Справа № 645/3106/21 ( 1-кс/645/766/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/976/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
05 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221190000282 від 14.05.2021 року, за ознаками злочину, передбаченогоч.2ст. 187 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221190000282 від 14.05.2021 року, за ознаками злочину, передбаченогоч.2ст. 187 КК України.
Згідно оскаржуваної ухвали застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без внесення застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 14 липня 2021 року.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилається на те, що ризики, зазначені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу, не підтверджуються жодними об'єктивними обставинами.Зазначає, що стороною обвинуваченняне доведено суду того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Посилається на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, працевлаштований не офіційно, має постійне місце реєстрації, має статус учасника бойових дій. Впливати на свідків, потерпілих чи перешкоджати встановленню істини по справі не буде, наміру ховатися від правоохоронних органів не має, за першою вимогою буде з'являтися до слідчого та в суд, скоювати злочини наміру не має.
В судове засідання апеляційного суду прокурор та захисник ОСОБА_7 , які, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися. Однак, надали до суду заяви, в яких просять розглядати апеляційну скаргу за їх відсутністю.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора та захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ ВП №2 Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12021221190000282 від 14.05.2021 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України.
14.05.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
15.05.2021 року слідчий СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, саме:
- можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; крім того ОСОБА_6 офіційно не одружений, офіційно не працює, раніше не судимий;
- також існує ризик незаконно впливати на потерпілого та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 так як обізнаний про місця їхнього мешкання, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на потерпілого ОСОБА_10 та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 ;
- крім того, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштований, тому при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.
Слідчий вважає, що стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 слідчий суддя зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.187 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; крім того ОСОБА_6 офіційно не одружений, офіційно не працює, раніше не судимий; незаконно впливати на потерпілого та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 так як обізнаний про місця їхнього мешкання, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на потерпілого ОСОБА_10 та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 ; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, тому при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.
Оцінивши сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, підвищена суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який було вчинено у групі з неповнолітнім, а також враховуючи, що ОСОБА_6 не одружений, офіційно не працевлаштований, слідчий суддя вважав, що застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому, задовольнив клопотання слідчого та обрав запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.187 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, передбачених ч.2ст. 187 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.05.2021 року в ході якого були вилучені електричний пристрій чорного кольору (ззовні схожий на електрошокер) із маркуванням «COP-580000 KVBL-1102», один зарядний пристрій чорного кольору у вигляді блоку живлення та кабелю з маркуванням «TravelchargerinputAC100-250V 50/80 Hz», один зарядний пристрій (прикурювач автомобільний) чорного кольору, без маркування, картку фізичної особи-платника податків на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; протоколі допиті потерпілого ОСОБА_10 ; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_10 ; протоколах пред'явлення речей для впізнання потерпілому ОСОБА_10 ..
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_6 переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та неповнолітнього підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченогоч.2 ст.187 КК України, а саме, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Враховуючи відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не одружений, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, тобто офіційних джерел заробітку не має, а також, враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який, згідно підозри, було вчинено у групі з неповнолітнім, а тому, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_6 , а саме вчинення умисного корисливого злочину проти власності, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого,колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності населення, а також життя та здоров'я населення, яке, відповіднодо ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_6 працевлаштований не офіційно, має постійне місце реєстрації, має статус учасника бойових дій - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання на цьому етапі досудового розслідування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді