05.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6800/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б.., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від Колєснікова С.А.: Лещишин Назар Андрійович, адвокат, ордер серії АА №1116361 від 25.06.2021 р.;
від Колєснікової І.С.: Лещишин Назар Андрійович, адвокат, ордер серії АА №1116362 від 25.06.2021 р.;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 року у справі №904/6800/20 (суддя Владимиренко І.В. )
за заявою ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг та ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 року у справі №904/6800/20 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до неї документи.
Ухвала мотивована тим, що:
- заявниками порушені вимоги ч.1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника;
- заявниками подано спільну заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що діючим законодавством не передбачено;
- відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства процесуальним правом об'єднати свої вимоги і звернутися до суду з однією спільною заявою наділені лише кредитори.
- заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинні подаватись боржниками окремо та розглядатися в окремих провадженнях.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянти зазначили, що:
- перебувають у шлюбі з 20.09.2008 року, тому звернулись спільно с заявою до господарського суду Дніпропетровської області, діючи як подружжя у відповідності до ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України;
- внаслідок укладення кредитного договору у подружжя виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники:
- заборгованість у сумі, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, виникла під час перебування сторін в шлюбному союзі, а позичені у фінансових установ гроші витрачалися на цілі сім'ї, тому вони є спільним обовязко;
- боржники мають спільні інтереси, зобовязання, спільних кредиторів, тому формування єдиного реєстру вимог кредиторів є доцільним, а розгляд справи про банкрутство в одному провадженні зменшить судові витрати (зокрема, пов'язані з діяльністю розпорядника майна)
- формальний підхід суду першої інстанції під час дослідження документів, доданих до заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність призвів до постановлення ухвали, яка не відповідає приписам чинного законодавства.
- відповідно до ч.6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
- якщо суд першої інстанції прийде до висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз'єднати позовні вимоги.
Апелянти вважають, що висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогам Кодексу України з процедур банкрутства не відповідає, не ґрунтується на приписах законодавства та суперечить змісту заяви боржників про визнання неплатоспроможними, постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду є передчасними, надмірно формалізованими.
Просять скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 року у справі №904/6800/20, предати справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника скаржників, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до господарського суду Дніпропетровської області із спільною заявою про відкриття провадження у справі про їх неплатоспроможність на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч.1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
У даній справі подано спільну заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства процесуальним правом об'єднати свої вимоги і звернутися до суду з однією спільною заявою наділені лише кредитори.
Процесуальним правом звернення до суду з однією спільною заявою саме боржниками чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Апелянти даний висновок оскаржуваної ухвали не спростували, не зазначили, які норми матеріального чи процесуального права порушені судом.
Доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не містять правового обгрунтування з огляду на приписи спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства.
Посилання апеляційної скарги на положення ч.6 ст.173 ГПК України, яка регулює процесуальні питання позовного провадження, на положення Сімейного кодексу України щодо правового регулювання інституту спільної сумісної власностиі подружжя, є недоречним з огляду на інший предмет розгляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає доводи суду правильними, належно обгрунтованими, скаржниками не спростованими.
За таких обставин апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 року у справі №904/6800/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строк та порядок оскарження постанови передбачено ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 09.07.2021 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков