Справа № 201/11868/19
Провадження № 2/932/1072/21
30 червня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, -
22.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої апаратом суду, у грошовому виразі, у сумі, визначної судом на власний розсуд, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку райсуду.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. Апарат Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська направив йому рекомендованим листом з повідомленням копію ухвали від 17.09.2019 року по справі № 201/10558/19 про залишення позовної заяви без руху в порушення вимог ч. 5 ст. 272 ЦПК України лише 23.09.2019 року, тим самим вчинивши неправомірні дії та бездіяльність. Копію ухвали від 11.09.2019 року по справі № 201/10069/19 про повернення позовної заяви, в порушення вимог ч. 5 ст. 272 ЦПК України, надіслано йому апаратом суду лише 22.09.2019 року, тим самим вчинено неправомірні дії та бездіяльність. 26.09.2019 року він ознайомився з матеріалами справи № 201/5303/19 за його позовом до АТ «Дніпрогаз» та не виявив доказів надіслання відповідачу або вручення представнику відповідача копії рішення суду від 24.06.2019 року. Цей факт віднайшов своє підтвердження і у листі голови суду від 01.10.2019 року за вих. № 5/508/2019 та в ухвалі апеляційного суду від 02.09.2019 року у цій справі № 201/5303/19. У своїй скарзі від 27.09.2019 року він прохав голову суду повідомити його причини невиконання апаратом суду вимог закону, зокрема, про причини ненадіслання відповідачу копії рішення від 24.06.2019 року по справі № 201/5303/19, або про причини відсутності відповідних доказів виконання такого обов'язку у матеріалах справи, з повідомленням дати отримання копії рішення відповідачем, що має бути підтверджена документально. Листом від 01.10.2019 року за вих. № 5/508/2019 голова суду на його скаргу запитуваної інформації не надав, натомість надав інформацію, яку він у керівника апарату суду не запитував, а також послався на відтермінування розгляду скарги до повернення матеріалів цивільної справи з суду апеляційної інстанції. Оскільки відповідь щодо порушеного ним питання, а саме: порушеного права на одержання копій судових рішень у справах № 201/10558/19 та № 201/10069/19 у строки, встановлені ст. 272 ЦПК України, у вигляді відтермінування її надання керівником апарату суду до повернення справ з суду апеляційної інстанції не містить мотивованого посилання голови суду на відповідні норми закону, вона є неправомірною та такою, що не відповідає нормам ст.ст. 19, 20 Закону України «Про звернення громадян». Його скарга від 27.09.2019 року за вх. № 32406 була адресована безпосередньо керівнику апарату суду, а не його голові, тому керівник апарату суду проявив повну бездіяльність, не надавши на неї відповідь, а голова суду не перевірив скаргу об'єктивно і всебічно, згідно з приписами ст. 19 згаданого Закону. Оскільки Інструкцією № 173 передбачено надіслання усієї кореспонденції суду, після її реєстрації у АСДС, поштою, керівник апарату суду мав можливість перевірити доводи його скарги без матеріалів справи, у 15-ти денний строк з дня її отримання, відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Неправомірні дії та бездіяльність службових осіб Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська порушили його звичний уклад життя, він був змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитись від звичних зручностей, налагоджувати своє життя за поневірянь у судах, нести додаткові витрати, що у підсумку викликало душевні страждання та завдало моральної шкоди, право на відшкодування якої встановлено ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про звернення громадян». В силу ч. 3 ст. 23 ЦК України розміру грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», йому мають бути відшкодовані моральні збитки, завданні неправомірними діями та бездіяльністю відповідача та його посадовими особами, вчиненими при розгляді скарги від 27.09.2019 року у грошовому виразі. Доказами протиправних дій та бездіяльності посадових осіб відповідача є ухвала Дніпровського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі № 201/5303/19, скарга від 27.09.2019 року за вх. № 32406, матеріали справи № 201/5303/19, лист від 01.10.2019 року за вих. № 5/508/2019.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2019 року визначено підсудність з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Внаслідок відсторонення судді Женеску Е.В. від здійснення правосуддя, у справі проведено повторний автоматизований розподіл та ухвалою суду від 29.01.2020 року справу прийнято до провадження суддею Сліщенком Ю.Г.
Внаслідок звільнення судді ОСОБА_2 у зв'язку з поданням заяви про відставку, ухвалою суду від 24.07.2020 року справу прийнято до провадження суддею Яковлевим Д.О.
У зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 року передано у провадження цього складу суду.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 06.04.2021 року задоволено клопотання позивача та витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська копії письмових доказів - належним чином засвідчену копію скарги ОСОБА_1 від 27.09.2019 року за вх. № 32406 та належним чином засвідчені копії матеріалів справи № 201/5303/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпрогаз».
Ухвалою суду від 06.04.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2021 року.
12.05.2021 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи у його відсутність у період дії карантину, у якій прохав «відлучити» від участі у справі як третю особу Державну казначейську службу України, участь якої у таких спорах, в силу правового висновку Верховного Суду, є необов'язковою, а також тому, що сама служба ніякої зацікавленості у розгляді справи не виявила та участі у ній не брала.
19.05.2021 року справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи призначено на 30.06.2021 року.
10.06.2021 року з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшли витребувані ухвалою суду від 06.04.2021 року копії письмових доказів.
Сторони та треті особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не відомі. Від позивача раніше надходили заяви про розгляд справи у його відсутність, у яких він своєї згоди на розгляд справи у заочному порядку не надавав. Відповідач та третя особа заяв по суті справи не надали, з письмовими клопотаннями чи заявами з процесуальних питань до суду не звертались
Оскільки позивач своєї згоди на заочний розгляд справи не надавав, а відповідач явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, відзиву на позов не надав, тому, керуючись вимогами ст. 223 ЦПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також вимогами ст. 280 ЦПК України, згідно з якими ухвалення судом заочного рішення, при існуванні визначених законом для цього умов, є правом, а не обов'язком суду, що кореспондує згоді позивача на заочний розгляд, суд приходить до висновку про вирішення справи по суті позовних вимог, на підставі наявних у ній доказів.
До таких висновків суд приходить і тому, що за відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи, а, в даному випадку, і при неодноразовій неявці позивача у всі засідання по справі у зв'язку з реалізацією ним права, передбаченого ч. 3 ст. 211 ЦПК України, при відсутності підстав для визнання явки позивача у судове засідання обов'язковою, суд порушив би строки розгляду справи по суті, визначені ст. 210 ЦПК України, постійно відкладаючи судові засідання та очікуючи надання згоди на проведення заочного розгляду справи.
З цих підстав, суд ухвалив рішення по суті позовних вимог у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими позивачем письмовими доказами, суд приходить до висновку залишення позовних вимог без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: ст. 56 Конституції України; ст.ст.1173-1176 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про звернення громадян».
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Як роз'яснив у своїй постанові від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц Верховний Суд, ч. 1 ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача. Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб'єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення відповідного територіального органу ДКСУ. Таким чином, пред'явлення позову про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади до органу казначейства є безпідставним, оскільки відповідний орган казначейства не є тим органом, діями, рішеннями чи бездіяльністю якого заподіяно шкоду, а є органом, закликаним до виконання судового рішення про відшкодування шкоди.
Суд вважає, що саме цю правову позицію Верховного Суду мав на увазі позивач у своєму клопотанні про виключення Державної казначейської служби України з числа третіх осіб по справі. В цей же час, це клопотання позивача ґрунтується на помилковому сприйнятті викладеної Верховним Судом правової позиції, яка полягає у тому, що казначейство, як орган, який прав позивача не порушував, належним відповідачем не є та бути не може, однак може бути третьою особою у справі, з метою виконання завдань цивільного судочинства. Враховуючи те, що до завдань цивільного судочинства відноситься ефективний захист права, який відбувається виключно по завершенню виконання судового рішення, яким спір вирішено по суті, підстави для виключення Державної казначейської служби України з числа третіх осіб по справі відсутні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Дніпрогаз» про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання надати відповідь на звернення, якому присвоєно єдиний унікальний номер справи № 201/5303/19.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано ПАТ «Дніпрогаз» надати позивачу відповідь на його заяву від 28.03.2019 року за вх. № ЗГ-2287, в решті позовних вимог - відмовлено.
24.06.2019 року копію рішення суду надіслано сторонам. Позивачем отримано копію рішення 06.07.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а відповідачем - 31.07.2019 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції АТ «Дніпрогаз» на супровідному до копії рішення суду від 24.06.2019 року, листі.
На підставі запиту апеляційного суду від 24.07.2019 року, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 25.07.2019 року скеровано матеріали цивільної справи № 201/5303/19 до Дніпровського апеляційного суду, які отримано останнім у той же день.
Факт отримання АТ «Дніпрогаз» копії рішення суду від 24.06.2019 року лише 31.07.2019 року також встановлений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.09.2019 року про поновлення АТ «Дніпрогаз» строку на подання апеляційної скарги.
26.09.2019 року позивач у приміщенні Дніпровського апеляційного суду ознайомився з матеріалами справи № 201/5303/19, на що вказує його письмова заява з відміткою про ознайомлення, яка міститься у наданій до суду копії судової справи.
27.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до керівника апарату Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою, у якій прохав поновити його право на одержання копій судових рішень у строки, встановлені ст. 272 ЦПК України; письмово повідомити його про причини, за яких апарат суду не надіслав копії рішення від 24.06.2019 року по справі № 201/5303/19 відповідачу АТ «Дніпрогаз», а якщо надіслав чи вручив, - про причини, за яких такі докази у справі відсутні та повідомити йому дату отримання копії рішення відповідачем, підкріпивши її документально. В обґрунтування скарги послався, крім того, що знайомився 26.09.2019 року з матеріалами справи, на факти несвоєчасного надіслання йому копій судових рішень у справах № 201/10558/19 та № 201/10069/19. В цей же час, заходів реагування по вказаним справам від керівника апарату суду не вимагав. Враховуючи те, що у цій цивільній справі заподіяння моральної шкоди не обґрунтовано позивачем неправомірними діями чи бездіяльністю апарату суду у справах № 201/10558/19 та № 201/10069/19, на що вказує визначений ним самостійно перелік письмових доказів на підтвердження підстав позову, суд оцінки діям відповідача у межах судових справ № 201/10558/19 та № 201/10069/19 не надає.
Листом від 01.10.2019 року за № Ф/П-32406/2019 голова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська повідомив позивача, у відповідь на його скаргу від 27.09.2019 року, що матеріали цивільної справи № 201/5303/19 перебувають на розгляді Дніпровського апеляційного суду, у зв'язку з чим, відповідь на порушенні у скарзі питання буде надано після повернення справи до суду першої інстанції. Роз'яснено право на отримання копії рішення суду у канцелярії суду, після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2019 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та АТ «Дніпрогаз» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 року залишено без задоволення.
Після повернення матеріалів цивільної справи 18.12.2019 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, до них долучено рекомендоване повідомлення про вручення АТ «Дніпрогаз» поштового відправлення 31.07.2019 року, що містило копію рішення суду від 24.06.2019 року, та яке, згідно зі штемпелем пошти, повернуто відправнику лише 19.08.2019 року.
28.12.2019 року за вих. № Ф/П-32406/2019 головою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у відповідь на скаргу позивача від 27.09.2019 року, повідомлено ОСОБА_1 про те, що копія рішення суду від 24.06.2019 року у справі № 201/5303/19 була надіслана АТ «Дніпрогаз» листом та 19.08.2019 року, у період перебування матеріалів справи на розгляді в апеляційному суді, до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке приєднано до справи. Дану відповідь отримано ОСОБА_1 14.01.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 року по справі № 201/5303/19 ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
При дослідження судом повної копії судової справи № 201/5303/19 встановлено, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська виконано вимоги ч. 5 ст. 272 ЦПК України щодо надіслання у дводенний строк копії рішення суду від 24.06.2019 року учасникам справи, на що вказує, як супровідний лист, який міститься у матеріалах справи, так і рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Об'єктивним чинником, що був перешкодою у долученні до справи доказу отримання відповідачем копії рішення суду 30.07.2019 року, стало перебування матеріалів справи, на момент повернення до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у серпні 2019 року національним оператором поштового зв'язку рекомендованого повідомлення про вручення АТ «Дніпрогаз» поштового відправлення, з 25.07.2019 року на розгляді Дніпровського апеляційного суду. По поверненню матеріалів справи до суду першої інстанції, до матеріалів справи № 201/5303/19 долучено доказ отримання відповідачем копії рішення суду 30.07.2019 року.
Суд враховує, що відсутність у матеріалах справи доказу отримання відповідачем копії рішення суду від 24.06.2019 року не вплинула на результати апеляційного провадження та не стала підставою для зміни чи скасування рішення.
Дії апарату суду з направлення матеріалів справи за запитом від 24.07.2019 року до Дніпровського апеляційного суду до отримання доказів вручення копії судового рішення відповідачу та з долучення до матеріалів справи після повернення справи до суду першої інстанції доказів вручення копії судового рішення відповідачу відповідали вимогам п. 28.10 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що затверджена Наказом ДСА № 173 від 17.12.2013 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Дана Інструкція, на відмінну від чинної, не передбачала обов'язку суду з внесення до АСДС даних про отримання поштового відправлення учасником справи (п. 2.24), та, як і чинна з 01.01.2020 року Інструкція, не встановлювала обов'язку суду першої інстанції з надіслання отриманих на час перебування справи в апеляційному судді поштових відправлень (повідомлень про вручення або невручення процесуального документа, надісланого учасникам судового процесу поштою) до суду апеляційної інстанції.
В силу визначених вище вимог чинної на час виникнення спірних правовідносин Інструкції, доводи позивача щодо протиправного ненадання керівником апарату суду та головою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська інформації з АСДС про день вручення АТ «Дніпрогаз» копії судового рішення є неспроможними.
Інші доводи позивача щодо можливості встановлення відповідачем інформації про день надіслання та вручення відповідачу поштового відправлення з копією судового рішення від 24.06.2019 року ґрунтуються виключно на припущенні, не враховують того факту, що на момент виникнення спірних правовідносин направлення поштової кореспонденції здійснювалось судом шляхом подання списків згрупованих відправлень національному оператору поштового зв'язку з використанням наданого оператором програмного забезпечення, а не АСДС, що не дозволяло вести облік листів за їх вихідними номерами. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин зі списків згрупованих відправлень неможливо було встановити у межах якої саме справи надіслано адресату лист. Враховуючи кількість справ за участю АТ «Дніпрогаз» в провадженні районних судів м. Дніпра, надання такої інформації зі списків згрупованих відправлень не можна було б визнати наданням достовірної інформації.
Не дивлячись на те, що у цьому провадженні встановлені фактичні обставини справи, суд враховує і те, що позивач не звертався у встановленому законом порядку з адміністративним позовом про визнання дій чи бездіяльності відповідача неправомірними.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
За викладених обставин, оскільки твердження позивача щодо порушення відповідачем в особі його посадових осіб вимог ЦПК України, Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що затверджена Наказом ДСА № 173 від 17.12.2013 року, не віднайшли свого підтвердження у матеріалах цивільної справи № 201/5303/19 та наглядовому провадження за скаргою ОСОБА_1 від 27.09.2019 року, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім цього суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження спричинення йому відповідачем моральної шкоди, не визначено її розмір та розрахунок.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, через те, що позивач за законом звільнений від сплати судового збору, він підлягає віднесенню за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст рішення суду складено 09.07.2021 року.
Суддя В.В.Куцевол