Крим. провадження № 639/4894/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1512/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.72 КК України
06 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-прокурора ОСОБА_6 ,
-засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження №11кп/818/1512/21 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) у строк відбування покарання, призначеного вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року, строк його попереднього ув'язнення у кримінальному провадженні за його обвинуваченням за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, яке було ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України - із співвідношення один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Суд мотивував своє рішення тим, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2017 року ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), з 24 листопада 2015 року по 25 травня 2017 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. А термін перебування ОСОБА_7 в місцях попереднього ув'язнення у кримінальному провадження за його обвинуваченням за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, не є попереднім ув'язненням.
В апеляційні скарзі засуджений посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначив, що після ухвалення вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року його було етаповано 30 жовтня 2017 року та 03 квітня 2018 року до установи попереднього ув'язнення для розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, які він скоїв 02 квітня 2015 року. Просить застосувати до нього вимоги ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) та звільнити його від відбування покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, засудженого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Згідно приписів ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VII від 26.11.2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Відповідно до п.п. «а», «б», «в», «г», «ґ» ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), у строк попереднього ув'язнення включається строк: затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно положенням ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Як вбачається з матеріалів особової справи, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року, ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, було закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
До того ж, вказаною ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року ОСОБА_7 не було призначено покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів, з урахуванням призначеного йому покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року.
Отже, ОСОБА_7 не було засуджено до покарання у виді позбавлення волі у кримінальному провадженні за його обвинуваченням за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, що унеможливлює застосування у цьому кримінальному провадженні положень ч.5 ст.72 КК України, (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), як про це просить засуджений, який відбуває покарання за іншим кримінальним провадженням у якому ухвалено вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року.
За таких обставин, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: