вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.06.2021м. ДніпроСправа № 904/1230/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни, м. Дніпро
до відповідача-1: Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича , м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1 Гальченко Ігор Олександрович , м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 2 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 3 Дніпровська міська рада, м. Дніпро
про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та визнання недійсним договору № 538ОП від 26.04.2019
Представники:
від позивача Скачков Р.В.
від відповідача -1 Коробов І.О.
від відповідача -2 не з'явився
від третьої особи - 2, 3 Єрмілко А.А.
від третьої особи - 1 не з'явився
Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: усунути перешкоди у здійсненні права власності об'єктом нерухомого майна (автостоянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: виселення Комунального підприємства "Міськавтопарк" та Фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича з незаконно займаної автостоянки, яка на праві власності належить Ноздрюхіній Людмилі Іванівні , надавши безперешкодний доступ позивачу до вказаного об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:04:186:0277).
Визнати недійсним договір № 538 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 26.04.2019, укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" та Фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, з моменту його укладання.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі чинять перешкоди в користуванні майном, що належить позивачу на праві власності, використовують спірне майно для власних потреб, а також перешкоджають доступу до належного позивачеві майна.
У відзиві на позов відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанції у справі № 2-260/2006 встановлено, і зазначено у позові самим позивачем, що майно збудовано без належного дозволу. До того ж задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував статтю 376 Цивільного кодексу України «самочинне будівництво».
В подальшому договором дарування від 15.03.2008 Ноздрюхіна Л.І. подарувала ОСОБА_3 будівлю та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а потім договором дарування від 11.12.2008 це ж майно було повернуто знову Ноздрюхіній Л.І .
Таким чином, як зазначає відповідач, позивач збудував майно без відведеної земельної ділянки для будівництва, без отримання дозволу відповідного виконавчого органу місцевої ради на будівництво, без отримання вихідних даних на проектування будівництва, без розробленої і затвердженої проектної документації на будівництво, без дозволу на використання будівельних робіт, із порушенням права територіальної громади на зайняту об'єктом самочинного будівництва земельну ділянку комунальної власності.
Відповідно прийняття об'єкта позивача до експлуатації не відбувалось, акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не видавався.
Крім того, відповідач вказує на те, що жодний документ, зазначений у позові, не підтверджує знаходження будь-кого зі складу відповідачів і третіх осіб ні у будівлях позивача, ні на земельній ділянці комунальної власності, на якій знаходиться самочинно збудовані будівлі позивача. І договір № 538 ОП від 26.04.2019 також ніяк не стосується майна позивача.
Майнові права позивача на його будівлі ніхто з названих у позові осіб не порушував.
Щодо періоду 2017 року, про який зазначається в рішенні суду у справі № 904/8006/17, то відповідач на той час лише користувався земельною ділянкою комунальної власності поряд із будівлями позивача, що до речі також узгоджується із встановленими обставинами судом у справі № 904/8006/17, на які сам же позивач і посилається, - обставинами, що саме будівлями позивача ніхто протиправно не користувався, у зв'язку із чим і було відмовлено у вимогах про повернення майна відповідачам (фактично у вимогах про усунення перешкод у користуванні).
Після 2017 року, враховуючи зміст рішення у справі № 904/8006/17, ніхто зі складу відповідачів або третіх осіб не мали ніякого відношення в цілому до території, де знаходяться самочинні будівлі позивача.
Таким чином, у випадку, коли відповідач не вчинив дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні майном, заявлення вимоги про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.
У зв'язку з чим відповідача-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої відзиву на позов, позивач повідомляє суд, що відповідачем-1 безпідставно кожного разу під час слухання справ № 904/8006/17, 904/3141/18, надаються заяви, клопотання та пояснення, в яких останній посилається на справу № 2-2860/2006.
Під час слухання справи № 904/8006/17 за клопотанням відповідача-1 було прийнято ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 у справі № 904/8006/17 (суддя Кеся Н.Б.), якою зупинено провадження у вказаній справі до вирішення справи № 2-2860/06, що розглядалася апеляційним судом Дніпропетровської області.
За апеляційною скаргою позивача на вищенаведену ухвалу, 10.01.2018 у справі № 904/8006/17 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 у справі № 904/8006/17.
Оскаржувана ухвала постановлена судом без врахування обставин даної справи, без відповідних доказів, що підтверджують неможливість розгляду справи до вирішення іншого господарського спору.
Таким чином, на думку позивача, перша частина відзиву є безпідставною.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідач-1, укладаючи договір про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 25.11.2017, 26.04.2019, 26.02.2021 мав перевірити, чи передавалась земельна ділянка в оренду та чи наявні на цій земельній ділянці будівлі та/або споруду, які належать на праві власності іншій особі.
Проте, жодних дій з встановлення обставин наявності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та їх власників Комунальним підприємством «Міськавтопарк», як балансоутримувачем, не здійснено, та не взято до уваги рішення по справах № 904/8006/17, № 904/3141/18, № 202/615/17, № 202/4653/18, № 160/1513/20.
Спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, в той час як земельна ділянка (майданчик для паркування), надана фізичній особі-підприємцю Степанову І.В., а в подальшому фізичній особі-підприємцю Гальченко І.О. та Сологуб О.О. , не визначена з встановленням місця її розташування, з посиланням, зокрема, на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розташування на ній паркувального майданчика та кадастрового номеру, який за висновками, викладеними в п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, є єдиним визначенням місяця розташування, аналогічна справа № 904/2684/19 Господарського суду Дніпропетровської області.
Фактично у ФОП Сологуб О.О. в користуванні знаходиться земельна ділянка (паркувальний майданчик), на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать позивачу, що встановлено Господарським судом Дніпропетровської області у справах № 904/8006/17, № 904/3141/18 та Адміністративним судом у справах № 160/15313/20.
Таким чином, на думку позивача дії відповідачів та третіх осіб щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на спірній земельній ділянці та укладання Договору № 538 від 26.04.2019, порушує права позивача, як власника об'єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, а саме, щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Ухвалою від 22.02.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
24.02.2021 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено належні докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, відсутність яких на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.
Ухвалою від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2021.
22.03.2021 позивачем подано клопотання про заміну відповідача-2 Фізичну особу-підприємця Гальченко Ігоря Олександровича на Фізичну особу-підприємця Сологуба Олега Олександровича.
Крім того, позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фізичну особу-підприємця Гальченко Ігоря Олександровича.
Ухвалою суду від 24.03.2021 вказані клопотання позивача задоволено, замінено відповідача-2 у справі № 904/1230/21 Фізичну особу-підприємця Гальченко Ігоря Олександровича на Фізичну особу-підприємця Сологуба Олега Олександровича, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Гальченко Ігоря Олександровича.
Відкладено розгляд підготовчого засідання до 27.04.2021.
До суду 22.03.2021 позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Міськавтопарк" (код ЄДРПОУ 23357437), Фізичній особі-підприємцю Сологуб Олегу Олександровичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), вчиняти дії направлені на відчуження, передачу в користування, реконструкцію або інші будь-які дії пов'язані зі зміною користувача, об'єкту нерухомості (автостоянка), в цілому або його частини, що складається з: літера А 1 будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 квадратних метрів; літера Б кіоск, 5,8 квадратних метрів, метал; літера В туалет 1,4 квадратних метрів, метал; літера Г кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1,2 огорожі, (156,5 метрів, 169,7 метрів); № 3,4,6 ворота, (13,6 метрів, 6,6 метрів, 12,5 метрів); № 5 хвіртка; мостіння № І асфальт 2524,0 квадратних метрів, № ІІ бетон 3,0 квадратних метрів; земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:04:186:0277 (попередній кадастровий номер: 1210100000:04:186:0271), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності.
Ухвалою суду від 24.03.2021 заяву Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни про забезпечення позову - задоволено.
З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили заборонено Комунальному підприємству «Міськавтопарк», Фізичній особі-підприємцю Сологуб Олегу Олександровичу, вчиняти дії направлені на відчуження, передачу в користування, реконструкцію або інші будь-які дії пов'язані зі зміною користувача, об'єкту нерухомості (автостоянка), в цілому або його частини, що складається з: літера А 1 будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 квадратних метрів; літера Б кіоск, 5,8 квадратних метрів, метал; літера В туалет 1,4 квадратних метрів, метал; літера Г кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1,2 огорожі, (156,5 метрів, 169,7 метрів); № 3,4,6 ворота, (13,6 метрів, 6,6 метрів, 12,5 метрів); № 5 хвіртка; мостіння № І асфальт 2524,0 квадратних метрів, № ІІ бетон 3,0 квадратних метрів; земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:04:186:0277 (попередній кадастровий номер: 1210100000:04:186:0271), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності.
Ухвалою суду від 27.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.05.2021 та відкладено підготовче засідання до 18.05.2021.
17.05.2021 позивач подав клопотання про долучення доказів.
В підготовче засідання, що відбулось 18.05.2021 представники відповідача - 2 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Представник позивача в підготовчому засіданні обґрунтував свою заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору.
Ухвалою суду від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання до 26.05.2021.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1 Дніпровську міську раду.
Здійснено заміну найменування юридичної особи Комунального підприємства "Міськавтопарк" на Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.06.2021
Під час судового засідання 22.06.2021 заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, судом відкладено розгляд справи, про що представники у судовому засіданні повідомлені під розписку.
У судове засідання 29.06.2021 представник третьої особи-1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
29.06.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо встановлення наявності/відсутності перешкод у користуванні позивачем об'єктом нерухомого майна та правомірності укладання договору № 538 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 26.02.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна зверталась з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 року за №587, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, в частині затвердження в пункті 80 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею для паркування 402,5 квадратних метрів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 по справі № 904/8006/17, позов задоволено частково, визнано незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 року за №587, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, в частині затвердження в пункті 80 розділу II "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею для паркування 402,5 квадратних метрів.
Крім того, даним рішенням було встановлено, що на підставі договору дарування нерухомого майна ВМТ №8292 від 11.12.2008 року, Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна є власником будівель та споруд автостоянки розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , відомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №12251413 від 05.11.2013 року).
Вищенаведене нерухоме майно, а саме, будівлі та споруди автостоянки, які належать на праві приватної власності Позивачу, розташовано на земельній ділянці, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1204430902017 від 22.02.2017 року.
Відповідно до технічного паспорту, справа №206 реєстровий номер 20543427 від 23 серпня 2016 року, загальна площа під будівлями, спорудами з урахуванням допоміжних складових складає 30,5 квадратних метра, під дорожнім (твердим) покриттям 2527 квадратних метрів (2524- асфальт, 3,0 - бетон), загальною площею 2546 квадратних метрів.
Об'єкт нерухомого майна складається з: літера А-1 - будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 12,3 квадратних метрів, літера Б-кіоск, 5,8 квадратних метрів , метал, літера В-туалет 1,4 квадратних метрів, метал, літера Г-кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1-2 огорожі, (156,5метрів -169,7метрів.); №3,4,6- ворота, (13,6 метрів, 6,6метрів,12,5 метрів); №5 - хвіртка, мостіння № І- асфальт -2524,0 квадратних метрів, II-бетон - 3,0 квадратних метрів.
12.09.2012 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 110/27 "Про надання дозволу гр. Ноздрюхіній Л.І. , код НОМЕР_2 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_3 (далі-рішення № 110/27).
Під час здійснення перевірки документації із землеустрою на земельну ділянку 12.09.2014 року, її погоджено та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, отримано висновок №04-03-/120914/2 Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, де вказано, що враховуючи вищенаведене, визнаємо за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення гр. Ноздрюхіній Людмилі Іванівні земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою : АДРЕСА_1 ,за рахунок земель не наданих у власність або користування, для іншої комерційної діяльності (код УКЦВЗ 1.11.6., код КВЦПЗ 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).
Відповідно до діючих нормативних документів Позивачем розроблено та погоджено схему ОДР та розрахунок території автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту по АДРЕСА_1 .
Після отримання рішення №110/27 воно виконано Позивачем у строк та у повному обсязі, а саме розроблено та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. Ноздрюхіна Людмила Іванівна , фактичне розміщення будівель та споруд автостоянки, здійснено перевірку документації із землеустрою на земельну ділянку, та проведено державну реєстрацію земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1201870532014 від 22.09.2014 присвоєно кадастровий номер 1210100000:04:186:0277.
10.10.2014 року Позивачем подано два примірника проекту та клопотання про передачу в оренду Позивачу по фактичному розміщенню будівель та споруд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2013 року №12251413, станом на 05.11.2013 року, автостоянка складається з: літ.А-1 - будівля автостоянки, шл.бл., загальна площа 8,3 кв.м., літ. Б-кіоск (тимчасовий), метал., літ.В-туалет (тимчасовий), мелал., №1-2 - огорожі, №І-ІІ-мостіння. Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,2198 кв.м, кадастровий номер 1210100000:04:186:0271.
Крім того, господарський суд у вказаному рішенні зазначив про те, що з аналізу правовстановчих документів позивача на автостоянку, останній погоджується з твердженням позивача, що за обставинами справи має місце державна реєстрація об'єкту нерухомості під назвою автостоянка, де мостіння виконує функцію приналежності головній речі, без якого автостоянка втрачає своє цільове призначення. У зв'язку з цим суд вважає правомірним твердження Позивача про те, що на територію автостоянки розповсюджується правовий режим нерухомого майна.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Наведені норми є правовою підставою для отримання Позивачем прав на земельну ділянку, на якій розташована його власність, а відсутність у нього правовстановчих документів на землю не є підставою для обмеження його прав як власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.
Відсутність меж земельної ділянки, на якій розташована автостоянка, на думку суду, за обставинами справи, не спростовує факт того, що оскаржуване рішення зачіпає права Позивача як власника автостоянки.
Надані Позивачем докази, а саме:
вихідні дані Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер:1210100000:04:186:0277 за адресою АДРЕСА_1 . станом на 21.02.2017 року; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; дані з Технічного паспорту на громадський будинок; висновок про технічний стан будівельних конструкцій будівель автостоянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , доводять, що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі оскаржуваного рішення виконкому міської ради майданчик для паркування може бути розташований тільки на території автостоянки, що належить Позивачеві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 №587 фактично обмежило право власності позивача на належну йому нерухомість та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами. Пункт 80 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 за №587 суперечать положенням ст. 760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, а чинним законодавством не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не є суб'єктами не муніципальної форми власності. Вказаний пункт рішення порушує права позивача, як власника майна, розташованого на цій земельній ділянці. Визначення Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням його переважного права на оформлення спірної земельної ділянки в користування.
В подальшому Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Степанова Ігоря Володимировича, до відповідача-3 Дніпровської міської ради, до відповідача-4 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про:
- визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 за №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно;
- визнати недійсним договір № 182 ОП від 25 листопада 2017 року укладений між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 23357437) та Фізичною особою-підприємцем Степановим Ігорем Володимировичем (РНОКПП НОМЕР_3 ) з моменту його укладання;
- зобов'язати Комунальне Підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичну особу-підприємця Степанова Ігора Володимировича (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) повернути Фізичній особі Ноздрюхіній Людмилі Іванівни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) будівлі та споруди, нерухоме майно, відібране шляхом рейдерського захоплення, що належить Фізичній особі Ноздрюхіної Людмилі Іванівні на праві приватної власності, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: літера А-1- будівлі автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 метра квадратних, літера Б-кіоск, металевий, літера В-туалет, металевий, №1-2-огорожі, №1-11-мостіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після скасування судом (справа №904/8006/17 від 08.02.2018) незаконного рішення відповідача-4 (від 30.11.2016 № 587), яким поновлено порушене право позивача, відповідач-4 ухиляється від виконання рішення суду та продовжує порушати права позивача. Не зважаючи на право позивача на оформлення прав на спірну земельну ділянку, оскільки вказана площа є частиною площі земельної ділянки, на якій розташовано майно позивача, відповідач-4 незаконно вносить спірну земельну ділянку до рішення №175 від 20.02.2018 площею для паркування 402,5 квадратних метрів, кількість місць паркування 35, режим роботи 20:00-8:00, щоденно, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та затверджує рішенням, змінивши адресу у частині номеру будинку: з номеру "НОМЕР_4" (адреса з таким номером скасована рішенням суду, та визнано незаконним рішення відповідача-4 від 30.11.2016 № 587), на номер "НОМЕР_5". Відповідно до внесених незаконних змін відповідачем-4, рішенням від 20.02.2018 №175, пункт 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики" майданчика для паркування площею 402,5 квадратних метрів, кількість місць паркування 35, режим роботи 20:00-8:00, щоденно, розташований за адресою: АДРЕСА_1, затверджено у переліку, відповідачі-1,2 отримали можливість подовжувати незаконну господарську діяльність, уклавши додаток до договору від 01.03.2018 в якому фактично змінив адресу спірної земельної ділянки, для уникнення виконання рішення Господарського суду по справі №904/8006/17.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 було встановлено, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 20.02.2018 прийнято рішення №175 Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587, зі змінами, згідно з додатком. В пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, затверджено майданчик для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно.
У зв'язку з прийнятим рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Степановим Ігорем Володимировичем 01.03.2018 укладено Додаткова угода якою внесені зміни до п.1.1, а саме, викладено в наступній редакції: "Балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа майданчик: 402,5 кв.м., кількість машино-місць: 35, кількість пільгових місць: 4, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00. Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування: 356,5 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнуються згідно з п.2.2.17 цього договору).
Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що переданий на баланс відповідачу-1, а в подальшому в користування відповідачу-2 майданчик для паркування, фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, не містить індивідуальних ознак, властивих даному виду майна. Технічної документації щодо узгодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції на вказаній земельній ділянці позначення та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку (402,5 кв.м) як майданчик для паркування або предмету найму, матеріали справи не містять.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 за №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, фактично обмежило право власності позивача на належну йому нерухомість та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами.
Також у вказаному рішенні було встановлено, що відповідачі не надали документів, що свідчать про надання у користування іншої земельної ділянки.
Отже, визначення відповідачем - 4 спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням його переважного права оформлення спірної земельної ділянки в користування.
Відповідачі не довели наявність іншої земельної ділянки крім тієї, яка була предметом спору розгляду у справі № 904/8006/17 та розглядається у цій справі.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись з даним позовом позивача зазначає наступне.
Відповідачі 1,2 та треті особи 1,2 своїми діями щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та укладанням Договору № 538 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 26.04.2019 порушили права позивача, як власника об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, на володіння, користування та розпорядження майном.
Крім того, договір № 538 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 26.04.2019, укладений між Фізичною особою-підприємцем Гальченко І.О., а в подальшому 26.02.2021 між Фізичною особою-підприємцем та КП «Міськавтопарк», не відповідає положенням статті 41 Конституції України, статтям 203, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, вчинений без волевиявлення власника нерухомого майна, що перешкоджає позивачу користуватися належним йому майном.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, господарський суд звертає увагу, що у розумінні приписів статті 391 Цивільного кодексу України наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання такого позову є тривалий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та користування належним йому майном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
Таким чином, негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням власника майна володіння ним, тобто без безпосереднього вилучення майна у власника, а пов'язаних з вчиненням іншою особою перешкод у здійсненні власником майна прав саме користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, в редакції на дату набуття позивачем права власності на спірні об'єкти (11.12.2008), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічна норма міститься в статті 377 Цивільного кодексу України, в редакції на дату набуття позивачем права власності на спірні об'єкти (11.12.2008), якою встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі і мостіння - асфальт. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами з урахуванням допоміжних складових складає 30,5 квадратних метрів, під дорожнім (твердим) покриттям 2527 квадратних метрів (2524- асфальт, 3,0 -бетон).
На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
Як вбачається з матеріалів справи між 26.02.2021 між Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради (Балансоутримувач) та Фізичною особою підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем (Оператор) укладено договір № 538 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування».
Відповідно до пункту 1.1. якого Балансоутримувач надає Оператору право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_10, площа 460,0 кв.м., кількість машино-місць - 40, кількість пільгових місць - 4, дні роботи - щоденно , час роботи - цілодобово.
Діяльність по організації та функціонуванню майданчиків для паркування транспортних засобів в м. Дніпрі врегульована Правилами паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, які затвердження рішення Дніпровської міської ради № 38/17 від 21.12.2016.
Відповідно до п. 3.9 цих Правил (п. 3.9 в редакції рішення міської ради № 26/23 від 19.07.2017), Департамент транспорту протягом десяти обочих днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання від КП «Міськавтопарк» акта обстеження з обґрунтованими можливостями розміщення на земельній ділянці майданчика для паркування :
подає запит до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також про цільове призначення земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування (до запиту обов'язково має бути доданий картографічний матеріал М 1:500 з виділенням (позначенням) території ймовірного розташування такого майданчика;
здійснює перевірку даних щодо наявності чинних договорі оренди земельної ділянки шляхом використання підсистеми «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпра;
у разі наявності на земельній ділянці будівлі та/або споруд отримує інформацію шляхом використання Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно для перевірки наявності власника нерухомого майна.
Укладаючи спірний договір Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради мало перевірити, чи передавалася земельна ділянка в оренду та чи наявні на цій земельній ділянці будівлі та/або споруди, які належать на праві власності іншій особі.
Будь-яких доказів на підтвердження вказаному матеріали справи е містять.
Переданий на баланс відповідачу-1, а в подальшому в користування відповідачу-2 майданчик для паркування, фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, не містить індивідуальних ознак, властивих даному виду майна. Технічної документації щодо узгодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції на вказаній земельній ділянці позначення та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку (460,0 кв.м.) як майданчик для паркування або предмету найму, матеріали справи не містять.
Крім того, під час розгляду справи відповідачі не надали документів, що свідчать про надання у користування іншої земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі не довели наявність іншої земельної ділянки крім тієї яка була предметом розгляду у справах №904/8006/17, № 904/3141/18 та розглядається у цій справі.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Недотримання відповідачем-1 процедури обстеження стану спірної земельної ділянки, стосовно якої вирішувалось питання передачі її в користування для організації майданчиків для паркування транспортних засобів, призвело до порушення права власності позивача, як власника цього майна.
Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить позивачу на праві власності, належним чином не оформлене, проте не оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права позивача, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вимоги позивача щодо усунення перешкоди у здійсненні права власності об'єктом нерухомого майна (автостоянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: виселення Комунального підприємства "Міськавтопарк" та Фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича з незаконно займаної автостоянки, яка на праві власності належить Ноздрюхіній Людмилі Іванівні, надавши безперешкодний доступ позивачу до вказаного об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:04:186:0277) та визнання недійсним договір № 538 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 26.04.2019, укладеного між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" та Фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, з моменту його укладання підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо сплати судового збору у справі покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 108, 109, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Усунути Фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_2 ) перешкоди у здійсненні права власності (права користування володіння і розпорядження) об'єктом нерухомого майна (автостоянка), який складається з: літера А1 будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 квадратних метрів; літера Б кіоск, 5,8 квадратних метрів, метал; літера В туалет 1,4 квадратних метрів, метал; літера Г кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1,2 огорожі, (156,5 метрів, 169,7 метрів); № 3,4,6 ворота, (13,6 метрів, 6,6 метрів, 12,5 метрів); № 5 хвіртка; мостіння № І асфальт 2525,0 квадратних метрів, № ІІ бетон 3,0 квадратних метрів; земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:04:186:0277 (попередній кадастровий номер 1210100000:04:186:0271), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: виселення Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 18, поверх 2, код ЄДРПОУ 23357437) та Фізичну особу-підприємця Сологуба Олега Олександровича ( АДРЕСА_9 , ІПН НОМЕР_1 ) з незаконно займаної автостоянки, яка на праві власності належить Ноздрюхіній Людмилі Іванівні та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, надавши безперешкодний доступ позивачу - Фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні до зазначеного об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки.
Визнати недійсним договір № 538 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 26.02.2021, укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" та Фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, з моменту його укладання.
Стягнути з Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 18, поверх 2, код ЄДРПОУ 23357437) на користь Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_2 ) 2 837,50 грн. - судового збору.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича ( АДРЕСА_9 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_2 ) 2 837,50 грн. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 09.07.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко