внутрішній поверхні правої ноги (а.с.5-8) та згідно з даним актом встановлено, що проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьками загрожує його життю та здоров'ю.
28.08.2020р. до Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов лист № 08/8924 від служби у справах дітей Одеської міської ради щодо підготовки та надання позовної заяви до суду про відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення її батьківських прав (а.с.3).
З матеріалів справи вбачається про те, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно наказу служби у справах дітей Одеської міської ради від 19.08.2020р. №105, перебуває на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, (а.с.4а).
20.08.2020р. Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження № 526 про заходи щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та влаштування його до дитячого державного закладу (а.с.12).
Судом встановлено про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були надані соціальні послуги згідно державного стандарту соціальної профілактики, проведена бесіда щодо виконання батьківських обов'язків та психологічного стану членів родини, що підтверджується листами Центру соціальних служб № 05/01-692 від 16.08.20р. № 04/01-3051 від 04.11.2020р. (а.с.45,46).
З матеріалів справи встановлено про те, що згідно акту обстеження умов проживання від 26.08.2020р. та акту обстеження умов проживання від 16.03.2021р. наявні умови для проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина має окреме ліжко, столик-стілець, речі по сезону, іграшки, продукти харчування (а.с.48,61).
В матеріалах справи міститься довідка-характеристика, надана та підписана ДОП Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ст.. лейтенантом поліції Коровицькою К. згідно якої відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місце проживання характеризується позитивно, алкогольні напої не вживає, у вживанні наркотичних речовин помічена не була, ввічлива та привітна (а.с.101).
Також, в матеріалах справи міститься довідка-характеристика надана МПП «Метеоролог» з якої вбачається про те, що ОСОБА_1 працює в МПП «Метеоролог» інженером-метрологом з 2015р. Зарекомендував себе з позитивного боку, охайний доброзичливий, ввічливий (а.с.102).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі "М. С. проти України" та у рішенні "Мамчур проти України", № 10383/09, від 16 липня 2015 року, 100 ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
ЄСПЛ у справі "Савіни проти України" вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частина 1 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, а згідно із ч. З цієї статті, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд може постановити рішення про повернення їм дитини.
Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали, а судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст. 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам. У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що представник позивача Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради не довів в судовому засіданні, що є виняткові обставини, які б стали, за рішенням суду, законною підставою для відібрання від батьків дитини без позбавлення батьківських прав, не довів в суду, що в державних установах малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть краще піклуватись ніж в їх сімї; не довів в суді, що позбавляючи малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківської любові, піклування, тим самим захищаються їх права та законні інтереси.
Також, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позовні вимоги Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 265 ЦПК України, ст.ст. 5, ч. 8, 9 ст. 7, ч. 4 ст. 155, ст. ст. 164, 170 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення складено та підписано суддею 08.07.2021р.
Суддя: Аліна С.С.