ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2021 року м. Київ № 640/14960/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2017 року №14/26-55-13-02;
- поновити реєстрацію платником єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з 30.06.2017 р;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.06.2020 №0360583318 в частині застосування штрафу у розмірі 640 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що висновки контролюючого органу щодо порушення строків сплати єдиного податку є помилковими, оскільки сплата єдиного податку позивачем відбувалась своєчасно та в повному обсязі, податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за позивачем не рахувалось.
Ухвалою суду від 07 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків, за позивачем рахувався податковий борг, в зв'язку із несплатою авансових внесків з єдиного податку з квітня по вересень 2016 року, в зв'язку із чим відповідачем було правомірно прийнято рішення від 30.06.2017 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 року на суму 640,00 грн, в зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління ДПС у м.Києві, з 13.09.2013 року, як платник єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
04.06.2020 року позивачем було отримано примірник акту від 28.04.2020 року № 5359/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку за 2017-2020рр., складений Головним управлінням ДПС у м.Києві.
Відповідно до акту від 28.04.2020 року № 5359/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 висновки камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати авансових внесків єдиного податку, а саме: «За результатами перевірки встановлено порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених п.295.1 ст.295 ПКУ».
Не погоджуючись з висновками камеральної перевірки № 5359/26-15-33-16- 11/ НОМЕР_1 від 28.04.2020 року, 11.06.2020 року позивач звернулась із запереченням на акт перевірки від 28.04.2020 року до відповідача.
Разом із запереченнями відповідачу були надані копії платіжних документів від 10.04.2016р., 17.05.2016, 18.06.2016, 15.07.2016, 18.08.2016, 14.09.2016 р.р. про сплачені позивачем суми єдиного податку.
24.06.2020 року, за результатами розгляду заперечення на акт камеральної перевірки № 5359/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 від 28.04.2020 року позивач отримала відповідь від 22.06.2020 №28234/ФОП/26-15-33-16-15, в якій повідомлялось, що наявність податкового боргу за квітень - вересень 2016р., на думку відповідача, виникла у зв'язку з тим, що у платіжних дорученнях про сплату єдиного внеску на загальну суму 1655,60 грн. не в повному обсязі вказані реквізити платника (відсутній РНОКПП).
Разом із відповіддю за результатами розгляду заперечення, відповідачем було надіслано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 року № 0360583318 про сплату штрафу за несплату грошового зобов'язання (авансових внесків єдиного податку) в сумі 1280 грн. та розрахунок штрафних санкцій.
Крім того, на запит позивача про надання інформації, 25.06.2020 року контролюючим органом була надана відповідь від 23.06.2020 року №28400/ФОП/26-15-33- 17-15, в якій повідомлялося, що у зв'язку з наявністю податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м.Києві, керуючись п.299.10 ст. 299 ПКУ, прийнято рішення № 14/26-55-13-02 від 30.06.2017 року про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 30.06.2017 року.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовило її звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Так, зазначеним положенням встановлено вичерпний перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі № 826/7216/17.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято не на підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, а в силу положень пункту 299.10 цієї статті, у якому проведення перевірки не є передумовою для прийняття рішення про анулювання реєстрації.
Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України визначено виключний перелік випадків, у разі яких може бути анульовано реєстрацію платника єдиного податку.
Пунктом 299.11 цієї статті визначено процедуру та порядок прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку за умови настання випадку, передбаченого пунктом 299.10.
Стосовно посилань відповідача на відсутність РНОКПП позивача у платіжних дорученнях щодо сплати єдиного внеску на загальну суму 1655,60 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями п.300.1 ст. 300 Податкового Кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до п. 4 та п.5 ст. 45 Бюджетного Кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.
У відповідності до п. 109.1 ст. 109 Податкового Кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В даному випадку підставою застосування такого виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами, а саме копіями платіжних доручень від 10.04.2016р., 17.05.2016, 18.06.2016, 15.07.2016, 18.08.2016, 14.09.2016 р.р. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Помилкове не зазначення РНОКПП позивача в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №821/1897/17, від 24.10.2018 3760/6097/16-а, від 30.10.2018 №824/7/16-а, від 16.06.2015 №21-377а15.
Таким чином, відповідачем було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 року №0360583318, в зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що сплата єдиного податку відбувалась позивачем своєчасно і в повному обсязі. Податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача не було, в зв'язку із чим, скасування реєстрації платника єдиного податку та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку суд вважає незаконним та необґрунтованим.
Суд зазначає, що належним способом судового захисту в межах спірних правовідносин буде зобов'язання відповідача поновити реєстрацію позивача, як платника єдиного податку з 30.06.2017 та включити його до реєстру платників єдиного податку, оскільки право позивача підлягає захисту та відновленню, шляхом приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2017 року №14/26-55-13-02;
3. Поновити реєстрацію платником єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з 30.06.2017 р;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.06.2020 №0360583318 в частині застосування штрафу у розмірі 640 грн.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.