Справа № 643/3670/18-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/533/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.186 КК України
06 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова кримінальне провадження №11кп/818/2675/20 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алі-Байрамли Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджану, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на території України не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст.186 КК України на 6 років позбавлення волі.
Як установив суд, ОСОБА_8 , 10.02.2018 близько 15:30, діючи за попередньою змовою в групі із невстановленою в ході досудового розслідуванні особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у дворі буд. АДРЕСА_2 , побачили раніше незнайому їм ОСОБА_10 , яка прямувала до четвертого під'їзду вищевказаного будинку.
Після чого, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заздалегідь обумовивши ролі у вчиненні злочинних дій, ОСОБА_8 підбіг ззаду до ОСОБА_10 та своєю лівою рукою обхватив її з лівої сторони, при цьому, утримувавши останню, а правою рукою схопився за її сумку, яка висіла на правому плечі потерпілої. Однак, ОСОБА_10 в цей час, почала чинити опір відмахуючись своїми правою та лівою рукою від ОСОБА_8 . Внаслідок неодноразових ривків за сумку ОСОБА_11 підсковзнулась, втратила рівновагу та впала на землю. Далі, ОСОБА_8 , намагаючись вирвати сумку, почав своїми ногами наносити ОСОБА_10 удари в область тіла та голови, спричинивши фізичний біль останній, але не завдавши тілесних ушкоджень.
В цей час невстановлена в ході досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи спільний злочинний умисел, підбігла до ОСОБА_10 , яка лежала на землі, прикриваючи лівою рукою голову, а правою тримаючи свою сумку, почала наносити останній удари ногами, кількість яких в ході досудового розслідування не встановлено, в хаотичному порядку по голові та тулубу потерпілої, спричинивши фізичний біль останній, але не завдавши тілесних ушкоджень, та при цьому шляхом ривків намагаючись заволодіти сумкою ОСОБА_10 .
В результаті завданих ударів ОСОБА_10 почала втрачати можливість чинити опір та випустила з рук свою сумку. Скориставшись цим, невстановлена в ході досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, схопила вказану сумку, яка матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_10 не становить, в якій знаходились грошові кошти в сумі 156 600,00 грн. та разом з ОСОБА_8 , припинивши наносити удари, побігли в сторону будинку АДРЕСА_3 .
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 та невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, потерпілій ОСОБА_10 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 156 600,00 грн., що відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України є значною шкодою.
В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, обвинувачений посилається на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що суд порушив його право на користування рідною мовою, оскільки не забезпечив участь кваліфікованого перекладача під час судового розгляду. Просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого внаслідок суворості. Зазначив, що судом не було встановлено особу невідомої особи, а також не було встановлено чи спілкувався обвинувачений з цією невстановленою особою, розробляв злочинні плани та вступав з нею у злочинну мову. Наголосив, що свідки в суді першої інстанції показали, що не бачили як ОСОБА_8 вчиняв злочинні дії щодо ОСОБА_10 . До того ж на думку захисника призначене покарання є занадто суворим. Просить вирок суду скасувати та виправдати обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначив, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що обвинувачений є громадянином іншої держави, на території України перебуває незаконно, до моменту затримання ніде не працював, законних джерел отримання заробітку не мав. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.3 ст.186 КК України - 7 років позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечував проти задоволення скарг обвинуваченого і захисника; потерпілу, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.3 ст.186 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку і спростовуються сукупністю доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_10 показала, що 10 лютого 2018 року підійшовши до під'їзду будинку АДРЕСА_2 вона побачила біля під'їзду обвинуваченого. Після чого на неї здійснили напад ззаду, почали забирати сумку, яку вона утримувала, вона впала, а їй почали наносити численні удари по тулубу та голові. Після того, як в неї відібрали сумку, вона встала та побачила, що від неї відбігають двоє чоловіків - один з сумкою, який сів в автомобіль чорного кольору, а другий - ОСОБА_8 , якого затримали її сусіди. У викраденій сумці знаходились 7000 доларів США, документи, калькулятор та дві помади.
Свідок ОСОБА_12 показав, що 10 лютого 2018 року, коли він під'їхав на автомобілі до двору будинку АДРЕСА_2 , то почув крики сусідки ОСОБА_10 і побачив як двоє чоловіків наносять удари потерпілій, одним з них був обвинувачений, інший чоловік висмикнув у ОСОБА_10 сумку, після чого нападники почали втікати. Він наздогнав обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки він був ближчим до нього.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , показання яких збігаються, показали, що вони проходили службу в патрульній поліції та 10 лютого 2018 року прибули за викликом про здійснення розбійного нападу до будинку АДРЕСА_2 . На місці знаходилася потерпіла, яка пояснила, що на неї напали двоє та заволоділи сумкою зі значною сумою грошей. Одного з нападників - обвинуваченого ОСОБА_8 , затримали громадяни і потерпіла вказувала на нього, як на одного з чоловіків, які здійснили напад на неї. Інша особа з викраденою сумкою зникла з місця скоєння злочину в автомобілі темного кольору.
Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у тому числі щодо вчинення ОСОБА_8 відкритого викрадення належного потерпілій ОСОБА_10 майна матеріали кримінального провадження не містять, а також не були надані стороною захисту під час апеляційного розгляду.
Об'єктивність вищевказаних показань потерпілої та свідків, про обставини вчинення обвинуваченими відкритого викрадення майна підтверджується також відеозаписом з нагрудних камер екіпажу № 0507 патрульної поліції під час виїзду за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 10 лютого 2018 року безпосередньо після скоєного на неї нападу вказувала на ОСОБА_8 , який згідно протоколу від 10 лютого 2018 року був затриманий на місці вчинення злочину, як на особу, яка скоїла на неї напад та відкрите викрадення належного їй майна (т.2 а.с.61-66).
Згідно даним протоколу огляду місця події від 10 лютого 2018 року з фототаблицею - під час огляду ділянки місцевості між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 було виявлено та вилучено три фрагменти слідів низу підошви взуття (т.2 а.с.3-7).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 лютого 2018 року потерпіла ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого ОСОБА_8 , як особу, яка здійснила на неї напад 10 лютого 2018 року (т.2 а.с.8-10).
Згідно даним протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 лютого 2018 року за участю свідка ОСОБА_15 та від 06 березня 2018 року за участю свідка ОСОБА_12 , свідки впізнали обвинуваченого ОСОБА_8 , як особу, яку вони затримали 10 лютого 2018 року після вчинення нападу на потерпілу ОСОБА_10 (т.2 а.с.12-14, 19-21).
За даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 13 березня 2018 року, свідок видворив обставини за яких він разом зі свідком ОСОБА_15 затримали обвинуваченого ОСОБА_8 10 лютого 2018 року після його нападу на ОСОБА_10 (т.2 а.с.23-25).
Даними, які містяться в протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 лютого 2018 року, під час пред'явлення для впізнання свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен окремо, впізнали обвинуваченого ОСОБА_8 , як особу, на яку вказала потерпіла ОСОБА_16 , що скоїла на неї напад 10 лютого 2018 року (т.2 а.с.48-50, 52-54).
Таким чином, сукупністю вищенаведених показань та доказів, а також інших доказів, на які є посилання у вироку, і які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об'єктивності, спростовуються доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про непричетність ОСОБА_8 до злочину і, що свідки та потерпіла не вказували на нього як на особу, яка вчинила злочини дії щодо ОСОБА_10 .
Надані потерпілою ОСОБА_10 плутані показання про те, що вона не бачила нападників, судом першої інстанції були проаналізовані та надано їм критичну оцінку.
Так, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що такі показання потерпіла надала внаслідок емоційного хвилювання, за сплином значного проміжку часу з моменту вчиненого злочину до моменту допиту її в суді, та ці її показання спростовуються даними відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, на якому потерпіла безпосередньо після події злочину вказала на ОСОБА_8 , як на особу, яка вчинила злочин.
Показанням свідка ОСОБА_15 , який заперечив участь обвинуваченого в скоєні нападу на потерпілу ОСОБА_10 , судом також надано оцінку як таким, що суперечать сукупності інших, належним чином зібраних у кримінальному провадженні доказам, а тому обґрунтовано не прийняв їх до уваги.
Виходячи із положень ст.94 КПК України про оцінку доказів, колегія суддів вважає, що сукупність зібраних у провадженні доказів, які безперечно викривають ОСОБА_8 у вчинені ним відкритого викрадення чужого майна, було для суду першої інстанції достатньо для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним цього кримінального правопорушення і правильно кваліфікувати його дії за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.
Посилання в апеляційній скарзі захисника не невстановлення органами досудового розслідування іншої, причетної до грабежу, особи, не є підставою для скасування вироку, оскільки відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Що стосується доводів захисника про відсутність в діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, то вони позбавлені підстав.
Як установлено у кримінальному провадженні перед вчиенням злочину ОСОБА_8 чекав на потерпілу біля під'їзду будинку, після чого разом з невстановленою слідством особою одночасно, тобто узгоджено, напали на потерпілу, стали наносити їй удари, а після заволодіння її майном почали втікати з місця вчинення злочину.
Зазначені узгоджені, послідовні дії обвинуваченого ОСОБА_8 та невстановленої слідством особи, які були направлені на відкрите викрадення майна потерпілої, підтверджують правильність висновків суду про наявність між ними попередньої домовленості на вчинення злочину.
Доводи обвинуваченого про порушення судом його права на користування рідною мовою, оскільки перекладач ОСОБА_17 неналежно здійснював переклад, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду в суді першої інстанції, обвинуваченому було забезпечено його право на користування рідною мовою шляхом залучення перекладача ОСОБА_18 , а 18 травня 2020 року перекладача ОСОБА_17 .
При цьому, даних щодо неналежного виконання своїх обов'язків перекладачем ОСОБА_17 , матеріали кримінального провадження не містять.
Не наведено таких даних і в апеляційних скаргах сторони захисту.
Із технічного запису судового засідання слідує, що в суді першої інстанції ніяких скарг чи заяв щодо неналежного виконання перекладачем ОСОБА_17 обов'язків з перекладу обвинувачений також не заявляв.
Зазначені дані свідчать про належне забезпечення судом першої інстанції права обвинуваченого на користування рідною мовою та надання перекладача.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який він раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має матір ОСОБА_19 , яка страждає на тяжку хворобу, у зв'язку з чим потребує лікування, що підтверджено довідкою міської поліклініки №3 Департаменту охорони здоров'я м. Москви № 674 від 09.04.2019 року, а також наявність у обвинуваченого хронічного захворювання, що підтверджено довідкою міської поліклініки №3 Департаменту охорони здоров'я м. Москви № 674 від 05.03.2017 року.
Крім того, судом враховано відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром є справедливим і підстав для призначення більш м'якого покарання, як про це вказує захисник чи більш суворого, як просить прокурор, не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для зміни чи скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 рокущодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: