Справа №641/2775/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2462/21
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
07 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 червня 2021 року, -
Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , 1975 року народження, на 60 діб, до 08 серпня 2021 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, що:
-прокурором не було доведено ризиків, передбачених ст.177 КПК України та не враховано обставин, передбачених ст.178 КПК України, про які неодноразово зазначалось під час апеляційного оскарження ухвал суду про продовження строку тримання під вартою;
-клопотання було подано прокурором з порушенням вимог ст.199 КПК України, а також ч.1 ст.184 КПК України, згідно якої, прокурор повинен був ознайомити з клопотанням про продовження строку тримання під вартою за три години до розгляду даного клопотання. Зауважив, що нехтування вищевказаною нормою позбавило його можливості підготувати свої заперечення;
-незважаючи на погане самопочуття обвинуваченого, підвищений тиск, температуру та запаморочення голови, розгляд клопотання прокурора було продовжено;
-суд позбавив його можливості подати свої заперечення;
Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений, будучи повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав, захисник та прокурор подали заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останніх.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що злочинні дії ОСОБА_6 були направлені на позбавлення життя іншої людини, шляхом нанесення чотирьох ударів ножем потерпілій ОСОБА_7 у область голови, шиї та тулуба за обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання обвинуваченого на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 прокурором було подано у судовому засіданні 10 червня 2021 року із врученням його копій всім учасникам судового провадження.
Що стосується посилання обвинуваченого не те, що клопотання прокурором було подано з порушенням вимог ч.1 ст.184 КПК України, а саме пізніше ніж за три годи до початку його розгляду, що позбавило останнього можливості підготувати свої заперечення, то вони є необґрунтованими, оскільки вимоги вищевказаної статті стосуються клопотань саме про застосування запобіжних заходів, а не продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
Доводи обвинуваченого про порушення прокурором вимог ст.199 КПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останнім з цього приводу не наведено жодних конкретних даних.
Згідно матеріалів провадження, зокрема технічного запису судового засідання від 10 червня 2021 року, з урахуванням поганого самопочуття обвинуваченого, зокрема підвищеної температури, вислухавши думку всіх учасників судового провадження, які виказали свою позицію з приводу клопотання про продовження строку тримання під вартою та просили перенести судовий розгляд кримінального провадження по суті, колегія суддів ухвалила перенести судовий розгляд кримінального провадження по суті та видалилась до нарадчої кімнати для вирішення вищевказаного клопотання прокурора.
Слід відзначити, що сторона захисту підтвердила отримання від прокурора копії клопотання та не зазначала про необхідність надання додаткового часу для ознайомлення із ним та підготовки своїх заперечень.
Крім того, згідно технічного запису судового засідання вбачається, що вже після висловлення обвинуваченим своєї позиції з приводу клопотання прокурора, ОСОБА_6 запитав про можливість подати саме заяву, а не заперечення, як він зазначає в своїй апеляційній скарзі та не конкретизував з якого приводу його заява, а тому посилання ОСОБА_8 в цій частині є безпідставними.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: