Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"07" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/451/21
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРЕЙД КОМПАНІ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача: Філь А.В. (наказ № 21061-К/2021 від 21.06.2021 року);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРЕЙД КОМПАНІ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач), в якій просить, посилаючись на порушення умов Договору поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 року, стягнути 260 238,00 грн заборгованості за поставлений товар, 12 969,56 грн 3 % річних та 36 911,99 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2020 р. між ТОВ "СТРЕЙД КОМПАНІ" та ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" було укладено договір поставки № 53-122-01-20-09142, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у визначений договором строк поставити і передати у власність відповідача товар, зазначений в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору та є його невід'ємною частиною, а відповідач, в свою чергу - прийняти та оплатити вказаний товар.
Позивач зазначає, що останній поставив відповідачу товар на загальну суму 476 400 грн 00 коп, відповідно до видаткових накладних: №4 від 06.02.2020 р., № 5 від 06.02.2020 р., № 6 від 07.02.2020 р, №11 від 17.02.2020 р., № 20 від 27.02.2020 р., № 80 від 02.05.2020 р., № 81 від 28.04.2020 р.
В порушення зазначених вище умов договору, відповідач частково оплатив за отриманий товар на загальну суму 216 162,, що призвело до виникнення заборгованості, яка складає 260 238 грн 00 коп.
Також, за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, відповідно ст. 625 ЦК України нарахував 3 % річних з 28.03.2020 р. по 31.05.2021 року у розмірі 12 969 грн 56 коп. та інфляційні втрати у розмірі 36 911 грн 99 коп., які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
24.06.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що заборгованість перед позивачем з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію ДП "НАЕК "Енергоатом" яка спричинена найбільшою енергетичною кризою. Повідомляє, що незважаючи на ситуацію яка склалася на ринку електричної енергії, відповідач вживає всіх заходів для погашення існуючого боргу та врегулювання спору, що виник між Позивачем та Відповідачем. Також Відповідач зазначає, що позивачем при проведенні розрахунку 3 % річних та інфляційних невірно визначено період за який здійснено відповідні нарахування, у зв'язку з чим, просить суд відмовити позивачу у стягненні зайво нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "07" липня 2021 р.
Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2021 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 07.07.2021 року не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1151615 0 та 33013 1151614 1, які наявні в матеріалах справи.
Разом з тим, 24.06.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи та надати ВП «Рівненська АЕС», що діє від імені ДП «НАЕК «Енергоатом» можливість прийняти участь у судовому засіданні по справі № 918/451/21.
Враховуючи строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження встановленого ст. 248 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 07.07.2021 року у задоволенні заявленого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
29 січня 2020 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (Замовник) від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" та ТОВ "СТРЕЙД КОМПАНІ" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 53-122-01-20-09142 (далі - Договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки по даному договору є 44310000-6 газозварювальне обладнання, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.1. - п. 2.3. Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 397 000,00 грн (триста дев'яносто сім тисяч гривень 00 коп), крім того ПДВ - 79 400,00 грн (сімдесят дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп). Загальна сума договору складає 476 400,00 гривень (чотириста сімдесят шість тисяч чотириста грн. 00 коп). Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору.
Згідно з п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником у 2020 р. в строк до 28.02.2020 р. на умовах: DDP Інкотермс - 2010. Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
Позивачем, на виконання умов Договору поставки, ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" поставлено товар на загальну суму 476 400 грн 00 коп, що підтверджується видатковими накладними: №4 від 06.02.2020 р. на суму 42 854,40 грн, № 5 від 06.02.2020 р. на суму 14 283,00 грн, № 6 від 07.02.2020 р. на суму 139 962,60 грн , №11 від 17.02.2020 р. на суму 15 552,00 грн, № 20 від 27.02.2020 р. на суму 1 260,00 грн, № 80 від 02.05.2020 р. на суму 44 019,60 грн, № 81 від 28.04.2020 р. на суму 218 468,40 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.
Як вбачається з позовної заяви Відповідач в період з 13.08.2020 р. по 19.02.2021 р. здійснив часткову оплату за товар на загальну суму 216 162 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6890 від 13.08.2020р. на суму 1 260,00 грн, платіжним дорученням № 6891 від 13.08.2020 р. на суму 15 552,00 грн, платіжним дорученням № 10938 від 02.12.2020 р. на суму 2 250,00 грн, платіжним дорученням № 887 від 27.01.2021 р. на суму 14 283,00 грн, платіжним дорученням № 1692 від 19.02.2021 р. на суму 42 854,40 грн, платіжним дорученням № 1698 від 19.02.2021 р. на суму 139 962,60 грн., у зв'язку з чим заборгованість перед Позивачем станом на дату подання позову становить 260 238 грн 00 коп.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати згідно договору поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 року виконав частково, у зв'язку з чим Позивач заявив до стягнення суму основного боргу в розмірі 260 238 грн 00 коп.
Заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 260 238 грн 00 коп.
Позивачем направлено відповідачу досудові вимоги (вих. № 0601 від 11.08.2020 р. та вих. № 0701 від 23.09.2020 р.) з проханням негайно сплатити ТОВ "СТРЕЙД КОМПАНІ" суму фактично поставленої продукції за договором поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299.
Відповідач у відповідь на досудові вимоги позивача направила ТОВ "СТРЕЙД КОМПАНІ" лист "Про надання відповіді на претензії" в якому зазначив, що ВП "Рівненська АЕС" не відмовляється від зобов'язань здійснити оплату за поставлену продукцію, проте зазначає, що у 2020 році у зв'язку з неплатежами на енергоринку за вироблену та відпущену електроенергію ДП "НАЕК "Енергоатом" знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, що значною мірою впливає на розрахунки з постачальниками продукції та призводить до утворення заборгованості перед контрагентами. Разом з тим ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" повідомляє, що робить усе можливе для забезпечення проведення розрахунків з постачальниками товарів, робіт та послуг та запевняє, що оплата за поставлену продукцію буде здійснена в обов'язковому порядку.
Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 р., позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 969,56 грн - 3% річних та 36 911,99 грн - інфляційних втрат, згідно вказаного позивачем розрахунку.
Перевіривши подані розрахунки та період нарахування 3 % річних судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування. Відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, арифметично вірним розмір 3 % річних судом визнається у сумі 12 593,98 грн (при заявленому - 12 969,56 грн).
Перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку та періодів нарахування. Так зокрема, позивачем не враховано, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відтак, перевіривши подані розрахунки, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, сума інфляційних втрат складає 31 828,81 грн (при заявленому - 36 911,99 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору поставки в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Оскільки вказана видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов Договору поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 року, підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" 260 238,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.
Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що факт передачі позивачем товару на виконання умов Договору поставки № 53-122-01-20-09142 від 29.01.2020 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 260 238,00 грн заборгованості, 12 593,98 грн - 3% річних та 31 828,81 грн - інфляційних втрат. При цьому судом враховано, що викладена у відзиві позиція відповідача підтверджує встановлені судом обставини справи та фактично зводиться до визнання заявлених позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 4 569,91 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРЕЙД КОМПАНІ" (49087, м. Дніпро, вул. Василя Макуха, буд. 1, код ЄДРПОУ 42803045) 260 238,00 грн (двісті шістдесят тисяч двісті тридцять вісім гривень 00 коп) заборгованості, 31 828,81 (тридцять одну тисячу вісімсот двадцять вісім гривень 81 коп) інфляційних втрат, 12 593,98 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 98 коп) - 3% річних та 4 569,91 грн (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 91 коп) витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРЕЙД КОМПАНІ" (49087, м. Дніпро, вул. Василя Макуха, буд. 1, код ЄДРПОУ 42803045)
Відповідач (боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В.Романюк