29 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор" кримінальне провадження №12020100100001745 стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання із випробування та встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців;
- вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 13 вересня 2016 року звільнений з Жовтоводської виправної колонії Дніпропетровської області № 26, по відбуттю строку покарання,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишино без зміни.
Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що 20 лютого 2020 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись біля Повітрофлотського мосту у м. Києві, поблизу проспекту Перемоги, 11, наблизився до потерпілої ОСОБА_8 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, вирвав з її рук ноутбук марки «Dell», моделі «Inspiron 3543» (I35P45DDL-45), чорного кольору, вартістю 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень. Після чого ОСОБА_7 , втік з місця вчинення злочину та розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, 23 лютого 2020, приблизно о 11 год. 00 хв., ОСОБА_7 , знаходячись біля Повітрофлотського мосту в м. Києві, поблизу проспекту Перемоги, 11, наблизився до потерпілої ОСОБА_9 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, вирвав з її рук жіночу сумку марки «HYPE», після чого викраденим майном, розпорядився на власний розсуд. Завдавши ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 386 (триста вісімдесят шість) гривень 14 копійок.
26 лютого 2020, приблизно о 15 год. 15 хв. ОСОБА_7 , знаходячись біля Повітрофлотського мосту, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 11, наблизився до потерпілої ОСОБА_11 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, вирвав з її рук сумку, в середині якої знаходився мобільний телефон марки «Huawei P8 lite», моделі «PRA-LA1», вартістю 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, свідоцтво про реєстрацію ТЗ «Мазда СХ5», д.н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 400 гривень, дитяче кімоно, білого кольору, червоні дитячі рукавички для карате.Завдавши ОСОБА_11 майнової шкодина загальну суму 1900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень.
28 лютого 2020, приблизно о 15 год. 10 хв. ОСОБА_7 , знаходячись біля стадіону «Старт» по вул. М. Рибака, 4 в м. Києві, наблизився до потерпілої ОСОБА_12 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, вирвав з її рук мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy A30S», вартістю 5599 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, який був в прозорому чохлі з блискітками, вартістю 199 (сто дев'яносто дев'ять) гривень, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 . Після чого ОСОБА_7 , втік з місця вчинення злочину з викраденим майном,завдавши ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 5798 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень.
На вказаний вирок, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить дослідити дані, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 та змінити оскаржуваний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, застосувавши положення ч.1,3 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд в достатній мірі не врахував усіх обставин, які у відповідності до ч.1 ст.66 КК України пом'якшують покарання, зокрема визнання ним своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що злочин був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. При цьому гроші, які були здобуті обвинуваченим ОСОБА_13 внаслідок скоєння кримінального правопорушення, були передані на лікування доньки ОСОБА_14 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження №12020100100001745 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду, керуючись вимогами ст. 349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та погодився з фактичними обставинами справи, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Переглядаючи в порядку ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції в межах поданої захисником обвинуваченого апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 вказані вимоги кримінального закону судом першої інстанції виконано в повному обсязі, а висновки суду належним чином мотивовані.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки, обставини його вчинення, характер діяння, форму і ступінь вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, характеризується задовільно, одружений та має на утриманні малолітню дитину, яка з 05.02.2020 року перебуває на лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ", на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має невиліковну хворобу ВІЛ-інфекція, 1 клінічна стадія, обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав його щире каяття.
Отже, зважаючи на конкретні обставини справи, враховуючи вищезазначені факти і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства на строк, який суд призначив в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Свої висновкив частині призначення ОСОБА_7 виду та строку покарання, суд першої інстанції достатньо обґрунтував, і з цими висновками колегія суддів погоджується в повному обсязі та вважає обране обвинуваченому покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати призначене останньому покарання несправедливим через його суворість та пом'якшення цього покарання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, не вбачає.
Апеляційні твердження захисника, що суд в достатній мірі не врахував усіх обставин, які пом'якшують покарання, зокрема визнання ОСОБА_7 своєї вини, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обставини, на які посилається захисник, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання враховані судом в повному обсязі, а його посилання на ту обставину, що злочин був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, і гроші, які були здобуті обвинуваченим ОСОБА_13 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, були передані на лікування його доньки, не можуть бути безумовною підставою для пом'якшення останньому покарання.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від призначеного покарання з випробуванням, також є безпідставними, оскільки зважаючи на конкретні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та з урахуванням наведених у вироку фактів і даних про особу обвинуваченого, колегія суддів не вбачає достатніх приводів і підстав для звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням та вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, призначене обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, а також для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, не вбачає.
Процесуальних порушень, як під час досудового слідства, так і під час розгляду провадження у суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування чи
зміну вироку, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у кримінальному провадженні №12020100100001745 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3